СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
14 серпня 2006 року | Справа № 2-8/853-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Коваля В.М.,
суддів Заплави Л.М.,
Лисенко В.А.,
за участю представників сторін:
позивача: Ровенський П.Д., довіреність б/н від 12.01.2006 (приватне підприємство „Школа іноземних мов „Лінгвіст”);
відповідача: Петруненко І.В., довіреність № 114/40/01 від 30.01.2006 (Фонд комунального майна Сімферопольської міської Ради);
відповідача (Перше міське дитяче клінічне об’єднання міста Сімферополя) не з’явився;
3-тя особа (Виконавчий комітет Сімферопольської міської Ради) не з’явився;
(Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації) не з’явився,
розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства „Школа іноземних мов „Лінгвіст” на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чумаченко С.А.) від 30 травня 2006 року у справі № 2-8/853-2006
за позовом приватного підприємства „Школа іноземних мов „Лінгвіст” (вул.. Пушкіна/Самокіша, 22/22, місто Сімферополь, 95011)
до Фонду комунального майна Сімферопольської міської Ради (вул. Толстого, 15, місто Сімферополь, 95000)
Першого міського дитячого клінічного об’єднання міста Сімферополя (вул. Семашко, 6, місто Сімферополь, 95026)
3-ті особи: Виконавчий комітет Сімферопольської міської Ради (вул. Толстого, 15, місто Сімферополь, 95000)
Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації (вул. Некрасова, 11, місто Сімферополь, 95000)
про визнання права власності
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2004 року приватне підприємство „Школа іноземних мов „Лінгвіст” звернулось до господарського суду з позовом до Фонду комунального майна Сімферопольської міської Ради, Першого міського дитячого клінічного об’єднання міста Сімферополя про визнання права власності на нежитлові приміщення, загальною площею 91 кв.м., розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Павленко 9.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що на підставі договору оренди нежитлових приміщень за адресою: вул. Павленко, 9 у м. Сімферополі, від 29.01.1992, укладеного між малим підприємством Лінгвіст" з одного боку, правонаступником якого є приватне підприємство "Школа іноземних мов "Лінгвіст", та Територіальним медичним відділенням № 3 з другого боку, правонаступником якого є Перше міське дитяче клінічне об’єднання міста Сімферополя, він здійснив будівництво прибудови, а також здійснив реконструкцію решти приміщень.
В подальшому позивачем вносились зміни та уточнення до позовних вимог. Остаточно позивач просить визнати право загальної спільної власності на окремо розташовану будівлю, загальною площею 91 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул. Павленко, 9-а за приватним підприємством "Школа іноземних мов "Лінгвіст" та Сімферопольською міською Радою.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.01.2005 до участі у справі № 2-8/486-2005 (2-8/853-2006) у якості 3-х осіб залучені Виконавчий комітет Сімферопольської міської Ради та Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації.
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.03.2005 провадження у справі № 2-8/486-2005 було зупинено до розгляду міським судом Київського району міста Сімферополя кримінальної справи № 1-653/04 відносно директора малого підприємства "Лінгвіст" Галан І.В. по признакам злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 Кримінального Кодексу України.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 16.03.2006 провадження у справі № 2-8/486-2005 було поновлено.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 30 травня 2006 року у справі № 2-8/853-2006 (2-8/486-2005) відмовлено в задоволенні позову приватного підприємства „Школа іноземних мов „Лінгвіст” до Фонду комунального майна Сімферопольської міської Ради та Першого дитячого міського клінічного об'єднання міста Сімферополя, треті особи - Виконавчий комітет Сімферопольська міська Рада, Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації про визнання права власності.
Оскаржуване рішення мотивовано тим, що спірні відносини підлягають вирішенню згідно норм Цивільного кодексу України. При цьому суду не доведено фактів здійснення в процесі оренди будивніцтва, а також не надано доказів отримання дозволів на здійснення спірного будівництва.
Не погодившись з постановленим судовим актом, приватне підприємство „Школа іноземних мов „Лінгвіст” звернулось в апеляційний господарський суд з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Доводи скарги мотивовані тим, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Сторона наполягає на тому, що договір від 29.01.1992 не визнано недійсним, а тому він є обов’язковим для виконання.
За умовами договору позивач зобов’язаний здійснити будівництво прибудови, призвести необхідний капітальний ремонт та ввести в експлуатацію у встановленому порядку з подальшою експлуатацією його МП „Лінгвіст”.
До цього часу об’єкт не прийнятий до експлуатації. На думку сторони вищевказаний договір є договір про сумісну діяльність.
Крім того, суд помилково дійшов до висновку про самовільне будівництво. Уся технічна документація - дозвіл та інші документи знаходяться у Першого міського дитячого клиничного об’єднання міста Сімферополя.
Більш детальніщі доводи вказані у апеляційній скарзі.
Розпорядженням голови суду від 14.08.2006 судді Латинін О.А. та Антонова І.В. замінені на суддів Лисенко В.А. та Заплава Л.М.
У судове засідання представники Першого міського дитячого клінічного об’єднання міста Сімферополя, Виконавчого комітету Сімферопольської міської Ради, Сімферопольського міжміського бюро реєстрації і технічної інвентаризації не з’явились, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Від Сімферопольського міжміського бюро реєстрації і технічної інвентаризації надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, брати участь в господарських засіданнях.
Оскільки явка сторін не була визнана обов'язковою, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутністю відповідача та 3-х осіб.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія, розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.05.2006 з наступних підстав.
29 січня 1992 року між малим підприємством «Лінгвіст»(правонаступник приватне підприємство «Школа іноземних мов «Лінгвіст») та Територіальним медичним об’єданням № 3 (правонаступник Перше дитяче міське клінічне об’єднання) було укладено договір оренди нежитлових приміщень.
Пунктом 1.1. зазначеного договору передбачено, що орендодавець передає орендарю в користування строком на сім років окрему адміністративну будівлю 1-ої дитячої лікарні, загальною площею 60 кв. м. за адресою: м. Сімферполь, вул. Павленко, 9, прибудову 31 кв.м. а також прилеглу територію.
З матеріалів справи вибачається, що Постановою Верховної Ради Криму від 29.06.1992 № 110-1 було розмежовано майно державної (Республіки Крим) власності і власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної).
Відповідно до зазначеної Постанови Верховної Ради Криму Виконавчим комітетом Сімферопольської міської Ради прийнято рішення № 1037 від 11.09.1992 „ Про передачу до комунальної власності міста підприємств, установ, організацій”, яким були передані до комунальної власності усі вбудовано-прибудовані та окремо розташовані приміщення, у тому числі установи охорони здоров’я.
Таким чином, 11.09.1992 Сімферопольською міською Радою були прийняті до комунальної власності приміщення адміністративної будівлі Першої дитячої лікарні площею 60 кв.м та прибудови площею 31 кв.м., розташованих у м. Сімферополі по ул. Павленко, 9.
23.04.1993 Виконавчим комітетом Сімферопольської міської Ради було прийнято рішення № 475 „Про впорядкування користуванням комунальною власністю міським відділом культури, відділом громадської освіти, управлінням охорони здоров’я”, яким виконком зобов’язав управління охорони здоров’я забезпечити явку орендаторів (користувачів), відповідно до укладених раніше договорів оренди комунального майна до Фонду комунального майна Сімферопольської міської Ради для переоформлення документів.
У квітні 1994 року договір оренди від 29.01.1992 було переукладено між малим підприємством „Лінгвіст»та Фондом комунального майна, тому що його було укладено з особою, яка не має повноважень на укладення таких угод. Договір оренди був укладений строком на 2 роки.
Згідно з Законом України „Про оренду державного та комунального майна” № 2269-ХІІ від 10.04.1992, Законом України „Про Державну програму приватизації” № 1723-ІІІ від 18.05.2000, державне та комунальне майно може бути надано у власність шляхом приватизації та викупу.
Позивач просить визнати його співвласником спірного майна наряду з Сімферопольською міською Радою, посилаючись на статті 430-433 Цивільного кодексу УРСР, які регламентують відносини із договору про сумісну діяльність.
Судова колегія вважає, що до спірних правовідносин не застосовуються положення статтей 430-433 Цивільного кодексу УРСР, оскільки позивач посилається на виникнення свого права на майно з орендних правовідносин.
Відповідно до статті 430 Цивільного кодексу УРСР за договором про сумісну діяльність сторони зобов’язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети. Однак, такого договору між сторонами укладено не було. Крім того, позивач вказує, що він діяв самостійно, при цьому відсутня домовленість сторін на конклюдентні дії для досяження спільної мети.
У договорі про сумісну діяльність повинні бути вказані: мета договору, порядок та умови ведення загальних справ, види та обсяги внесків кожної зі сторін, умови використання результатів спільної діяльності.
Договір оренди від 29.01.1992 не має таких істотних умов, за яких вважається укладенним договір про сумісну діяльність, а тому договір оренди від 29.01.1992 не може бути договором про сумісну діяльність.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003 Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до частини 4 статті 778 Цивільного кодексу України, якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймана у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належного затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
У відповідності зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач просить визнати його співвласником спірного майна наряду з Сімферопольською міською Радою, як власником та розпорядником цього майна. При цьому позивач не надав судовій колегії жодного доказу надання йому відповідного дозволу на здійснення будівництва та реконструкції майна, а також доказів того факту, що в процесі оренди спірного майна позивачем було здійснено будівництво, в результаті якого виник новий за своїми технічними та іншими характеристиками об’єкт, співвласником якого він може бути.
Судова колегія також вважає правильним висновок суду першої інстанції про неприйняття до уваги договорів та актів, що укладались між МПП „Лінгвіст” та МПП „Ольга”, на здійснення будівельних робіт, оскільки вироком суду Київського районного суду м. Сімферополя встановлено, що директором малого підприємства "Лінгвіст" було здійснено службове підроблення із внесенням завідомо неправдивих відомостей до договорів на здійснення будівельних робіт, укладених між МП "Лінгвіст" та МЧП "Ольга" та актів приймання виконаних робіт МЧП „Ольга”.
Отже не є доказами в розумінні розділу 5 Господарського процесуального кодексу України договори та акти, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, тому вони не можуть підтверджувати ті чи інші факти, оскільки є сфальсифікованими та не є фактичними даними, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги позивача.
За таких обставин господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.
Оскаржуване рішення суду прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.
На підставі викладеного, керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу приватного підприємства „Школа іноземних мов „Лінгвіст” залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 30 травня 2006 року у справі № 2-8/853-2006 залишити без змін.
Головуючий суддя В.М. Коваль
Судді Л.М. Заплава
В.А. Лисенко