АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 травня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого : Медяного В.М.,
суддів: Матківської М.В., Медвецького С.К.
при секретарі: Сніжко О.А.,
за участю сторін у справі: представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 23 березня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
У грудні 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів. Просив ухвалити рішення, яким зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього згідно рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 14.01.2008 року на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановивши їх у твердій грошовій сумі в розмірі 200 грн. щомісячно до повноліття дитини. Посилається на зміну у бік погіршення його матеріального стану та погіршення стану здоров’я його та його батьків.
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 23 березня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, встановивши їх у твердій грошові сумі в розмірі 200 грн., але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Також відкликано виконавчий лист № 2-105/08, виданий відповідно до рішення Вінницького районного суду від 14 січня 2008 року про стягнення з ОСОБА_1 аліментних платежів.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції скаржник - відповідач ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.
Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнала та заперечила проти її задоволення, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін у справі, що з’явилися до суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 п.п. 2, 3, 4 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1, суд першої інстанції встановив наступні обставини та виходив з того що.
Рішенням Вінницького районного суду від 14.01.2008 р. стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, аліменти в твердій грошовій сумі 500 грн., але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25.10.2007 р. до досягнення дитиною повноліття.
У свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця міститься відмітка про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності від 11.02.2008 року.
Відповідно до довідки, виданої Вінницьким районним центром зайнятості ОСОБА_1 перебуває на обліку як безробітний в центрі зайнятості з 06 листопада 2009 року, виплата допомоги по безробіттю скорочена з 06.11.2009 року по 03.02.2010 року.
Згідно довідок Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району та області ОСОБА_1 не являється членом особистого селянського господарства та проживає разом з батьком - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, і матір'ю - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4. Батько ОСОБА_5 хворіє, а мати - ОСОБА_6 - пенсіонерка.
Відповідно до відповіді на запит, виданої Міською клінічною лікарнею ШМД ОСОБА_1 з 10.11.2009 року по 02.12.2009 року перебував на амбулаторному лікуванні у лікаря – невропатолога.
Кредитний договір від 29.11.2006 року, кредитний договір від 22.12.2006 року та досудова вимога від 26.08.2008 року підтверджують наявність у ОСОБА_1 зобов’язань перед банківськими установами.
Згідно розрахунку заборгованості, виданого Відділом ВДВС Вінницького районного управління юстиції борг ОСОБА_1 по аліментам за виконавчим листом від 12.05.2008 року станом на 03.12.2009 року складає 11142,3 грн.
Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_1 має скрутне матеріальне становище, має на утриманні непрацездатних батьків та погіршився стан його здоров'я, тому визначена судом сума 500 грн. для сплати аліментів є для нього великою, а тому її можливо зменшити до 200 грн., але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно до повноліття дитини.
Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків місцевого суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України, р озмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Судом першої інстанції при ухвалені рішення належним чином дані норми матеріального права та обставини, що мають значення для справи, враховані не були.
Згідно ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів вважає, що позивачем належним чином не доведено скрутність його матеріального становища та значне погіршення стану його здоров’я. Таке твердження позивача не відповідає обставинам справи, оскільки за основу висновку про значне погіршення здоров’я позивача суд першої інстанції взяв до уваги довідку про те, що він звертався до лікаря з головним болем, а про скрутність матеріального становища – довідки з двох банків про те, що останній сплачує кредити.
У своєму рішенні суд не зазначив, чому бере до уваги докази, подані позивачем та відхиляє докази, подані відповідачем, у тому числі щодо її реальних витрат на утримання неповнолітньої дитини.
Крім цього, судом першої інстанції при ухваленні рішення належним чином не враховано обставину, що має суттєве значення для вирішення даної справи, а саме те, що у позивача ОСОБА_1 існує значна заборгованість по сплаті аліментів на утримання неповнолітньої дитини за досить тривалий період з листопада 2007 року по грудень 2009 року в сумі 11142, 30 грн. (а.с.31,32), що свідчить про його злісне ухилення від сплати аліментів.
Також не може залишитись поза увагою судової колегії помилковий висновок суду першої інстанції про те, що встановивши розмір аліментів у твердій грошовій сумі 200 грн., їх розмір не може бути менше 30 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку. Даний висновок суду суперечить вимогам ч. 2 ст. 182 СК України, згідно якої мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу, а саме визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі. При цьому суд також не врахував те, що стягнута ним сума 200 грн. є меншою від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 23 березня 2010 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців з дня його проголошення до Верховного Суду України.
Головуючий: В.М.Медяний
Судді: М.В.Матківська
С.К.Медвецький