УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа №22-1495/09 Головуючий у 1 інстанції: Пшонка Р.М.

Доповідач : Євтушенко О.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2009 року Апеляційний суд м. Києва в складі:

Головуючого: ЄВТУШЕНКО О.І.

суддів: КОРОТУНА В.М., БІЛИЧ І.М.

при секретарі ТУРЧЕНКО Ю.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Оболонського районного суду м.Києва від 03 грудня 2008 року

в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частину квартири, вселення, усунення перешкод у користуванні квартирою та реєстрацію місця проживання.

Апеляційний суд,-

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2006 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання права власності, вселення та усунення перешкод у користуванні квартирою та реєстрації місця проживання.

Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 03 грудня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на те, що рішення винесене незаконно, з порушенням норм матеріального права.

В апеляційній інстанції позивачка підтримала подану апеляційну скаргу.

Відповідачі в судове засідання не з*явились, хоча належним чином повідомлені судом про день і час розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді ЄВТУШЕНКО О.І., пояснення осіб, які з'явились в апеляційну інстанцію, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що квартира №111 в будинку 15-а по проспекту Оболонському в м.Києві, яка в порядку приватизації була передана у спільну власність ОСОБА_4 та його неповнолітньому сину ОСОБА_3, про що видпно свідоцтво про право власності 14 травня 1993 року

22 серпня 1995 року ОСОБА_4 видав позивачці ОСОБА_1 довіреність на розпорядження належним їй майном, зокрема на продаж квартири на свій розсуд, а сам виїхав до Росії на роботу.

Оскільки спірні правовідносини мали місце в 1995 році, суд застосував норми Закону, який діяв на момент виникнення правовідносин. Відповідно до ч.1 ст. 227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією стороною є громадянин.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст.61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Позивачка не надала суду відповідних доказів того, що придбала у власника ОСОБА_4 належну йому квартиру. Договір в нотаріальній конторі позивачка не укладала, пояснила, що в неї відсутні письмові документи про передачу власнику коштів за придбану квартиру.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивачкою не доведено факт укладання угоди купівлі-продажу спірної квартири. Надання позивачці власником довіренності на продаж квартири, не може бути прийнято, як доказ продажу квартири, тому сама довіреність на ім*я позивачки позбавляє її права придбати спірну квартиру. Позовні вимоги позивачки не грунтуються на зконі і задоволенню не підлягають.

Доводи позивачки викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду, а тому підстав для задоволення скарги немає.

Рішення суду відповідає вимогам процесуального закону, а тому немає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, залишити без задоволення, а рішення Оболонського районного суду м.Києва від 03 грудня 2008 року без змін.

Ухвала набирає законної чинності з моменту її оголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.