Справа №22ц-2772/2010 р. Головуючий у 1 інстанції – Марченко Л.М.
Категорія – Доповідач - Папоян В.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 квітня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Рибалко Л.І.
суддів: Папоян В.В., Дем’яносова М.В.
при секретарі Шуляк Я.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 16 грудня 2009 року та 29 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на майно, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 до суду першої інстанції було надано позов про визнання права власності на майно та заявлено клопотання про звільнення його від сплати судових витрат у зв’язку з майновим становищем.
Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 16 грудня 2009 року ОСОБА_1 було відмовлено у звільненні від сплати судових витрат, а позовну заяву визнано такою, що не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, та залишено без руху.
Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 29 грудня 2009 року позовну заяву ОСОБА_1 було визнано неподаною та повернуто позивачу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвали суду скасувати, матеріали справи направити до суду першої інстанції для розгляду по суті, посилаючись на те, що ухвали суду винесені з порушенням норм процесуального права. Зазначав, що ухвалою судді від 16 грудня 2009 року було безпідставно відмовлено у звільненні його від сплати судових витрат та не враховано матеріальне становище, яке підтверджується довідкою з ДПІ щодо відсутності доходів. Та у зв’язку з не сплатою ним судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, його позов було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Проте вважає, що судом неправомірно визначена сума судового збору у розмірі 396 грн. 60 коп., який підлягає доплаті, оскільки ним було надано позов про визнання права власності на майно загальною вартістю 4000 грн. Вподальшому, з цих підстав, його позов було визнано неподаним та повернуто. Вважає, що ця ухвала Краматорського міського суду Донецької області від 29 грудня 2009 року також є незаконною та підлягає скасуванню.
В судовому засіданні апеляційного суду апелянт підтримав доводи апеляційної скарги, просив ухвалу судді скасувати.
Відповідачі в судовому засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили ухвали суду залишити без змін.
Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання права власності на майно загальною вартістю 4000 грн. та заявив клопотання про звільнення його від сплати судових витрат у зв’язку з майновим становищем. Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 16 грудня 2009 року ОСОБА_1 було відмовлено у звільненні від сплати судових витрат, а позовну заяву визнано такою, що не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, а саме позивачем не в повному обсязі сплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та судовий збір. Визначена сума судового збору у розмірі 396 грн. 60 коп., який підлягає доплаті. З цих підстав його позовна заява була залишена без руху для усунення зазначених недоліків.
Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 29 грудня 2009 року позовну заяву ОСОБА_1 на підставі того, що вказані недоліки не усунено, було визнано неподаною та повернуто позивачу.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ст.. 121 ЦПК України залишення заяви без руху та надання строку для усунення недоліків можливо лише у разі невідповідності позовної заяви вимогам, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплати судового збору чи витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Зі змісту ст.. 82 ЦПК України убачається, що враховуючі майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на визначений строк. Відповідно до ч.3 ст. 82 ЦПК України суд, внаслідок незадовільного майнового стану, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати. Проте ця норма стосується лише витрат, пов’язаних з розглядом справи, перелік яких визначено ч.3 ст. 79 ЦПК України. До судового збору ця норма не застосовується.
Відмовляючи у звільнення позивача від сплати судових витрат суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що сторона повинна довести обставини, на які вона посилається, подати до суду відповідні докази, та дійшов до висновку, що відсутні обставини для задоволення заяви. В судовому засіданні апеляційного суду позивач не заперечував проти наявності у нього доходу, а саме пенсії у розмірі 1626 грн. Тому апеляційна скарга в цієї частині задоволенню не підлягає, а ухвала суду в цієї частині підлягає залишенню без змін, як постановлена з додержанням вимог закону.
Проте залишаючи без руху для усунення недоліків, суд першої інстанції ухвалою від 16 грудня 2009 року на позивача поклав обов’язок щодо додаткової сплати судового збору у розмірі 396 грн. 60 коп. та не врахував, що позивачем заявлено позов про визнання права власності на майно загальною вартістю 4000 грн. Таким чином, в ухвали суду помилково зазначена сума судового збору, який підлягає доплаті та не враховано, що відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року, з подальшими змінами та доповненнями, в становлено, що розмір ставки державного мита (судового збору) із позовних заяв складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За цих підстав, посилання суду на не відповідність позовної заяви ст. 119, 120 ЦПК України, а саме не сплати судового збору у розмірі 396 грн. 60 коп., не відповідає вимогам закону. Таким чином, суд першої інстанції необґрунтовано з цих підстав залишив без руху та, вподальшому, визнав неподаною та повернув Д ’ якову В.В. його позовну заяву, тому ухвали суду в цієї частині підлягають скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 307, 312, 314, 315 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 16 грудня 2009 року в частині залишення без руху позовної заяви та ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 29 грудня 2009 року, скасувати.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на майно повернути до суду першої інстанції для вирішення питання щодо прийняття.
Ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 16 грудня 2009 року в іншій частині залишити без змін.
Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили негайно і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою Апеляційного суду.
Судді: