УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2007 року м. Івано-Франківськ
Колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Пнівчук О.В.
судців Проскурніцького П.І., Вакарук В.М.
секретаря Пожар Р.В.
з участю адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду від 22 грудня 2006 року,-
встановила:
Рішенням Івано-Франкіавського міського суду від 22 грудня 2006 року задоволено позов ОСОБА_4.
Виселено ОСОБА_3, ОСОБА_2 з неповнолітніми дітьми з квартири АДРЕСА_1.
Зобов"язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_4 перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1.
В задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання їх членами сім"ї покійної ОСОБА_5 заобов"язання ОСОБА_4 не чинити перешкоди в користуванні квартирою-відмовлено.
На дане рішення ОСОБА_3, ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу в якій посилається на неповгне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Апелянти зазначили про те, що їхні позовні вимоги пов"язані з правом проживання в квартирі як членів сім"ї попереднього власника.
Однак суд не досліджував їхні позовні вимоги, відмовимв в допиті свідків, які б ствердили факт проживання однією сім"єю з померлою. Вважають, що вони як члени сім"ї власника квартири могли бути виселені тільки у випадку передбаченому ст. 116 ЖК України. Однак такий позов до них не пред"являвся.
Крім того, позивачка не довела необхідність квартири для особистого проживання.
Посилаючись на викладені обставини апелянти просили рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позов, а в позові ОСОБА_4 відмовити.
Вислухавши доповідача, пояснення апелянтів ОСОБА_2, ОСОБА_3 перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на
Справа №22-ц-314/2007 р. Головуючий у І інстанції Попович С.С.
Категорія 5 Доповідач Пнівчук О.В.
спадщину за заповітом від 15.07.2005 року належить квартира АДРЕСА_1.
В зазначеній квартирі проживають ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з неповнолітніми дітьми. ОСОБА_4 пред"явила позов до ОСОБА_2,ОСОБА_3 про виселення їх із належної їй квартири, а ОСОБА_2,ОСОБА_3 в свою чергу звернулися із позовом про визнання їх членами сім"ї попереднього власника квартири-померлої ОСОБА_5 та визнання за ними права на користування даною квартирою.
Задовольняючи позов ОСОБА_4 суд першої інстанції правильно виходив із того, що, вона як власник квартири відповідно до ст. 48 Закону України "Про власність" та ст. 391 ЦПК України вправі вимагати усунення будь-яких порушень її права користування та розпорядження своїм майном, в даному випадку вимагати виселення сім'ї ОСОБА_2,ОСОБА_3 із належної їй квартири.
В судовому засіданні не знайшли свого підтвердження позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про визнання їх членами сім"ї померлої ОСОБА_5, а тому суд обгрунтовано відмовив в задоволенні їх позову.
Судом встановлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_2 проживають в квартирі АДРЕСА_1 як тимчасові жильці за відсутності будь-яких правових підстав.
А тому посилання апелянтів на те, що позивачка не попередила їх про необхідність звільнення займаної ними квартири за три місяці не заслуговують на увагу.
Рішення суду постановлено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків рішення суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування, колегія судців не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 22 грудня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання законної сили.