АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-902/2009 р. Головуючий по першій інстанції
Категорія: 44 Семеняка О.М.
Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н.І.
УХВАЛА
Іменем України
02 червня 2009 року Колегія суддів судової палати в
цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Бурлаки В.О.
суддів Гончар Н.І., Корнієнко Н.В.
при секретарі Макарчук Н. С
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 03 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
встановила:
У грудні 2008 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме АДРЕСА_1, мотивуючи тим, що на підставі ордера № 363 від 01.06.1981 року вона вселена в спірну квартиру разом із членами сім»ї. До складу її сім»ї входили двоє дітей та на той час чоловік ОСОБА_2. Відповідно до ордеру вона є уповноваженим квартиронаймачем.
З ОСОБА_2 перестали бути членами сім'ї з 01.07.2007 року. Протягом останніх 12 років відповідач проживав окремо.
За рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 16 серпня 2007 року ОСОБА_2. 15.01.2008 року державним виконавцем Канівського міського управління юстиції вселений у квартиру АДРЕСА_1. Під час вселення йому були надані ключі, таким чином, він мав до квартири безперешкодний доступ. ОСОБА_2. у квартирі проживав з 15.01.2008 року по 17.01.2008 року, а після цього з'являвся лише для отримання кореспонденції. Особистих речей відповідача у квартирі немає, вони знаходяться в автогаражі, розміщеному біля будинку.
Просила визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1.
Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 03 березня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовлено за безпідставністю.
Вважаючи рішення суду таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та направити справу на новий судовий розгляд
Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого по даній справі рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог заявлених в суді, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає із слідуючих підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що АДРЕСА_1 на підставі ордеру № 363 від 01.06.1981 року була надана ОСОБА_1 на склад чотири особи: вона, чоловік - відповідач по справі ОСОБА_2. та двоє неповнолітніх дітей / а.с.7/.
Відповідно до довідки ЖЕК м. Канева № 4070 від 01.11.2004 року /а.с. 38/ ОСОБА_2. зареєстрований в спірній квартирі.
Згідно акту головного державного виконавця ДВС Канівського МРУЮ, 15.01.2008 року ОСОБА_2. вселений в АДРЕСА_1 на підставі рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області /а.с. 12/.
Судом встановлено, що з часу вселення, з січня 2008 року по лютий 2009 року ОСОБА_2. користується квартирою, має ключі від квартири та періодично заходить в квартиру за кореспонденцією, яка надходить на його ім.»я. Користується спільним майном, а саме гаражем, що розташований поблизу будинку. Постійно в квартирі не проживає в зв»язку з і неможливістю, а саме із-за конфліктів, які виникають між ним, позивачкою та синами.
Відповідно до положень ст.ст. 71, 72 ЖК України особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщення внаслідок відсутності цієї особи в строк понад шість місяців.
Згідно роз»яснень викладених в п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року « Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання /повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім»ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк , тощо/.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_2. після вселення користується спірною квартирою, а вимоги позивачки про те, що останній таке право втратив є необгрунтованими.
Відповідно до положень ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Колегія суддів вважає, що позивачка не надала суду достатніх доказів, які б підтверджували, що відповідач вибув з квартири та втратив зв»язок з нею. Вважає, що суд першої інстанції правильно визначив спірні правовідносини між сторонами та матеріальний закон, який їх регулює, і за наданими сторонами доказами ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів критично оцінює твердження апелянта про те, що відповідач постійно в квартирі не проживає, періодично появляється в ній тільки з метою утримання за собою житла, має інше постійне місце проживання, в квартирі свої речі не утримує, оскільки із матеріалів справи вбачається, що останній позбавлений можливості постійно проживати в квартирі по причині постійних конфліктів які виникають між ним позивачкою та синами при його появі в квартирі, що підтверджується наявними в матеріалах справи зверненнями обох сторін в органи міліції. А з самої позовної заяви вбачається, що речі відповідача знаходяться в автогаражі.
Крім сторін в квартирі також зареєстровані двоє їх повнолітніх синів, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які в суд з позовом про визнання ОСОБА_2. таким, що втратив право користування спірною квартирою не зверталися, судом в якості третіх осіб до участі в справі залучені не були, були допитані в якості свідків.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Правильне по суті і справедливе рішення суду не може бути скасоване з одних лише формальних підстав.
Виходячи із викладеного, оскільки доводи апеляційної скарги про ухвалення судом рішення без перевірки всіх обставин по справі та про його упередженість є безпідставними і не спростовують висновків суду, колегія суддів підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 03 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням залишити без змін
Ухвала набирає законної сили одразу після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку на протязі двох місяців з моменту її проголошення.