АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД   ЧЕРКАСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

Справа      22ц-991       2009 р.     Головуючий по 1 інстанції

№

Категорія: скарга на ухвалу     Ребрина К.Г.

Доповідач в апеляційній Інстанції Василенко Л.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 червня 2009 р. колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого     Бородійчука В.Г.

суддів     Василенко Л.І., Демченка В.А.

при секретарі     Пономаренко Ю.І.

з участю прокурора

адвокатів розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 31 грудня 2008 року за позовом ОСОБА_3 до Уманської ДШМ про визнання незаконними дії, визнання незаконним наказу про накладення стягнення та стягнення моральної шкоди,

встановила:

22.12.2008 р. ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до Уманської ДШМ про визнання незаконними дії, визнання незаконним наказу про накладення стягнення та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог вказувала, що наказом № 92 від 10.12.2008 р. на неї було накладено дисциплінарне стягнення за порушення трудової дисципліни. Дане стягнення вважає незаконним та необгрунтованим тому, що до неї ніяких претензій щодо відсутності на роботі 19.11.2008 р. та 21.11.2008 р. висловлено не було.

Зазначила, що порушенням її трудових та конституційних прав їй нанесено суттєву моральну шкоду, яку вона оцінила в 2000 грн.

Просила суд визнати незаконними наказ № 92 від 10.12.2008 р. та дії директора Уманської ДШМ Лисогор B.C. і стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 2000 грн. і всі судові витрати по справі.

Ухвалою судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 31 грудня 2008 р. позовна заява ОСОБА_3 визнана неподаною та їй повернута.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить ухвалу суду першої інстанції, як незаконну та необгрунтовану скасувати.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити.

Залишаючи позовну заяву ОСОБА_3 без розгляду, суддя районного суду виходив з того, що ухвалою судді від 23.12.2008 р. ОСОБА_3 було надано термін до 30.12.2008 р. для усунення недоліків поданої нею позовної заяви, а саме вказано на відсутність доказів, що підтверджують кожну обставину, якими вона обґрунтовує свої вимоги, зокрема, копії наказу № 92 від 10.12.2008 р. про накладення дисциплінарного стягнення. У зв'язку з тим, що зазначені недоліки усунуті не були ухвалою від 31.12.2008 р. позовна заява ОСОБА_3 визнана неподаною та повернута позивачці.

Судова колегія вважає, що оскаржувана ухвала, як постановлена з порушенням норм процесуального права підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать про те, що 22.12.2008 р. ОСОБА_3. звернулася в суд з позовом до Уманської ДШМ про визнання незаконними дії, визнання незаконним наказу про накладення стягнення та стягнення моральної шкоди. При цьому вказувала, що наказом № 92 від 10.12.2008 р. на неї було накладено дисциплінарне стягнення за порушення трудової дисципліни. Дане стягнення позивачка вважає незаконним та необгрунтованим тому, що до неї ніяких претензій щодо відсутності на роботі 19.11.2008 р. та 21.11.2008 р. не було.

Таким чином, позовна заява подана ОСОБА_3, у відповідності до вимог ст. 119 ЦПК України містить зміст позовних вимог, виклад обставин, якими позивачка обґрунтовує свої вимоги та зазначення доказів, якими вона обґрунтовує свої вимоги.

Відповідно до ст. 130 ЦПК України, суд під час попереднього судового засідання, серед іншого: уточнює позовні вимоги або заперечення проти позову; вирішує питання про склад осіб які братимуть участь у справі; визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню; з'ясовує, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, та встановлює строки їх подання; вирішує питання про витребування доказів.

Статтею 131 ЦПК України, яка регламентує подання доказів, визначено, що сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для подання доказів.

Крім того, у п.3 постанови від 21 грудня 1990 р. № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції" Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що заява не може бути визнана неподаною та повернута за мотивами ненадання доказів.

У відповідності до п.3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Враховуючи, що суддя своєю ухвалою від 23.12.2008 р. позовну заяву ОСОБА_3 залишила без руху саме з підстав ненадання доказів, а ухвалою від 31.12.2008 p., з підстав невиконання вимог ухвали від 23.12.2008 р. позовну заяву визнала неподаною та повернула її ОСОБА_3, судова колегія, беручи до уваги наведені вимоги закону, приходить до висновку, що оскаржувана ухвала, як постановлена з порушенням вимог цивільно-процесуального законодавства підлягає скасуванню з направленням позовної заяви ОСОБА_3 до районного суду для вирішення питання про відкриття у ній провадження.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 312, 313, 314, 315, 319 ЦПК України,   колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 31 грудня 2008 року скасувати.

Позовну заяву ОСОБА_3 направити до Уманського міськрайонного суду Черкаської області для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.