Справа №22ц-2500/2010 р. головуючий у 1інстанції Божко В.П.
категорія № 27 доповідач Папоян В.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 квітня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі :
Головуючого: Рибалко Л.І.,
Суддів: Папоян В.В., Дем’яносова М.В.
при секретарі Шуляк Я.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 25 грудня 2010 року в справі за позовом закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, та зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів банківських послуг, -
В С Т А Н О В И В :
В квітні 2009 року ЗАТ комерційний банк «ПриватБанк» звернувся з позовом до відповідачів про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 10 січня 2008 року в сумі 107 679 грн. 26 коп. та їх виселення.
Відповідачі позовні вимоги не визнали та подали зустрічний позов про захист прав споживачів банківських послуг, на обґрунтування якого зазначали, що з їх боку заборгованість за кредитним договором відсутня. Банком, без попередження, в односторонньому порядку було двічі збільшено відсоток за кредитним договором та, як наслідок цього, нарахована заборгованість за цим договором.
Рішенням Артемівського міськрайонного суду від 25 грудня 2010 року у задоволені позовних вимог ЗАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. Зустрічний позов задоволено у повному обсязі. Визнано незаконними дії банку відносно зміни в одноособовому порядку умов договору іпотечного кредитування відносно збільшення процентної ставки з 15% до 30% річних.
Представник ЗАТ КБ «ПриватБанк» з рішенням суду не погодився. Надав апеляційну скаргу на рішення суду. В який просив рішення суду скасувати та справу повернути до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
На обґрунтування апеляційної скарги посилався на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд безпідставно визнав неправомірним збільшення процентної ставки оскільки ця умова передбачена укладеним між сторонами договором, та про зміну її розміру відповідач повідомлявся. Зазначав, що закон, на який посилається суд, введено в дію після збільшенням відсоткової ставки.
В судовому засіданні апеляційного суду представник ЗАТ КБ «ПриватБанк» доводи апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду скасувати, справу повернути до суду першої інстанції.
Представник ОСОБА_3, ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду залишити без змін.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що 10 січня 2008 року між ЗАТ комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладений договір іпотечного кредитування №- GOА0GІ0000004439 з а яким банк надав позичальнику кредит у сумі 100 000 грн. під 15% річних за користування кредитом, з кінцевим терміном погашення 10 січня 2028 року. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється щомісячними платежами кожного місяця, не пізніше 10 числа, у сумі не менш 1332 грн. 21 коп., яка складається із заборгованості за кредитним договором, відсотків, комісії та інших витрат за договором. З метою забезпечення зобов’язань за вказаним кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 був укладений іпотечний договір №- GOА0GІ0000004439 від 15 січня 2008 року, відповідно до якого ОСОБА_3 передав в іпотеку банку двокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 53,0 мІ, житловою – 29,6 мІ.
Відповідно до п.2 укладеного між сторонами іпотечного договору визначено, зобов’язання, а саме: повернути іпотекодержателю кредит у сумі 100 000 грн. та сплатити 15% річних за користуванням кредитом.
Відповідно до п.п.8.8 та 8.9 договору іпотечного кредитування Банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом при здійсненні поточних коливань відсоткових ставок за вкладами та/або кредитами, або зміни у грошово-кредитній політиці НБУ, підвищення ставки за кредитами Кредиторів України у відповідній валюті, підвищення ставки більш ніж на 3 відсоткових пункту за бланковими кредитами. П ро що він повинен повідомити позичальника у строк не пізніше ніж за 14 днів до дня зміни розміру процентної ставки.
З матеріалів справи убачається, що позичальник за кредитним договором відповідно до умов договору щомісяця сплачував 1332 грн. 21 коп. Як убачається Банком в одноособовому порядку було двічі проведено збільшення розміру відсотків за користування кредитом, а саме з 10 серпня 2008 року з 15% до 25,08% та з 1 лютого 2009 року з 25,08% до 30% річних.
Листами від 27 червня 2008 року № 20.1.3.2/6-22855/4651 та від 31 грудня 2008 року № 20.1.3.2/6-40788 Банк, посилаючись на зміну кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, повідомив позичальника про збільшення розміру процентної ставки за кредитним договором до 25,08% на рік, починаючи з 10 вересня 2008 року, та до 30% починаючі з 1 лютого 2009 року, відповідно.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову та задовольняючі зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 652 ЦК України та «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» зміна процентної ставки можлива лише при істотній зміні обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Відповідно до п. 8.8 та 8.9 кредитного договору збільшення процентної ставки банком у зазначеному порядку можливо лише за умови відповідного попередження боржника. В ідповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає з звичаїв ділового обороту. Сторонами у встановленій законом формі не було внесено зміни у відповідні договори про іпотечний кредит та про іпотеку. Ф акт своєчасного повідомлення відповідачів щодо зміни істотних умов договорів, банком не доведено. Тому збільшення у одноособовому порядку банком відсоткової ставки є неправомірним та з боку боржника відсутні порушення зобов’язань за договором іпотечного кредитування, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог банку.
Доводи апеляційної скарги банка про те, що суд безпідставно визнав неправомірним збільшення процентної ставки оскільки ця умова передбачена укладеним між сторонами договором, та про зміну її розміру боржник повідомлявся, апеляційним судом не приймаються до уваги. Відповідно до умов договору іпотечного кредитування банк про зміну процентної ставки повинен повідомити позичальника у строк не пізніше ніж за 14 днів до дня зміни розміру процентної ставки. В матеріалах справи відсутні данні щодо належного повідомлення відповідачів про зміну істотних умов укладеного договору.
Крім того, як убачається Банком в одноособовому порядку було двічі проведено збільшення розміру відсотків за користування кредитом, а саме з 10 серпня 2008 року з 15% до 25,08% та з 1 лютого 2009 року з 25,08% до 30% річних. Проте 10 січня 2009 року набрала чинності ст.1056 - 1 ЦК України, згідно з якою розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч.1); встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку (ч.2); умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною (ч.3). Таким чином, збільшення банком процентної ставки з 1 лютого 2009 року не відповідає вимогам чинного законодавства.
Відповідно до п.2 укладеного між сторонами іпотечного договору визначено, зобов’язання яке забезпечується, а саме: повернути іпотекодержателю кредит у сумі 100 000 грн. та сплатити 15% річних за користуванням кредитом.
Відповідно до ст.ст. 18, 19 Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку. Після видачі заставної зміни і доповнення до іпотечного договору і договору, яким обумовлене основне зобов'язання, можуть вноситися лише після анулювання заставної і видачі нової заставної в порядку, встановленому частиною четвертою статті 20 цього Закону.
Будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою. Таке збільшення підпорядковується пріоритету вимоги за будь-яким іншим зобов'язанням, забезпеченим предметом іпотеки, яка була зареєстрована до реєстрації відповідної зміни умов обтяження нерухомого майна іпотекою. Як убачається з матеріалів справи, відповідних змін до іпотечного договору не вносилося.
Доводи апеляційної скарги щодо обґрунтованості позовних вимог банка про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення не приймаються до уваги.
Відповідно до ст.. 3 5 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Таким чином, у разі невиконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення на предмет іпотеки. Проте і потекодавця у встановленому законом порядку не повідомлено щодо зміну умов основного зобов’язання та невиконання боржником зобов’язань, що у судовому засіданні апеляційного суду представником позивача не спростовувалось. Заборгованість за кредитним договором з урахуванням первісних умов відсутня, тому у позивача не виникло право вимагати звернення стягнення на предмет іпотеки.
В ідповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог та заперечень, але позивачем не надано належних доказів на обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень проти зустрічного позову.
За таких обставин апеляційний суд не погодиться з доводами апеляційної скарги, які не спростовують правильні правові висновки суду. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об’єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Висновки суду ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам Закону.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України, апеляційна скарга представника позивача підлягає відхиленню як необґрунтована, а рішення суду підлягає залишенню без змін як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.303, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.
Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 25 грудня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий: Судді: