Справа № 2-4095/10

РІШЕННЯ

Іменем України

19 травня 2010 року     Тернопільський міськрайонний суд  Тернопільської області в  складі:             головуючого                           Грицака Р.М.                                        

        за участю секретаря              Семяоніді В.А.                                                                              

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, -

ВСТАНОВИВ:  

    Позивач  ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2  про стягнення додаткових витрат на неповнолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в  сумі 2100 грн. 00 коп., посилаючись на те, що у серпні 2009 року їх неповнолітня дочка вступила до ВУЗУ на платну форму навчання та у 2009-2010 році витрати на навчання склав 4200 грн.,  в зв’язку з чим виникла потреба у додаткових витратах на дитину, однак відповідач не бере участі в оплаті за навчання дочки.  

    В судовому засіданні позивач позов підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, пояснивши суду, що вона не в змозі самостійно нести витрати на навчання дочки, хоча її дочка працює лаборантом у школі, однак має заробітну плату 800 грн., яка теж не забезпечує повної оплати навчання.          

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, пояснивши суду, що він сплачує аліменти на утримання дітей, на даний час має заборгованість по їх сплаті у зв’язку з перерахунком заробітної плати. Крім того, ним було перераховано кошти в сумі 2100 грн. за навчання дочки згідно квитанції ТД УАППЗ від 22.01.2010 року, які позивач сплатила до університету згідно квитанції від 25.01.2010 року, в зв’язку з чим вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення.    

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав:

Сторони є батьками неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено свідоцтвом про народження серії 1-ИД № НОМЕР_1.

На даний час неповнолітня дочка ОСОБА_3  проживає разом з позивачем  ОСОБА_1

З відповідача ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання двох дітей в розмірі  250 грн.

    Згідно договору № 15.18.10.1 від 06 серпня 2009 року про навчання,  підготовку, підвищення кваліфікації або надання додаткових освітніх послуг навчальним закладом,           сума оплати за навчання ОСОБА_3 у Тернопільському національному педагогічному університеті ім. Гнатюка  за 2009/2010 навчальний рік становить 4200 грн.

    Відповідно до ст. 185 Сімейного кодексу України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, зобов’язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

З квитанції ТД УАППЗ «Укрпошта», поданої відповідачем вбачається, що ним 22.01.2010 року переказано на ім’я ОСОБА_3 2100 грн.

Позивач ОСОБА_1 сплатила до ТНПУ ім. Гнатюка 2100 грн. згідно квитанції від 25.01.2010 року.

Позивачем не заперечувався той факт, що нею отримано переказ на суму 2100 грн. від ОСОБА_2, однак вона вважає, що це була оплата заборгованості зі сплати аліментів.

Однак, з наданих відповідачем квитанцій ТД УАППЗ «Укрпошта» вбачається, що він здійснював переказ аліментів на прізвище ОСОБА_3 щомісячно з жовтня 2009 року по березень 2010 року, зокрема, 14.01.2010 року ним було переказано 500 грн.

Таким чином, суд не може погодитись з твердженням позивача, що відповідачем не було сплачено додаткові витрати на дитину, оскільки вони спростовуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Враховуючи те, що додаткові витрати на дитину в даному випадку повинні нести батьки в рівних частинах, а саме в розмірі 2100 грн.00 коп. кожен, суд приходить до висновку, що відповідачем добровільно виконано свій обов’язок по сплаті додаткових витрат на дитину, що складаються з оплати вартості навчання за 2009/2010 рік в сумі 2100 грн.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до переконання, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину слід відмовити за безпідставністю вимог.    

    Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 215 ЦПК України, ст. ст. 184, 185 Сімейного кодексу України, суд, -                                        

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину – відмовити.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.

    Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду, а апеляційна скарга  протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд.

Головуючий                                                               Р.М.Грицак