КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2010 р. № 2-а-123/10/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Чубари Н.В.
при секретарі Коробченко Є.К.
за участю представників:
- від позивача – Коноваленко-Ауліної Н.І., Колєснікова В.М.,
- від відповідача – Івашкіна О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Опал-ВН» (надалі – позивач) до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді (надалі – відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000602350/0 від 28.07.2009 р., № 0000602350/1 від 01.10.2009 р., № 0000602350/2 від 22.12.2009 р.
В обґрунтування вимог зазначає, що посадовими особами відповідача проведено невиїзну позапланову перевірку про що складено акт № 477/23-50/33615177 від 15.06.2009 р. На підставі акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.07.2009 р., яким позивачеві визначено податкове зобов’язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 75732 грн., в т.ч. 50488 грн. основний платіж та 25244 грн. штрафні санкції.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу про завищення податкового кредиту за травень, червень, вересень 2008 року на загальну суму 50488,16 грн., вказує на те, що податковий кредит сформований відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість", на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих ПП «Агрохімкомплект-Ф»; послуги по виконаним будівельним роботам оплачені позивачем повністю грошовими коштами шляхом безготівкового розрахунку.
Позивач вважає, що саме по собі анулювання свідоцтва платника ПДВ контрагента, не є правовою підставою для висновку про неправомірне формування платником ПДВ податкового кредиту.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.
Представник відповідача у письмових запереченнях та в судовому засіданні позов не визнав, мотивуючи тим, що позивачем всупереч пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" включені до складу податкового кредиту витрати по сплаті податку на додану вартість, згідно з податковими накладними, виданими контрагентом позивача ПП «Агрохімкомплект-Ф», оскільки актом ДПІ у м. Кіровограді від 21.05.2008 р. N 150 анульовано реєстрацію платника ПДВ ПП «Агрохімкомплект-Ф» за ініціативою податкового органу у зв’язку з неподанням до ДПІ м. Кіровограда податкових декларацій з податку на додану вартість протягом дванадцяти послідовних календарних місяців. У зв’язку з цим просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
В судовому засіданні 16.03.2010 р. на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено до 22.03.2010 р.
Розглянувши адміністративний позов, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, які знаходяться в матеріалах адміністративної справи, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Приватним підприємством «Агрохімкомплект-Ф» (ід.код 34629306) за період з 01.05.2008 р. по 30.09.2008 р., за результатами якої складено акт перевірки № 477/23-50/33615177 від 15.06.2009 р.
На підставі зазначеного акта перевірки, податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення від 28.07.2009 р. № 0000602350/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 75732 грн., в тому числі: 50488 грн. - основний платіж, 25244 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а. с. 55).
За наслідками апеляційного узгодження податкового повідомлення-рішення від 28.07.2009 р. № 0000602350/0 Державною податковою інспекцією у м. Кіровограді прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000602350/1 від 01.10.2009 р., № 0000602350/2 від 22.12.2009 р. аналогічного змісту (а. с. 9, 10).
Як вбачається з акта перевірки (а. с. 11 – 15), підставою для визначення даного податкового зобов'язання був висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (надалі – Закон № 168/97-ВР), що полягало у безпідставному, на думку податкового органу, включенні до складу податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, виданими ПП «Агрохімкомплект-Ф», чим завищено суми податкового кредиту, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за травень 2008 р. на суму ПДВ в розмірі 8333,33 грн., за червень 2008 р. на суму ПДВ в розмірі 35033,00 грн., за вересень 2008 р. на суму ПДВ в розмірі 7121,83 грн.
Підставою для такого висновку було те, що податковим органом було анульовано реєстрацію платника ПДВ ПП «Агрохімкомплект-Ф» за ініціативою податкового органу у зв’язку з неподанням до ДПІ м. Кіровограда податкових декларацій з податку на додану вартість протягом дванадцяти послідовних календарних місяців, про що складено відповідний Акт № 150 від 21.05.2008 р., який затверджений начальником ДПІ у м. Кіровограді (а. с. 34).
З посиланням на вищевказаний Акт про анулювання свідоцтва платника ПДВ, податковий орган вважає, що фінансово-господарські операції з вказаним підприємством провадились неправомірно, в зв'язку з чим, виписані ним податкові накладні не можуть бути належним доказом на підтвердження правомірності віднесення позивачем до податкового кредиту ПДВ в розмірі 50488,16 грн.
Суд не погоджується з таким висновком податкового органу, вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Перевіркою було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за травень, червень, вересень 2008 р. позивач за виконані будівельні роботи ПП «Агрохімкомплект-Ф» перерахував останньому грошові кошти на загальну суму 260200 грн.
ПП «Агрохімкомплект-Ф» виписані податкові накладні № 9 від 29.05.2008 р. (ПДВ – 8333,33 грн.), № 14 від 27.06.2008 р. (ПДВ – 41766,67 грн.), № 30 від 29.09.2008 р. (ПДВ – 7121,83 грн.) (а. с. 37 - 38).
Розрахунки між суб'єктами господарювання за виконані будівельні роботи проведені повністю у безготівковій формі на загальну суму в розмірі 260200 грн., згідно з платіжними дорученнями № 44 від 29.05.2008 р. на загальну суму 50000,00 грн.; № 46 від 09.06.2008 р. на загальну суму 10200,00 грн.; № 56 від 25.06.2008 р. на загальну суму 200000,00 грн., що встановлено та відображено податковим органом в акті перевірки (а. с. 14).
Наведені обставини та документальні докази підтверджують факт виконання господарських зобов'язань сторонами, свідчать про реальне настання правових наслідків, що обумовлені угодою сторін; такі обставини встановлені перевіркою та відображені в Акті, де зокрема, зазначено, що суми податку на додану вартість по вищезазначеним податковим накладним включені позивачем до податкового кредиту відповідного періоду, відображені в реєстрі отриманих - виданих податкових накладних, які відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за період травень 2008 р., червень 2008 р., вересень 2008 р. (а. с. 39 – 41).
Спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України "Про податок на додану вартість".
Тому при визначенні податкового кредиту з податку на додану вартість насамперед слід керуватися нормами цього Закону, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту з податків і не суперечать спеціальному Закону.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Виходячи зі змісту пункту 7.4 ст. 7 Закону, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.
Фактичні обставини справи, як зазначалось вище, підтверджують реальне здійснення господарських операцій з надання послуг по виконаним будівельним роботам між позивачем та ПП «Агрохімкомплект-Ф».
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Пунктом 7.2.1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);
є) повну назву отримувача;
ж) ціну продажу без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Виписані ПП «Агрохімкомплект-Ф» у травні, червні та вересні 2008 року на адресу позивача вище перелічені податкові накладні повністю відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Податкова накладна є водночас звітним податковим і розрахунковим документом, який, при умові його належного оформлення, є підставою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у ціні товару.
Приймаючи до уваги те, що матеріалами справи підтверджується: реальне здійснення господарських операцій, сплата позивачем ПДВ в ціні товару (послуг), а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені продавцем, який знаходився в Єдиному державному реєстрі, суд вважає помилковими доводи відповідача про непідтвердження позивачем права на податковий кредит в сумі 50 488,16 грн.
Припущення податкового органу про невиконання податкових зобов'язань контрагентом позивача не підтверджені належними документальними доказами; такі припущення не позбавляють правового значення виданих цим контрагентом податкових накладних.
Так, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону "Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10 цього Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).
Таким чином, покупець не може нести відповідальність за зловживання службовою чи іншою особою підприємства контрагента.
Податковим органом при здійсненні перевірки було зроблено висновок про те, що позивач не мав права включати до складу податкового кредиту з ПДВ податкові накладні, виписані ПП «Агрохімкомплект-Ф», оскільки з 21.05.2008 р. вказаному контрагенту позивача було анулювано свідоцтво платника ПДВ. Підставою для складання вказаного Акту № 150 про анулювання реєстрації платника ПДВ стали дії контрагента позивача щодо неподання податковому органу декларацій з податку на додану вартість протягом послідовних дванадцяти місяців (а. с. 34).
Проте, чинне законодавство не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично сплачених в ціні придбання товарів (послуг), на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентами правил господарської діяльності.
При цьому суд враховує, що у справі «Інтерсплав» проти України» Європейський Суд з прав людини наголосив, що один суб’єкт господарювання не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купує товари чи послуги ціна на які включала ПДВ. Цей суб’єкт не має ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств.
Більш того, суд приймає до уваги твердження позивача про те, що при здійсненні господарських операцій з контрагентом ПП «Агрохімкомплект-Ф», останній надав позивачу свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість, копію якого позивачем надано в судове засідання та долучено до матеріалів справи (а. с. 54).
Згідно з ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представником відповідача в судовому засіданні не доведено правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень – рішень, а тому суд вважає , що позивачем правомірно включались до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які підтверджені належно оформленими податковим накладними. У зв’язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкові повідомлення – рішення № 0000602350/0 від 28 липня 2009 року, № 0000602350/1 від 01 жовтня 2009 року, № 0000602350/2 від 22 грудня 2009 року Державної податкової інспекції у м. Кіровограді.
Присудити позивачеві судові витрат з державного бюджету України в розмірі 3,40 грн.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено 22.03.2010 р.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Чубара Н.В.