Судове рішення #926585
УХВАЛА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 березня 2007р.                                                       м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої                Беркій О.Ю.

суддів                         Бідочко Н.П., Фединяка В.Д.

секретаря                   Юрків І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського міськвиконкому, ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення міськвиконкому НОМЕР_1 від 11 березня 2005 року та ордеру НОМЕР_2 про надання ОСОБА_2 кімнати АДРЕСА_1, виселення ОСОБА_2 з даного житлового приміщення та визнання права на приєднання та зайняття суміжної житлової кімнати АДРЕСА_1 та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Івано-Франківського міськвиконкому про визнання недійсним п. 5.3 рішення виконкому Івано-Франківської міської Ради НОМЕР_3 від 16 серпня 2005 року щодо надання ОСОБА_2 кімнати АДРЕСА_1, -з участю: апелянта ОСОБА_1, представника ОСОБА_2- ОСОБА_3

встановила:

В травні 2005 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом про визнання недійсним рішення міськвиконкому , визнання недійсним ордера на кімнату в гуртожитку та визнання права на суміжну житлову кімнату.

Позовні вимоги мотивувала тим, що в березні 2005 року Івано-Франківським міський виконавчий комітет надав ОСОБА_2 кімнату в гуртожитку за АДРЕСА_1 та видав ордер на заселення цієї кімнати. Однак, рішення міськвиконкому та ордер на заселення кімнати видані незаконно, оскільки надана кімната є суміжною з кімнатою, в якій вона проживає з двома дорослими синами. В жовтні 2004 року адміністрація станції Івано-Франківськ Львівської залізниці, де вона працює, звернулася до міськвиконкому з клопотанням про приєднання суміжної кімнати до її кімнати. Залишивши без реагування дане клопотання, міськвиконком надав незаконно кімнату ОСОБА_2, яка на черзі на отримання житла не перебуває, проживає в приватизованій трьохкімнатній квартирі з сім'єю сина. Згідно довідки агентства по приватизації загальна площа квартири в якій проживає ОСОБА_2 складає 63,30 кв.м. квартира приватизована на чотирьох, в тому числі і на ОСОБА_2Оскільки ОСОБА_2 подала неправдиві відомості щодо фактичного місця проживання, заяву про надання кімнати в гуртожитку не подавала, просила позов задові льнити.

В процесі розгляду справи ОСОБА_1 доповнила позовні вимоги, просила визнати за нею право на зайняття суміжної житлової кімнати АДРЕСА_1 та виселити ОСОБА_2 з даного приміщення посилаючись на те, що міськвиконком своїм рішенням відмінив оскаржуване рішення, однак не вирішив питання про надання кімнати їй.

Справа № 22-ц-310/2007р.                                 Головуючий у 1 інстанції Попович С.С.

Категорія 29                                                         Доповідач Беркій О.Ю.

 

 

В грудні 2005 року ОСОБА_2 звернулася в суд з зустрічним позовом до виконкому Івано-Франківської міської ради, посилаючись на те, що в серпні 2005 року відповідач своїм рішенням відмінив п.6.3 розділу 6 рішення виконавчого комітету міської ради НОМЕР_1 від 11 березня 2005 року, яким її надано спірну кімнату в гуртожитку. Оскільки вказана кімната надавалась їй в порядку покращення житлових умов, як реабілітованій особі, на квартирному обліку вона перебуває з 24 січня 1995 року та на дану кімнату відповідачем видано ордер на заселення, просила постановити рішення, яким визнати недійсним п.5.3 рішення міськвиконкому НОМЕР_3 від 11 березня 2005 року.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 12 грудня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Івано-Франківського міськвиконкому, ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення міськвиконкому НОМЕР_1 від 11 березня 2005 року та ордеру НОМЕР_2 про надання ОСОБА_2 кімнати АДРЕСА_1, виселення ОСОБА_2 з даного житлового приміщення та визнання права на приєднання та зайняття суміжної житлової кімнати АДРЕСА_1 відмовлено. Позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсним п.5.3 рішення виконкому Івано-Франківської міської ради НОМЕР_3 від 16 серпня 2005 року про відміну п.6.3 розділу 6 рішення НОМЕР_1 міськвиконкому від 11 березня 2005 року щодо надання ОСОБА_2 кімнати АДРЕСА_1.

На дане рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу у якій посилається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та нормам житлового законодавства. Так, судом не враховано, що вона перебуває на квартирному обліку з липня 1993 року. Проживає в кімнаті пл.17 кв.м. з двома повнолітніми синами. В травні 2003 гуртожиток, в якому вона проживає, було передано в комунальну власність міста. В жовтні 2004 року адміністрація Львівської залізниці звернулася з клопотанням до міськвиконкому про приєднання вільної кімнати до її . Однак, міськвиконком, залишивши без розгляду дане звернення, надав спірну кімнату в гуртожитку ОСОБА_2, яка в гуртожитку не проживала, а проживала та прописана по АДРЕСА_2 і дана квартира по розпорядженню міського голови підлягала приватизації. На кожного члена сім'ї Доскач припадало по 16, 32 кв.м., що свідчить про відсутність підстав для покращення житла. Крім того, судом не враховано, ОСОБА_2, є особою похилого віку і немає сенсу переселяти її з квартири з комунальними вигодами в кімнату без таких вимог. Судом не взято до уваги пояснень представника міськвиконкому, який пояснював, що підставою для скасування рішення про надання кімнати ОСОБА_2 послужило і її звернення про приєднання звільненої кімнати. Просить рішення суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала по вищенаведених мотивах.

Представник ОСОБА_2- ОСОБА_3 апеляційну скаргу заперечила, посилаючись на її безпідставність.

Представник Івано-Франківського міськвиконкому в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду належним чином був повідомлений.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія судів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що гуртожиток по АДРЕСА_1 належав БУ-4 Львівської залізниці. Рішенням Івано-Франківської міської ради від 29 травня 2003 року зазначений гуртожиток прийнято у комунальну власність територіальної громади міста та передано на баланс ЖЕО- №2 , якого зобов'язано на підставі відомчих ордерів та реєстраційних карт укласти договори найму з основними квартиронаймачами та відкрити особові рахунки.

Судом встановлено, що позивачка з сім'єю проживає в даному гуртожитку в кімнаті НОМЕР_4 житловою площею 17,9 кв.м., перебуває в трудових відносинах з Львівською залізницею і згідно довідки начальника БУ-4 Львівської залізниці перебуває на квартирному обліку для отримання житла з 28 липня 1993 року. В жовтні 2004 року начальник станції Івано-Франківськ Львівської залізниці звернувся з клопотанням до Івано-Франківського міськвиконкому про можливість приєднання звільненої кімнати НОМЕР_5 до кімнати НОМЕР_4, в якій проживає ОСОБА_1

Згідно ордера на житлову площу в гуртожитку ОСОБА_2 надано право на зайняття кімнати НОМЕР_5 житловою площею 11,5 кв.м. в гуртожитку по АДРЕСА_1.

Судом також встановлено, що ОСОБА_2 згідно довідки ЖЕО № 1 зареєстрована в квартирі АДРЕСА_2. Згідно довідки госпрозрахункової групи з приватизації державного житлового фонду № НОМЕР_6 зазначена квартира приватизована 29 листопада 2004 року розпорядженням міського голови № НОМЕР_7 на чотирьох чоловік, в тому числі на ОСОБА_2, загальна площа квартири становить 65, 32 кв.м. Свідоцтво на право власності не отримано. ОСОБА_2 перебуває на квартирному обліку при Івано-Франківському міськвиконкомі з 24 січня 1995 року та включена в контрольні списки реабілітованих.

Постановляючи рішення по суті позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що спірне житлове приміщення, яке надано ОСОБА_2 не є суміжним із житлом ОСОБА_1, а також на час прийняття рішення про надання цього житла являлось вільним, а тому ОСОБА_1 не мала права на дане житло.

Однак такий висновок суду є передчасним. Судом не з'ясовано питання дотримання порядку надання звільненого жилого приміщення.

Відповідно до ст.55 ЖК України жилі приміщення, що звільняються в будинках, переданих державними підприємствами, установами, організаціями виконавчим комітетам місцевих Рад народних депутатів, а також жилі приміщення, що звільняються в будинках, споруджених із залученням у порядку пайової участі коштів підприємств, установ, організацій, заселяються в першу чергу потребуючими поліпшення житлових умов працівниками цих підприємств, установ, організацій. Зазначений порядок заселення застосовується незалежно від часу передачі або закінчення спорудження жилого будинку. Аналогічна норма закріплена і п.62 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм житлових приміщень.

Оскільки спірне жиле приміщення знаходиться в будинку, який переданий БУ-4 Львівської залізниці в комунальну власність територіальної громади міста, то звільнене жиле приміщення повинно бути заселено в першу чергу потребуючими поліпшення житлових умов працівниками БУ-4 Львівської залізниці.

Однак, зазначена обставина залишилась поза увагою суду. Судом не залучено до участі в справі БУ-4 Львівської залізниці, яке має право на повторне заселення спірного житла.

Таким чином суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі в розгляді справи, що відповідно до ст. 311 ч.І п.4 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і передачі справи на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 307, 311, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовільнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 12 грудня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд в той же суд іншим складом.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання ним законної сили.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація