УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                           УХВАЛА

                                                 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

26 травня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого – судді   Олексієнка М.М.,        

суддів:                 Снітка С.О., Кашапової Л.М.,            

при секретарі судового

засідання : Ганько Ю.І.,                  

з участю:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Акціонерне товариство закритого типу „Коростенський фарфор” (надалі – ЗАТ „Коростенський фарфор”)  на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ЗАТ „Коростенський фарфор” про стягнення боргу по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та скасування наказу про відшкодування шкоди підприємству,

                                                           в с т а н о в и л а  :

    У січні 2009 року ОСОБА_2 звернулась в суд з  позовом до ЗАТ „Коростенський фарфор” про стягнення боргу по заробітній платі в сумі 3 452,28 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку. Посилалась на те, що при звільненні, яке мало місце 01.08.2008 року, з нею не проведено повний розрахунок, чим допущено порушення її прав та вимог, викладених в ч.1 ст.47, ст.116 КЗпП України, тому з відповідача слід стягнути не лише борг по зарплаті, а й середній заробіток за час затримки розрахунку.

В процесі розгляду справи позивачка доповнила позовні вимоги. Просила скасувати наказ №70 від 24.10.2008 року про відрахування з неї суми недостачі, посилаючись на те, що паркетно-шліфувальну машину вона не отримувала під звіт, тому не могла нею незаконно заволодіти.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду від 18 грудня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто із ЗАТ „Коростенський фарфор” на користь позивачки 3452,28 грн. заборгованість по заробітній платі, 43 122,44 грн. середній заробіток за час затримки розрахунку, скасовано наказ №70 від 24 жовтня 2008 року про відшкодування шкоди підприємству. На користь держави відшкодовано  465,74 грн. судового збору, 248,50 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення.

Справа № 22ц-990/10                                       Головуючий у суді 1 інстанції Загуменна Н.М.

Категорія 53                                                       Доповідач – суддя Олексієнко М.М.  

В апеляційній скарзі представник відповідача, з посиланням на порушенням норм матеріального та процесуального права, допущених судом, просить рішення скасувати і  постановити ухвалу про направлення справи на новий судовий розгляд. Вказує на те, що суд, в порушення ст.119 ЦПК України, прийняв до розгляду позовну заяву без підтверджуючих документів про сплату судового забору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Доводи про стягнення заробітної плати і середнього заробітку не підкріплювались належними доказами, проте суд визначив їх розмір на свій розсуд без належного обґрунтування, що свідчить про упереджене ставлення до відповідача.

    Перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах, передбачених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.

Виходячи із зібраних та досліджених доказів, в тому числі записів із трудової книжки (а.с.5), довідок № 164 від 24.06.2009 року (а.с.54), №61 від 18.12.2009 року (а.с.73), судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи, дана їм належна правова оцінка.

Зокрема, згідно наказу №78 позивачку звільнено з посади начальника будівельної служби з 01.08.2008 року за  п.1 ст.36 КЗпП України. На час звільнення сума нарахованих коштів до сплати складала 3603,59 грн. Проте відповідачем, в порушення ст.116 КЗпП України, повний розрахунок в день звільнення не проведено. 31.03.2009 року з нарахованої суми на користь підприємства стягнуто, як штраф 3350 грн. і лише 30.04.2009 року виплачено позивачці залишок по заробітній платі в сумі 253,59 грн.

З урахуванням викладених обставин, висновок районного суду про відповідальність відповідача за затримку розрахунку, відповідає вимогам ст.117 КЗП України, роз’ясненням, викладеним в ч.1 п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року (з подальшими змінами і доповненнями) „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”.

Обрахування середнього заробітку здійснено на підставі довідки №013 від 09.04.2009 року, виданої відповідачем (а.с.20) та у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (з наступними змінами і доповненнями).

Висновок суду про необхідність скасування наказу №70 від 24.10.2008 року, яким вирахувано з ОСОБА_2 на користь підприємства 3 350 грн. теж відповідає вимогам закону.

Не маючи для цього правових підстав, передбачених ст.134 КЗпП України, оскільки в матеріалах справи відсутні докази про можливість покладення на працівника матеріальної відповідальності в повному об’ємі, та в порушення ч.3 ст.136 цього Кодексу, відповідач протиправно наказом №70 поклав на позивачку матеріальну відповідальність за недостачу.

Як зазначено у ч.3 п.20 вище згаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, не можна вважати спором про розмір сум, належних до виплати при звільненні, спір про відрахування із заробітної плати (на відшкодування матеріальної шкоди, на повернення авансу тощо) оскільки він вирішується в іншому встановленому для нього порядку.

     Доводи, викладені в апеляційній скарзі, на законність і обґрунтованість рішення не впливають.

    Позовна заява ОСОБА_2 відповідає вимогам ст.119 ЦПК України. Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, п.2 ч.3 ст.81 ЦПК України позивач звільнений від сплати судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи при зверненні до суду про стягнення боргу по заробітній платі та інших виплат, пов’язаних з несвоєчасним розрахунком. В позовній заяві (а.с.2), як того вимагає ч.2 ст.119 ЦПК України, містяться відомості про позивача та відповідача.

    Щодо визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, то районний суд, як зазначалось вище, керувався довідкою №013 від 09.04.2009 року, виданою відповідачем.

    Колегія суддів не вбачає в діях районного суду факту упередженого ставлення до відповідача.

 На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст. ст.308, 313, 315, 324 ЦПК України, колегія суддів,

                                                              у х в а л и л а :

    Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Акціонерне товариство закритого типу „Коростенський фарфор” залишити без задоволення, а рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18 грудня 2009 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Головуючий:                                                                               М.М. Олексієнко                                                                  

Судді:                                                                                           Л.М. Кашапова

                                                                                                      С.О. Снітко.