АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД  КІРОВОГРАДСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

Справа №  22-1674/2010 р              Головуючий у суді першої інстанції – Безуматов М.В.            

Категорія - 37                                   Доповідач – Пономаренко В.Г.

 У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2010  року    Колегія суддів судової  палати в цивільних справах  апеляційного  суду  Кіровоградської   області   у складі :

головуючого -  судді Авраменко Т.М.,                                                

суддів   -  Суровицької Л.В., Пономаренко В.Г.,

при секретарі  - Слюсаренко Н.Л.,

за участю: представника  позивача  - ОСОБА_2,                                                    

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в місті  Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою       ОСОБА_3 в особі його представника ОСОБА_2  на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 10 березня 2010 року  у справі за позовом ОСОБА_3  до Олександрівської районної державної адміністрації, Триліської сільської ради про визначення додаткового строку  для подання заяви про прийняття спадщини,                                                

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2009 року  ОСОБА_3 звернувся  в суд з позовом до Олександрівської районної державної адміністрації, Триліської сільської ради  про визнання права власності на спадкове майно:  земельну ділянку площею 4.41 га, розташовану на території Триліської сільської ради Олександрівського району.

Зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його тітка ОСОБА_4, після смерті якої відкрилася  спадщини на земельну ділянку, належну померлій на підставі державного акту.  Він є спадкоємцем померлої за заповітом, але про наявність такого він дізнався лише в 2008 році.    

Нотаріусом державної нотаріальної контори йому   у  видачі  свідоцтва про право на спадщину було відмовлено у зв’язку  із пропуском строку звернення  до нотаріальної контори та неналежним  станом правовстановлюючого документа на землю.  

Посилаючись на те, що строк звернення до нотаріальної контори він попустив з поважних причин, оскільки про наявність заповіту не знав,   просив визнати поважними причини пропуску строку для прийняття спадщини та визнати за ним право   власності на спадкове майно -  земельну ділянку.

Під час розгляду справи  позивач змінив позовні вимоги і просив   визначити йому додатковий строк  достатній для подання до нотаріальної контори  заяви про  прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті тітки.

Рішенням Олександрійського районного суду Кіровоградської області  від 10 березня 2010 року  у задоволенні позовних вимог  ОСОБА_3 відмовлено.

Відмовляючи в позові суд  керувався тим, що представник позивача  не довела  поважність пропуску позивачем  строку  прийняття спадщини.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 ставиться питання про скасування рішення суду і ухвалення нового – про задоволення позову,    з підстав неправильного застосування  судом норм матеріального та  порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи і перевіривши  законність та обґрунтованість рішення суду  в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що  апеляційна скарга    підлягає   задоволенню частково  з наступних підстав.

Судом встановлено, що  позивач є спадкоємцем за заповітом  ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року, після смерті якої відкрилася спадщина  на земельну  ділянку площею 4.41 га, що розташована на території  Триліської сільської ради Олександрійського району, належну померлій на підставі державного акта на право приватної власності на землю.

Як убачається із матеріалів справи,   звернувшись у жовтні 2009  року  з позовом до Олександрівської райдержадміністрації та Триліської сільської ради, позивач просив визнати поважними причини пропуску строку прийняття  спадщини та визнати за ним право власності на земельну ділянку.  Підставою звернення до суду  за захистом  майнового права вказав неможливість  нотаріального оформлення  права власності на спадкове майно у зв’язку з тим що правовстановлюючий документ  на земельну ділянку не відповідає вимогам законодавства, оскільки повний текст його не можна прочитати.  

У січня 2010 року  позивач подав заяву  про зміну позовних вимог  і просив  визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, посилаючись на те, що про наявність заповіту померлої ОСОБА_4 йому стало відомо в 2008 році, а тому він  пропустив строк звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини  

Отже, звернувшись до суду з   даними вимогами, позивач по суті  змінив  підстави і предмет позову .

Положеннями ст.. 31  ЦПК України  визначено право  позивача протягом усього часу розгляду справи змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.  Одночасно змінювати  і предмет, і підставу свого позову позивач не може, оскільки у противному разі позов буде замінений іншим позовом.

Таким чином, якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави і предмет позову, то це слід розглядати як нові вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою у відповідності зі ст.. 119 ЦПК України і одночасно відмовою від раніше заявлених  вимог, про що  суд повинен постановити ухвалу відповідно до вимог ст..ст. 31, 174 ЦПК України.

Зазначених вимог  закону суд не врахував і,  відмовляючи позивачу  в задоволені позову про визначення додаткового строку  для подачі заяви про прийняття спадщини,  його вимоги  за первісним позовом  про визнання права власності на  земельну ділянку  не розглянув і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції, що відповідно до  п.5 ч.1 ст. 311 ЦПК України  є  безумовною підставою  скасування рішення суду і передачі справи на новий розгляд.  

Крім того,  вирішуючи спір суд не дав оцінки  тій обставині, що  відповідачі – Олександрівська райдержадміністрація та Триліська сільська рада визнали  позов, про що представники відповідачів, наділені відповідними повноваженнями, подали до суду письмові заяви та не звернув уваги на те, що визнання позову, як і визнання стороною певної обставини позову, є підставою для задоволення позову, а не для відмови у задоволенні позову.   Якщо ж визнання  позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем  (ч.1 ст.61,  ч.4 ст. 174 ЦПК України) . Проте, за наявності таких обставин,  суд   відповідної ухвали  не постановив  і відмовляючи  в позові  не вказав підстав, чому він відмовив  у задоволенні позову.  

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню  з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції  

Керуючись ст..ст.303,304, п.5 ч.1 ст. 307, п 5 ч.1 ст. 311, ст.ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів  

УХВАЛИЛА:

    Апеляційну скаргу  ОСОБА_3 в особі його представника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 10 березня 2010  року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції  

    Ухвала апеляційного суду  набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена  в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців  з дня набрання  нею  законної сили.

    Головуючий-суддя:

    Судді :      

  .