ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"15" серпня 2006 р. | Справа № 4/42-06-1218 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Колоколова С.І.
суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.
при секретарі судового засідання: Федорові В.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Орлов Є.О. (довіреність № 31-30-833 від 21.11.2005 року)
від відповідача: Гонтар Л.В. (довіреність № 16 від 15.03.2006 року)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства „Білгород-Дністровськводоканал”
на рішення господарського суду Одеської області від 24.05.2006 року
по справі № 4/42-06-1218
за позовом Комунального підприємства „Білгород-Дністровськводоканал”, м. Білгород-Дністровський
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс” в особі філії „Інфоксводоканал”, м. Одеса
про стягнення 196 731,94 грн.
В С Т А Н О В И В :
07.02.2006 року Комунальне підприємство „Білгород-Дністровськводоканал” (далі по тексту –позивач) звернулося до господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс” в особі філії „Інфоксводоканал” (далі по тексту –відповідач) збитки у сумі 196 731,94 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач який є правоприємником КП „Одесводоканал”, свої зобов'язання, що виникли на підставі постанови Вищого господарського суду України та ухвали Верховного Суду України не виконав, а саме не відшкодував позивачу збитки, одержані внаслідок встановлення необґрунтовано завищених тарифів на водоспоживання.
Рішенням господарського суду Одеської області від 24.05.2006 року, яке підписано 21.06.2006 року (суддя Літвінов С.В.) в позові Комунального підприємства „Білгород-Дністровськводоканал” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс” в особі філії „Інфоксводоканал” про стягнення 196 731,94 грн. відмовлено повністю з посиланням на безпідставність, необґрунтованість та недоведеність заявлених позовних вимог.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, КП „Білгород-Дністровськводоканал” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати це рішення та направити справу на новий розгляд в іншому складі суду з залученням до розгляду представників виконавчого комітету Одеської міської ради та Антимонопольного комітету України. Скаржник посилається на те, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, порушено та невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, а саме Цивільний кодекс України.
У запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача просив суд залишити рішення місцевого суду без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим вимогам діючого законодавства та матеріалам справи.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та вислухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, розпорядженням Одеської обласної адміністрації № 368/А-2000 від 24.05.2000 року встановлені тарифи для міст-оптових споживачів на відпустку питної води з 05.06.2000 року в розмірі 0,46 грн. за м3 води КП „Одесводоканал”.
01.11.2000 року між КП „Одесводоканал” та КП „Б-Дністровськводоканал” укладено договір № 283-4 про надання послуг по водопостачанню та водовідведенню. Згідно із пунктом 5.3 Договору, строк його дії встановлений сторонами у на п’ять років, а саме з 01.11.2000 року до 01.11.2005 року.
01.11.2001 року КП „Одесводоканал” та КП „Б-Дністровськводоканал” уклали новий договір № 405-4 про надання послуг по водопостачанню та водовідведенню. Згідно із пунктом 5.3 Договору, строк його дії встановлений сторонами у на п’ять років, а саме з 01.11.2001 року до 01.11.2006 року, а тому станом на дату розгляду справи у суді, цей договір є дійсним та обов’язковим для виконання сторонами.
Під час виконання умов договору № 405-4, з листопада 2000 року по січень 2003 року КП „Білгород-Дністровськводоканал” надано послуг в об’ємі 2 337 039 м3 води на суму 1 075 037,94 грн.
07.02.2003 року Антимонопольним комітетом України винесено рішення № 39-р, згідно із яким КП „Одесводоканал” зобов'язано відшкодувати споживачам, охопленим приладами обліку води, збитки, які було завдано внаслідок встановлення для них необґрунтовано завищених тарифів на водопостачання.
Виконавчий комітет Одеської міської ради звернувся до господарського суду м. Києва із позовною заявою до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення №39-р від 07.02.03р.
Рішенням господарського суду м. Києва від 24.06.2003 року позов задоволено частково; а саме визнано частково недійсним п.2 оскаржуваного рішення відповідача №39-р від 07.02.2003р.
Київський апеляційний господарський суд постановою від 07.10.2003 року апеляційну скаргу Виконавчого комітету Одеської міської ради залишив без задоволення. Змінив резолютивну частину рішення суду від 24.06.2003 року, виклавши її в такій редакції: „В позові відмовити повністю.”
03.02.2004 року Вищим господарським судом України винесено постанову по справі № 38/308, якою касаційна скарга Виконавчого комітету Одеської міської ради залишена без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2003 року у справі №38/308 господарського суду м. Києва –без змін.
КП „Одесводоканал”, правоприємником якого є ТОВ „Інфокс” в особі „Інфоксводоканал”, було підприємством, яке надавало послуги з водопостачання та водовідведення у відповідності до статті 28 Закону України „Про місцеве самоврядування” за тарифами, які встановлювались для нього рішеннями виконавчого комітету Одеської міської ради. Підприємство само не мало можливості регулювати ті чи інші тарифи та на свій розсуд відшкодовувати збитки, розмір та механізм повернення яких не встановлено ні однією з судових інстанцій.
Отже, КП „Білгород-Дністровськводоканал” не було абонентом КП „Одесводоканал”, охопленим будинковим приладом обліку води, а надані послуги фіксувались водолічильником, встановленим у точці підключення водоводу, який належить КП „Білгород-Дністровськводоканал” до водоводу КП „Одесводоканал”.
Згідно із пунктом 1, підпунктом 1 пункту 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частина 2 пункту 1 статті 225 Господарського кодексу України відносить до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов’язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Склад збитків, що підлягають відшкодуванню у внутрішньогосподарських відносинах, визначається відповідними суб’єктами господарювання –господарськими організаціями з урахуванням специфіки їх діяльності (пункти 3, 7 статті 225 Господарського кодексу України).
Зі змісту вищенаведених статей випливає, що між завданими збитками та діями винної особи повинен бути встановлений причинний зв’язок.
КП „Білгород - Дністровськводоканал” а ні в місцевому господарському суді, а ні в суді апеляційної інстанції не довело в чому саме заключаються противоправні дії відповідача, яка шкода завдана позивачу та причинний зв’язок між противоправними діями відповідача та шкодою, що завдана позивачу.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про необґрунтованість позовних вимог КП „Білгород-Дністровськводоканал” щодо стягнення з відповідача збитків у сумі 196 731,94 грн., у зв’язку з чим місцевим господарським судом правомірно відмовлено у їх задоволенні.
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 24.05.2006 року по справі № 4/42-06-1218 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Рішення господарського суду Одеської області від 24.05.2006 року по справі № 4/42-06-1218 залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства „Білгород-Дністровськводоканал” без задоволення.
Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя Г.П. Разюк
Суддя М.С. Петров