копія

  КІРОВОГРАДСЬКИЙ  ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

01 квітня 2010р.                     №2-а-626/10/1170

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П. при секретарі Колтуновій А.Ю.

за участю представників:

- від позивача – Буров С.В.,

- від відповідача – не з’явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні  у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом приватного підприємства ”Регіон Ойл Груп ЛТД” (надалі - позивач) до Бобринецької міжрайонної державної податкової інспекції (надалі - відповідач) про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача та з урахуванням заяви про зміну предмету позовних вимог просив суд визнати дії відповідача при присвоєнні статусу «до відома» деклараціям з ПДВ позивача за період березень, квітень, травень, червень, липень 2009 року неправомірними; зобов’язати відповідача прийняти податкові декларації з ПДВ позивача за період березень, квітень, травень, червень, липень 2009 року у відповідності до вимог Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами" та наказу ДПА України від 30.05.1997р. №166 зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 09.07.1997р. № 250/2054 та зняти з них статус "до відома.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним було подано до відповідача належним чином оформлені податкові декларації з податку на додану вартість за період березень, квітень, травень, червень, липень 2009 року. Однак відповідачем, з посиланням на п.п. 4.4. та 4.5. Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп’ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України №827 від 31.12.2008р. та п. 2.4. Примірного порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом ДПА України від 18.04.2008р. №266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», вказаним деклараціям був присвоєний статус «до відома».

Позивач зазначає, що відповідачем неправомірно застосовано вказані Методичні рекомендації та Примірний порядок взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів оскільки останні не зареєстровані в Міністерстві юстиції України, тому не можуть бути застосовані у вказаних правовідносинах.

Крім того, позивач зазначає, що причиною неприйняття декларацій та присвоєння їм статусу «до відома» є незнаходження позивача за юридичною адресою. Разом з тим, вказана обставина, як незнаходження за юридичною адресою не міститься в п.п. 4.4. та 4.5. Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп’ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України №827 від 31.12.2008р. як підстава для неприйняття декларації та присвоєння їм статусу «до відома».

В судовому засіданні представник позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача  в судове засідання не з’явився, письмових заперечень на позов не надав.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 01.04.2010 року на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено до 06.04.2010р.

    Розглянувши долучені до справи документи і матеріали,  заслухавши пояснення представника позивача,  всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

в с т а н о в и в :

Відповідно до ст. 9 Закону України  «Про систему оподаткування» від 25.06.91р. №1251-XII платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до п.п. 4.1.2. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Позивачем до відповідача подавались податкові декларації з податку на додану вартість за березень 2009 року (а.с. 11-13), квітень 2009 року (а.с. 14-16), травень 2009 року (а.с. 17-24), червень 2009 року (а.с. 40-42), липень 2009 року (а.с. 43-45).

Вказані податкові декларації відповідачем прийняті, але вони не були визнані як податкова звітність та отримали статус «до відома».

Як вбачається з листа відповідача від 23.10.2009 року №3280 (а.с. 25) підставою для не визнання вказаних декларацій, як податкової звітності та присвоєння їм статусу «до відома» став акт складний працівниками відділу податкової міліції Кіровоградської МДПІ, зі змісту якого вбачається відсутність позивача за юридичною адресою, при цьому відповідач посилається на п.п. 4.4. та 4.5. Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп’ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України №827 від 31.12.2008р. та п. 2.4. Примірного порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом ДПА України від 18.04.2008р. №266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів».

Разом з тим, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо невизнання декларацій, як податкової звітності та присвоєння їм статусу «до відома» є протиправними враховуючи наступне.

Відповідно до п.п. 4.1.2. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:

- надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;

- оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Тобто вказана норма Закону містить вичерпний перелік підстав для невизнання податкової звітності, як податкової декларації, при цьому вказаний перелік не містить такої підстави, як відсутність платника податків за юридичною адресою.

Пунктом 4.5. Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп’ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України №827 від 31.12.2008р.  передбачено, що підставою про невизнання податкової звітності є:

- відсутність підпису відповідних посадових осіб (факсиміле не дозволяється);

- відсутність скріплення печаткою підписів платника податків;

- відсутність обов'язкових реквізитів податкового документа;

- відсутність обов'язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності;

- неможливість прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті);

- наявність порваних аркушів, підчищень, помарок, виправлень, дописок і закреслювань;

- подання ксерокопії звітних документів;

- порушення загальних вимог оформлення документів податкової звітності.

Вказана норма також не містить такої підстави, як відсутність платника податків за юридичною адресою.

Жодної з підстав, для невизнання податкової звітності, зазначених як в Законі України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ та і в Методичних рекомендаціях щодо централізованого приймання та комп’ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України №827 від 31.12.2008р. відповідачем не встановлено.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що Методичні рекомендації щодо централізованого приймання та комп’ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України №827 від 31.12.2008р. та Примірний порядок взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом ДПА України від 18.04.2008р. №266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» не підлягають застосуванню до вказаних правовідносин зважаючи на таке.

Відповідно до Указу Президента України від 03.10.92р. №493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» з метою впорядкування видання міністерствами, іншими органами виконавчої влади нормативно-правових актів, забезпечення охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, підприємств, установ та організацій встановлено обов’язкову реєстрацію нормативно-правових актів, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю. Відповідно до п. 2 вказаного Указу органом державної реєстрації нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю є Міністерство юстиції України.

Відповідно до п. 15 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731 міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що Методичні рекомендації щодо централізованого приймання та комп’ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України №827 від 31.12.2008р. та Примірний порядок взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом ДПА України від 18.04.2008р. №266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» не пройшли державної реєстрації у Міністерстві юстиції України, вказані нормативно-правові акти не можуть бути застосовані у спірних правовідносинах.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.90р. №509-XII органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Відповідно до п.п. 4.1.2. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

З огляду на викладене вище, суд, перевіривши відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України дії відповідача, дійшов висновку, що вони вчиненні не на підставі та не у спосіб, що передбачені законами, а також без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), а тому вказані дії підлягають визнанню неправомірними, а податкові декларації позивача з податку на додану вартість за період березень-липень 2009 року підлягають прийняттю, як податкова звітність.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 94, 159 – 163 КАС України, суд, -

                           ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати дії Бобринецької міжрайонної державної податкової інспекції при присвоєнні статусу "до відому" деклараціям з ПДВ Приватного підприємства "Регіон Ойл Груп ЛТД" за період з березень - липень 2009р. неправомірними.

Зобов'язати Бобринецьку міжрайонну державну податкову інспекцію прийняти декларації з ПДВ Приватного підприємства "Регіон Ойл Груп ЛТД" за період з березень - липень 2009р. у відповідності до вимог Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами" та наказу ДПА України від 30.05.1997р. №166 зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 09.07.1997р. № 250/2054 та зняти з них статус "до відому".

Присудити позивачеві судові витрати з Державного бюджету в розмірі 3,40 грн.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.      

           Повний текст постанови складений 02.04.2010 року.

         Суддя-підпис.

         З оригіналом згідно:

         Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду                                                Пасічник Ю.П.