АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-1673/2010 р Головуючий у суді першої інстанції – Безуматов М.В.
Категорія - 37 Доповідач – Пономаренко В.Г.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі :
головуючого - судді Авраменко Т.М.,
суддів - Суровицької Л.В., Пономаренко В.Г.,
при секретарі - Слюсаренко Н.Л,
за участю : представника позивача – ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі її представника ОСОБА_2 на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 10 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Олександрівської районної державної адміністрації, Триліської сільської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2009 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до Олександрівської районної державної адміністрації, Триліської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно: земельну ділянку площею 4.38 га, розташовану на території Триліської сільської ради Олександрівського району.
Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її батько ОСОБА_4, єдиною спадкоємицею якого вона є. Після смерті батька відкрилася спадщина на житловий будинок, яким вона постійно опікувалася, домашнє господарство, яке вона перевела до свого господарства, а також на земельну ділянку, про наявність якої їй стало відомо у 2008 році.
Нотаріусом державної нотаріальної контори, куди вона звернулася для оформлення своїх спадкових прав, у видачі свідоцтва про право на спадщину було відмовлено в зв’язку із пропуском строку звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та відсутністю правовстановлюючих документів на землю, оскільки державний акт на землю на ім’я померлого батька був виготовлений, але виданий не був, так як батько помер.
Посилаючись на те, що строк звернення до нотаріальної контори вона попустила з поважних причин, а спадщину фактично прийняла, просила встановити факт прийняття нею спадщини після смерті батька та визнати за нею право власності на спадкове майно: земельну ділянку.
Під час розгляду справи позивач змінила позовні вимоги і просила визначити їй додатковий строк достатній для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті батька.
Рішенням Олександрійського районного суду Кіровоградської області від 10 березня 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
Відмовляючи в позові, суд керувався тим, що представник позивача не довела поважність пропуску позивачем строку прийняття спадщини.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставиться питання про скасування рішення суду і ухвалення нового – про задоволення позову, з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи і перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер батько позивачки - ОСОБА_4, після смерті якого відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 4.38 га, що розташована на території Триліської сільської ради Олександрійського району, ділянка № 101, яка на підставі розпорядження Олександрівської райдержадміністрації від 20 березня 2002 року № 137 –р була передана йому для ведення товарного сільськогосподарського виробництва
Згідно довідки Олександрійського районного відділу Кіровоградської регіональної філії державного підприємства Центру державного земельного кадастру державний акт на вказану земельну ділянку на ім’я ОСОБА_4 виготовлений, але не може бути виданий в зв’язку із смертю власника.
У листопаді 2009 року позивачка звернулася до нотаріальної контори з заявою про оформлення свої спадкових прав на земельну ділянку, але постановою державного нотаріуса від 11 листопада 2009 року у вчиненні нотаріальної дії їй було відмовлено у зв’язку із пропуском звернення до нотаріальної контори та відсутністю правовстановлюючого документа на земельну ділянку.
Як убачається із матеріалів справи, звернувшись у жовтні 2009 року з позовом до Олександрівської райдержадміністрації та Триліської сільської ради, позивач просила встановити факт прийняття спадщини після смерті батька та визнати за нею право власності на земельну ділянку. Підставою звернення до суду за захистом майнового права вказала неможливість нотаріального оформлення права власності на спадкове майно у зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нерухомість.
У лютому 2010 року позивач подала заяву про зміну позовних вимог і просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, посилаючись на те, що про наявність виготовленого на ім’я померлого батька державного акта вона дізналася тільки у 2008 році, а тому пропустила строк звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини
Отже, звернувшись до суду з даними вимогами, позивач по суті змінила підстави і предмет позову .
Положеннями ст.. 31 ЦПК України визначено право позивача протягом усього часу розгляду справи змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог. Одночасно змінювати і предмет, і підставу свого позову позивач не може, оскільки у противному разі позов буде замінений іншим позовом.
Таким чином, якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави і предмет позову, то це слід розглядати як нові вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою у відповідності зі ст.. 119 ЦПК України і одночасно відмовою від раніше заявлених вимог, про що суд повинен постановити ухвалу відповідно до вимог ст..ст. 31, 174 ЦПК України.
Зазначених вимог закону суд не врахував і, відмовляючи позивачці в задоволені позову про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, її вимоги за первісним позовом про визнання права власності на земельну ділянку не розглянув і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції, що відповідно до п.5 ч.1 ст. 311 ЦПК України є безумовною підставою скасування рішення суду і передачі справи на новий розгляд.
Крім того, вирішуючи спір суд не дав оцінки тій обставині, що відповідачі – Олександрівська райдержадміністрація та Триліська сільська рада визнали позов, про що представники відповідачів, наділені відповідними повноваженнями, подали до суду письмові заяви та не звернув уваги на те, що визнання позову, як і визнання стороною певної обставини позову, є підставою для задоволення позову, а не для відмови у задоволенні позову. Якщо ж визнання позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем (ч.1 ст.61, ч.4 ст. 174 ЦПК України) . Проте, за наявності таких обставин, суд відповідної ухвали не постановив і відмовляючи в позові не вказав підстав, чому він відмовив у задоволенні позову.
За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції
Керуючись ст..ст.303,304, п.5 ч.1 ст. 307, п 5 ч.1 ст. 311, ст.ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі її представника ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 10 березня 2010 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий-суддя:
Судді :