Овідіопольський районний суд Одеської області

м. Овідіополь, вул. Берегова, 9, 67801, (048251) 3-13-30

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-1575/2010

24 листопада 2010 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді Гандзій Д.М.

при секретарі Ауловій О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Відділу ГІРФО Овідіопольського РВ ГУМВС України в Одеській області про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зняття з реєстраційного обліку та позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Комунального підприємства Овідіопольської селищної ради «Благо», Комунального підприємства «Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації» про визнання незаконним та скасування розпорядження органу приватизації і свідоцтва про право власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2010 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з названим позовом, в якому зазначив, що йому на праві власності, належить квартира АДРЕСА_1 . Позивач вказує, що у вказаній квартирі, крім нього та його доньки ОСОБА_3 , незаконно зареєстрована, та не проживає його колишня дружина відповідачка ОСОБА_2 , яка без законних підстав отримала штамп про реєстрацію у спірній квартирі, без дозволу його, як власника квартири. Вказана реєстрація відповідачки у спірній квартирі заважає позивачу як власнику, у повній мірі користуватися та розпоряджатися вказаною квартирою, у зв`язку з чим, позивач просив суд, визнати відповідачку такою, що втратила право користування квартирою, що розташована за адресою : АДРЕСА_2 , шляхом зняття відповідачки ОСОБА_2 з реєстраційного обліку зазначеної квартири.

В судовому засіданні позивач підтримав свій позов.

Представник відповідача ГІРФО Овідіопольського РВ ГУМВС України в Одеській області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, але надав суду клопотання з проханням слухати справу за його відсутності (а.с. 12).

Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала та звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , КП Овідіопольської с/р «Благо» та КП «Овідіопольське РБТІ» про визнання незаконним та скасування розпорядження органу приватизації і свідоцтва про право власності на нерухоме майно, в якому зазначила, що в період з 1983 р. по 1994 р., вона та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі та їм і їхній доньці ОСОБА_3 була надана для проживання спірна квартира державного житлового фонду та у 1990 році, вона та відповідач були зареєстровані разом у вказаній вище квартирі. Однак, у 1993 році, шлюбні стосунки між подружжям було припинено і 1994 році вони розлучилися, а відповідач пішов із спірної квартири, а вона та її донька ОСОБА_3 залишились проживати у квартирі АДРЕСА_1 , за яку вона сплачувала та продовжує сплачувати всі комунальні платежі, зробила газифікацію, уклала всі необхідні договори по обслуговуванню квартири (водопостачання, електропостачання, послуги зв`язку) та всі облікові рахунки по спірній квартирі відкриті на її ім.`я, що підтверджується абонентськими, розрахунковими книжками та квитанціями про сплату комунальних платежів та 2004 році, між нею та Овідіопольським ВУЖКГ (правонаступником якого є КП Овідіопольської с/р «Благо»), на балансі якого знаходиться спірна квартира, був укладений договір найму житла в будинках державного та комунального фонду, відповідно до якого, їй була надана у безстрокове користування зазначена вище квартира, за яку вона постійно сплачує квартирну плату. Раптово, на початку 2009 року, під час слухання справи в Овідіопольському райсуді Одеської області за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання останнього такого, що втратив право користування спірною квартирою, вона дізналася, що КП Овідіопольської с/р «Благо», без її відома як наймача, з яким був укладений відповідний договір найму, виніс оспорюване розпорядження № 3545 від 21.01.2009 р., яким спірна квартира була передана у спільну часткову власність відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , на підставі якого, відповідачі отримали свідоцтво про право власності на спірну квартиру від 06.03.2009 року і відповідно КП «Овідіопольське РБТІ» була проведена реєстрація права власності відповідачів на вказану квартиру. Вважаючи, що спірна квартира, була незаконна приватизована ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , позивачка за своїм позовом ОСОБА_2 просила суд, визнати незаконним та скасувати розпорядження органу приватизації КП Овідіопольської с/р «Благо» № 3545 від 21.01.2009 р. про передачу у спільну часткову власність ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спірної квартирі АДРЕСА_1 , визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на вказану квартиру на ім.`я відповідачів, видане 06.03.2009 р. КП «Овідіопольське РБТІ» на ім.`я відповідачів та скасувати державну реєстрацію права власності відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на спірну квартиру.

В судовому засіданні, позивачка за своїм позовом ОСОБА_2 підтримала свій позов у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 , він же представник відповідачки ОСОБА_3 за нотаріально-посвідченою довіреністю, позов не визнав повністю та наполягав на задоволенні свого позову (а.с. 63).

Представники відповідачів КП Овідіопольської с/р «Благо» та КП «Овідіопольське РБТІ» в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, особисто під розписки, причини своєї неявки суду не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутності суду не надали, що не є перешкодою для розгляду справи по суті у відповідності до ст. 169 ЦПК України (а.с. 51,61,62,74,75).

Заслухавши доводи сторін по справі, пояснення свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , дослідивши письмові докази та додатково надані документи по справі, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити повністю, а зустрічний позов ОСОБА_2 слід задовольнити з наступних підстав.

Згідно із статтею 156 ЖК України, члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

За згодою власника будинку (квартири), член його сім`ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім`ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, якою передбачено, що члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення, повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки, членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Також, стаття 156 ЖК України зазначає, що припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) – не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням, до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу, а саме – плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Статтею 65 СК України передбачено – наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного і іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Відповідно до умов статті 71 СК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї, за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору – судом.

Приписами статті 72 СК України передбачено – визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться у судовому порядку.

Умовами ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема : визнання права, визнання правочину недійсним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про приватизацію Державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду – це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.і.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд – це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Статтею 2 цього ж Закону передбачено, що до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Одночасно, статті 5 та 8 Закону України «Про приватизацію Державного житлового фонду» зазначають – якщо загальна площа квартир (будинків), що підлягають приватизації, відповідає площі, передбаченій абз. 2 ст. 3 цього Закону, зазначені квартири (будинки) передаються наймачеві та членам його сім`ї безоплатно. До членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом із наймачем або за якими зберігається право на житло. Право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону. Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або частковою доплатою один раз.

Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або частковому власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) державного житлового фонду – вирішуються судом. Службові особи та громадяни при порушенні вимог цього Закону несуть дисциплінарну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством.

          Рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2010 від 10.06.2010 року, визначено в аспекті конституційного звернення положення пункту 5 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня 1992 року N 2482-XII, згідно з яким, кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою  доплатою один раз, необхідно розуміти так,  що право громадян України на безоплатну приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз, якщо : - громадянин України повністю  використав житловий чек для приватизації  житла  у  державному  житловому  фонді,  і  у   його власність   безоплатно передано в  одній  чи кількох  квартирах (будинках) загальну   площу   з   розрахунку  санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково                               10 квадратних метрів на сім`ю; - у власність наймача і кожного члена його сім`ї передано

загальну площу однієї квартири (будинку), що перевищує встановлену санітарну норму, з оплатою вартості надлишкової загальної площі приватизованого житла; - у власність  наймача  і  кожного члена його сім`ї передано загальну площу житла, меншу ніж встановлена санітарна норма, а залишок житлового чека використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду; - весь житловий чек використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення вирішення справи.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Виходячи з приписів статті 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд встановив, це не заперечувалось сторонами і підтверджено матеріалами справи, що в період з 30.04.1983 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували свій шлюб у Приморському Відділі РАЦСу м. Одеси, що підтверджується відповідним штампом про реєстрацію шлюбу в паспорті ОСОБА_2 та 28.06.1994 р., вказаний шлюб був розірваний, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 06.12.1996 р., виданого Відділом РАГСу Овідіопольського району Одеської області (а.с. 22 оборот, 23).

16.10.1983 р., у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , народилася донька ОСОБА_6 , яка 21.04.2007 р. уклала шлюб з ОСОБА_7 та змінила прізвище на ОСОБА_8 , що підтверджується поясненнями сторін та копією паспорта ОСОБА_3 та свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 21.04.2007 р., виданого Міським Відділом РАЦСу Одеського ОУЮ (а.с. 86,87).

Також, суд з`ясував, що під час перебування у зареєстрованому шлюбі, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх малолітній доньці, була надана для проживання квартира державного житлового фонду, яка розташована за адресою : АДРЕСА_2 , у якій сторони почали проживати з 1990 року та були зареєстровані у встановленому законом порядку, що підтверджується штампами про реєстрацію в паспортах обох сторін (а.с. 6,22 оборот).

З пояснень сторін та свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 вбачається, що подружжя фактично припинили спільне проживання, після чого, позивач за первісним позовом ОСОБА_1 пішов зі спірної квартири до іншої жінки, та став проживати у м. Одесі, але залишався зареєстрованим у спірній квартирі, а відповідачка ОСОБА_2 разом із малолітньою донькою ОСОБА_9 залишились проживати у вказаній вище квартирі, сплачуючи при цьому всі необхідні комунальні послуги та уклавши зі всіма комунальними службами необхідні договори, при чому оформивши на своє ім.`я абонентські книжки про сплату всіх необхідних послуг (водопостачання, електропостачання та телефонного зв`язку), які продовжує сплачувати до сьогодні, що підтверджується матеріалами справи, а саме договорами, абонентськими книжками, квитанціями про сплату комунальних платежів за період з 1993 року по сьогоднішній день (а.с. 30-38).

Також, свідок ОСОБА_5 , яка є сусідкою сторін по справі та вікна її будинку виходять на вікна спірної квартири, пояснила, що дійсно, після 1993 року, коли ОСОБА_1 пішов із спірної квартири, поточний ремонт у спірній квартирі був зроблений позивачкою за зустрічним позовом ОСОБА_2 за власні кошти, разом із своїм співмешканцем ОСОБА_10 , з яким вона зійшлася після припинення подружніх відносин з ОСОБА_1 . Свідок показала суду, що крім поточного ремонту, зробленого ОСОБА_2 в спірній квартирі, вона завезла туди меблі, кухню, холодильник та влаштувала нові вхідні двері. На очах свідка відбувались численні суперечки між колишнім подружжям ОСОБА_11 , внаслідок яких, позивачка за своїм позовом ОСОБА_2 , була змушена, разом з малолітньою донькою переховуватись вдома у свідка, так як ОСОБА_1 , постійно перебуваючи у нетверезому стані вижинав колишню дружину разом із малолітньою донькою зі спірної квартири.

Крім цього, 15.03.2004 року, на підставі письмової пропозиції від 28.04.2004 р. за підписом директора Овідіопольського ВУЖКГ та у відповідності з п. 15 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями», затверджених Постановою КМУ від 08.10.1992 р. № 572, ОСОБА_2 , уклала з Овідіопольським ВУЖКГ (правонаступником якого є КП Овідіопольської с/р «Благо») – типовий договір найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду, в якому наймачем спірної квартири, була визначена саме ОСОБА_2 , який надано у безстрокове користування спірна квартира (а.с. 25-28).

Окрім цього, 18.11.2005 р., правонаступником Овідіопольського ВУЖКГ – КП Овідіопольсьокої селищної ради «Благо», на ім.`я позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2 , була видана довідка № 181 від 18.11.2005 року, згідно якої ОСОБА_2 прописана та проживає за адресою : АДРЕСА_2 та крім неї за даною адресою прописані три особи : ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , однак, фактично мешкає одна ОСОБА_2 , яка сплачує квартирну плату і заборгованості по квартплаті немає, загальна площа квартири 14 кв.м, будинок знаходиться на балансі Овідіопольського КП «Благо», що також підтверджується штампами про реєстрацію в паспортах ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с. 6,22,24,68,86).

З пояснень позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2 та матеріалів вбачається, що остання регулярно сплачувала комунальні платежі та квартплату саме відповідачу КП Овідіопольської с/р «Благо», про що в матеріалах справи маються відповідні квитанції, видані на ім.`я ОСОБА_2 , а отже, КП Овідіопольської с/р «Благо» знало, про реєстрацію ОСОБА_2 у вказаній спірній квартирі та приймало всі необхідні платежі саме від ОСОБА_2 (а.с. 36).

В судовому засіданні, позивачка ОСОБА_2 пояснила, що після того, як у неї с колишнім чоловіком склалися напружені відносини та стосунки, останній, всередині 2009 року, передав їй через свідка ОСОБА_12 , що він вже приватизував спірну квартиру і що ОСОБА_2 може вже в ній не з`являтися, що підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 .

Суд встановив, що після того, як позивачка ОСОБА_2 звернулася до Овідіопольського райсуду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про визнання його таким, що втратив право користування спірної квартирою у грудні 2008 року, вона дізналася про приватизацію спірної квартири своїм колишнім чоловіком ОСОБА_1 та їх донькою ОСОБА_3 , що підтверджується копіями постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 29.05.2009 року та відповідями прокуратури Овідіопольського району Одеської області від 30.07.2009 р. та від 15.10.2009 р., а також, листами ОСОБА_2 на адресу КП «Овідіопольське РБТІ» щодо призупинення будь-яких дій стосовно приватизації спірної квартири від 27.07.2009 р. та на ім.`я прокурора Овідіопольського району Одеської області від 27.07.2009 р., в яких вказувала, що приватизація спірної квартири, проводиться її колишнім чоловіком ОСОБА_1 – без її відома, як відповідального наймача, з якою укладений відповідний договір найму житлового приміщення (а.с. 64-67,77,79-81).

Отже, суд дійшов висновку, що позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 у встановленому законом порядку набула статусу наймача за договором найму у спірній квартирі, де була офіційно зареєстрована та проживала, однак на сьогоднішній день, вона не має можливості проживати у зазначеній квартирі, внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 , який після того, як зламав вхідні двері у спірну квартиру, пошкодив в ній каналізацію, газопровід, водопостачання та електрику, у зв`язку з чим, відповідні служби опечатали та перекрили доступ до газу, електроенергії та водопроводу.

З матеріалів інвентаризаційної справи на спірну квартиру, розташовану за адресою : АДРЕСА_2 , вбачається, що без відома ОСОБА_2 та її письмової згоди як наймача за договором найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду, умовами якого передбачена відповідальність наймодавця (ч. 2 договору) та члена сім`ї, як це передбачено нормами вищенаведених статей Сімейного Кодексу України та Законом України «Про Про приватизацію Державного житлового фонду України», ОСОБА_1 разом із донькою ОСОБА_3 – незаконно надали неправдиві відомості щодо реєстрації у спірній квартирі тільки їх обох, отримали довідку про належність кв. АДРЕСА_1 , де зазначені прізвище тільки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , як єдиних зареєстрованих мешканців квартири з їх частками по 1/2 , а також неправдиву довідку про тільки їх реєстрацію та проживання у спірній квартирі від 25.12.2008 року, а після цього, у грудні 2009 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 надали письмові замовлення для інвентаризації спірної квартири з проханням видати документи для приватизації та свої заяву про приватизацію квартири, зазначивши зареєстрованими у зазначеній квартирі особами тільки себе. Крім цього, надавши вказану вище недостовірну інформацію щодо зареєстрованих та проживаючих осіб, ОСОБА_1 , отримав довідку про склад сім`ї з зазначенням себе та ОСОБА_3 , як зареєстрованих у квартирі осіб (а.с. 82-85,88-91).

На підставі вищевказаних неправдивих відомостей, розпорядженням органу приватизації було видане оскаржуване розпорядження № 3545 від 21.01.2009 року на ім.`я ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про передачу їм у власність спірну квартиру, а на підставі вказаного розпорядження й видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 06.03.2009 р. та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 29.07.2009 р. з визначенням часток ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по Ѕ частці на праві спільної часткової власності і зареєстроване КП «Овідіопольське РБТІ» право власності на спірну квартиру (а.с. 92,94,95,97).

Враховуючи викладене, суд вважає, що розпорядження органу приватизації КП Овідіопольської с/р «Благо» від 21.01.2009 року № 3545 – було незаконно видане на прізвища ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , так як оскаржуваним розпорядженням були порушені законні права наймача позивачки ОСОБА_2 , чия законна реєстрація у спірній квартирі не була ніким скасована чи визнана недійсною чи незаконною, як стверджує позивач за своїм позовом ОСОБА_1 , та крім того, ніким не було визнано недійсним чи скасований договір найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду від 15.03.2004 року, укладеного між позивачкою ОСОБА_2 та Овідіопольським ВУЖКГ, правонаступником якого є КП Овідіопольської с/р «Благо».

Вказана приватизація була здійснена без письмової згоди та відома зареєстрованого наймача квартири ОСОБА_2 , та як слід, на підставі вказаного незаконного розпорядження, на ім.`я відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було видане незаконне свідоцтво про право власності на спірну квартину з визначенням часток кожного співвласника, а саме по Ѕ частці у праві спільної часткової власності та незаконно зареєстроване право власності відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на зазначену вище квартиру з визначенням часток кожного КП «Овідіопольське РБТІ», у зв`язку з чим, вказані розпорядження, свідоцтво про право власності на нерухоме майно – підлягають визнанню незаконними та скасуванню, а також підлягає скасуванню незаконна реєстрація права власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного, суд вважає позов ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування розпорядження органу приватизації і свідоцтва про право власності на нерухоме майно обґрунтованим та законним, факти за яким, знайшли своє підтвердження в судових засіданнях, підтверджуються матеріалами справи та свідків і тому, підлягаючим задоволенню у повному обсязі.

Суду не було надано позивачем за своїм позовом ОСОБА_1 жодних належних та допустимих доказів, передбачених ст.ст. 57-60 ЦПК України щодо незаконності реєстрації відповідачки ОСОБА_2 і спірній квартирі та незаконності поставлення штампу про її реєстрацію, а також без нібито необхідного дозволу його, як уповноваженого власника спірної квартири, так як ніякої згоди ОСОБА_1 для реєстрації ОСОБА_2 не було потрібно, зважаючи на ті обставини, що і ОСОБА_1 і ОСОБА_2 були зареєстровані у спірній квартирі одночасно та в один день, а саме – 07.09.1990 року, і на той час, ОСОБА_1 не був власником зазначеної квартири, яка була надана, на той час подружжю ОСОБА_11 із Державного житлового фонду, та у відповідності до вищезгаданого договору найму житла в будинках державного фонду і комунального житлового фонду від 15.03.2004 р., була визначена ОСОБА_2 та з нею був укладений зазначений договір, що підтверджується матеріалами даної цивільної справи. Доводи ОСОБА_1 щодо протиправних дій відповідачки та намагання позбавити його законного права власності на спірну квартиру – судом до уваги не приймаються як безпідставні та хибні (а.с. 6 оборот, 22 оборот, 25-27).

У зв`язку з чим, суд вважає позов ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_2 – є небгрунтованим, безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 10,11,57-60,209,212,214,215,218 ЦПК України, ст.ст. 64,65,71,72,156 ЖК України, ст. 16 ЦК України, ст.ст. 1,2,5,8 Закону України «Про приватизацію Державного житлового фонду», суд, –

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Відділу ГІРФО Овідіопольського РВ ГУМВС України в Одеській області про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зняття з реєстраційного обліку - відмовити;

2. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Комунального підприємства Овідіопольської селищної ради Овідіопольського району Одеської області «Благо», Комунального підприємства «Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації» про визнання незаконним та скасування розпорядження органу приватизації і свідоцтва про право власності на нерухоме майно – задовольнити ;

3. Визнати незаконним та скасувати розпорядження органу приватизації комунального підприємства Овідіопольської селищної ради «Благо» № 3545 від 21.01.2009 року про передачу у приватну спільну часткову власність ОСОБА_1 та ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1 ;

4. Визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1 , видане 06.03.2009 року комунальним підприємством Овідіопольської селищної ради «Благо» на ім.`я ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі розпорядження органу приватизації комунального підприємства Овідіопольської селищної ради «Благо» № 3545 від 21.01.2009 року ;

5. Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 , яка була проведена комунальним підприємством «Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації» 29.07.2009 р. на підставі свідоцтва про право власності від 06.03.2009 р. (номер запису : 4207 в книзі : 20, реєстраційний номер : 26654691).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Гандзій Д.М.