СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
17 серпня 2006 року | Справа № 2-21/15729-2005 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гонтаря В.І.,
суддів Плута В.М.,
Щепанської О.А.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Темп" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чонгова С.І.) від 15.12.2005 у справі № 2-21/15729-2005,
за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Добробут" (Брилівка,Київська область,09434)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп" (вул. Гагаріна, 30,Крестянівка,96312)
про стягнення 20933,87 грн.
ВСТАНОВИВ:
Приватне сільськогосподарське підприємство "Доб робут" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Темп", в якому просило стягнути суму основного боргу у розмірі 20000,00грн., суму пені у розмірі 806,53грн., суму 3 % річних у розмірі 127,34грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача судові витра ти, пов'язані з оплатою державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу
Позовні вимоги мотивовані тим, що з відповідачем був укладений договір про надання послуг по проведенню сільськогосподарських робіт. На виконання умов договору позивач виконав усі роботи, передбачені умовами договору. Однак відповідач у порушення умов договору роботи виконанні позивачем в обумовлені договором строки сплачував не в повному обсязі, що привело до утворення заборгованості.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.12.2005 (суддя С.І. Чонгова) позов задоволено.
З товариства з обмеженою відповідальністю "Темп" на користь приватного сільськогосподарського підприємства "Добробут" стягнуто 20000грн. - заборгованості, 806,53грн. - пені, 209,34грн. - державного мита, 118грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати.
Основний аргумент апеляційної скарги полягає в тому, що позивач ввів суд в оману, вказавши, що між ним та відповідачем було укладено договір № 5 від 25.06.2005, тоді як на самому ділі було укладено договір за № 18 від 19.06.2005, в якому обсяг робіт включає в себе збір озимої пшениці та озимого ячменя, загальна вартість робіт складає 48000грн.
Відповідно до розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.08.2006, суддю Горошко Н.П. було замінено на суддю Щепанську О.А.
Відповідно до розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.08.2006, суддю Прокопанич Г.К було замінено на суддю Плута В.М.
Розглянувши матеріали справи повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.
25 червня 2005 року між сторонами у справі було укладений договір № 5 про надання послуг по прове денню сільськогосподарських робіт.
Згідно укладеного договору позивач мав надати відповідачу послу ги по проведенню сільськогосподарських робіт, а саме: збір озимого ячменю комбайнами „Джон Дір" на площі 50га та збір озимої пшениці на площі 420га, що передбачено пунктом 1.1 та пунктом 2 договору.
Загальна вартість робіт за договором становить 56400,00 грн.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, що підтверджується актом виконання робіт за договором № 5 від 25.06.2005.
Відповідно до пункту 4.1 договору було встановлено порядок розрахунків в розмірі 120,00грн. за 1га обробленої площі, протягом 5-ти днів після під писання акту.
Однак відповідач в порушення умов договору, роботи, виконані по зивачем сплачував не в повному обсязі та не в обмовлені договором строки, що привело до утворення заборгованості.
Відповідачем станом на 17 жовтня 2005 року сплачено 36400,00грн. відповідно до банківських виписок і листа відповідача про зарахування пе рерахованих сум за платіжними дорученнями № 85 від 01.07.2005, № 88 від 07.07.2005, № 116 від 18.07.2005 у рахунок сплат за договором № 5 від 25.06.2005.
Отже, сума боргу відповідача склала 20000,00грн., яка підлягає стягненню.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні ви конувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зви чайно ставляться.
Відповідачем не надано судовій колегії доказів сплати утвореної заборгованості.
Відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного Кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встанов лено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чи ном відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 5.4. договору встановлена відповідальність відповідача за прострочення строків оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.
На підставі пункту 4.5. договору та з урахуванням положень Закону Укра їни "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996, статей 258, 546 Цивільного кодексу України, статті 232 Господарського кодексу України, позивачем відповідачеві нарахова на пеня в сумі 806,53грн., за період з 18.07.2005 до 10.10.2005, згідно розрахунку: 25400,00грн. (сума боргу станом на 10.10.2005) / 365 х 61 день (за період з 19.07.2005 до 10.10.2005) х 0,19 (подвійна облікова ставка НБУ) = 806,53 грн.
Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штраф ними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення гос подарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарсь кого зобов'язання.
Стаття 343 Господарського суду України передбачає, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 546/96-ВР встановлено, що сто рони в договорі за прострочення платежу мають право встановити пеню, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Позивач також просив стягнути з відповідача 127,34 грн. - 3 % річ них.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу ін фляції за весь час прострочення, а також; три проценти річних від простро ченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі викладеного відповідачу нараховано три відсотки річних з простроченої суми в сумі 127,34грн., за період з 18.07.2005 до 10.10.2005, виходячи з розрахунку: 25400,00грн. (сума боргу станом на 10.10.2005) / 365 х 61 день (за період з 19.07.2005 до 10.10.2005) х 0,03 = 127,34грн.
Приймаючи до уваги викладене, судова колегія вважає, що позовні вимоги пози вача підлягають задоволенню, оскільки вони засновані на нормах чинного законодавства та підтверджені матеріалами справи.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати з оплати державного мита та судові витрати, пов'язані з інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розмі ру задоволених позовних вимог.
При таких обставинах, апеляційна інстанція вважає, що рішення господарського суду винесено при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.12.2005 у справі № 2-21/15729-2005 залишити без змін.
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Темп" залишити без задоволення.
Головуючий суддя В.І. Гонтар
Судді В.М. Плут
О.А. Щепанська