Справа № 2-а-1769\2009 року
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2009 року, Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим в складі: Головуючого, судді – Козуб О.В., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Джанкой адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим про зобов’язання здійснити нарахування щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни за 2006-2008 роки у розмірі 3891 гривні 30 копійок, -
встановив:
09.01.2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим про відновлення пропущеного строку для звернення до суду в період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року та зобов’язання здійснити нарахування щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни за 2006-2008 роки у розмірі 3891 гривні 30 копійок, посилаючись на ст.ст.1, ч.2 ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.77 і ст.110 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» № 3235-IV від 20.12.2005 року, п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 року, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.8, ст. 19, ч. 3 ст. 22, ст.55, ст.92, 95 Конституції України та на Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп2007 та від 22.05.2008 року № 10-рп2008, Постанова правління Пенсійного Фонду України «Про затвердження Положення про управління ПФУ в АРК, областях, м.Київ та м.Севастополь, управлінь в районах, в містах, районів в містах», ст.ст.6,17,18,19, 104-108 КАС України.
У судове засідання не з'явилася позивач ОСОБА_1, належним чином повідомлена, надала на адресу суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутність та підтримання позовних вимог у повному обсязі.
У судове засідання представник відповідача УПФУ в Джанкойському районі АРК не з’явився, належним чином повідомлений. Начальником УПФУ в Джанкойському районі АРК надано на адресу суду письмові заперечення, згідно яких просили відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, розглянути справу у відсутність їх представника. Відповідно до письмових заперечень відповідачем зазначено, що право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги виникло з 09.07.2007 року, оскільки рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп2007, п. 12 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” визнано неконституційним, і ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195 від 18.11.2004 року є діючою з 09.07.2007 року, що відповідно до загальновизнаних принципів права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі. Посилалися на Рішення Конституційного Суду України № 27-у2009 року від 22.05.2009 року у частині що стосується визначення поняття мінімальної пенсії за віком, зазначено, що у ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» закладено однозначну вимогу щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, установленого у абзаці 1 ч. 1 цієї статті – виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Непоширення мінімального розміру пенсій за віком, у встановленому абз.1 ч. 1 ст. 28 вказаного Закону, на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону, дає підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулювання виплат дітям війни, передбаченою у ст.6 Закону № 2195-ІV. Зазначили, що у ст.7 Закону № 2195 передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється тільки за рахунок коштів Державного бюджету України. За рахунок інших джерел фінансування державна соціальна допомога дітям війни не здійснюється, отже для стягнення з коштів Пенсійного Фонду України відсутні правові підстави. Пенсійним Фондом України за рахунок коштів Державного бюджету України на 2007-2008 роки реалізовано бюджетну програму. Згідно постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року, яка є єдиним нормативно-правовим актом, який регулює розмір соціальної гарантії для дітей війни у 2008 році, Управління, як орган державної виконавчої влади, діючи на підставі, в рамках повноважень та способом, передбаченим Конституцією України та Законами України, робило виплату цього підвищення позивачеві у розмірах, визначених даною постановою і Пенсійний Фонд України повністю виконав свої зобов’язання щодо забезпечення виплати державних соціальних гарантій, заборгованість відсутня. Просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 на підставі ч. 1 ст. 100 КАС України, оскільки позивачем пропущений річний строк звернення до адміністративного суду, встановлений ст. 99 КАС України, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що позивач пропустила річний строк без поважних причин і позивачу було відомо про розмір підвищення до пенсії протягом усього періоду одержання пенсії, посилалися на ст..68 Конституції України, стосовно того, що не знання законів не звільняє від відповідальності. Рішення Конституційного Суду України № 6-рп2007 прийнято 09.07.2007 року і опубліковано у офіційному виданні — Офіційному Віснику України № 52 від 27.07.2007 року. Поважність причин пропуску річного строку звернення до адміністративного суду позивачем не зазначено, про поновлення річного строку звернення до адміністративного суду позивач не зазначив у позові.
Суд, вважає можливим провести розгляд вказаної адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим про зобов’язання здійснити нарахування щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни за 2006-2008 роки у письмовому провадженні в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 122 КАС України, оскільки сторонами - позивачем ОСОБА_1 надано суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутність, підтримання позовних вимог у повному обсязі, а від імені відповідача начальником УПФУ в Джанкойському районі АРК надано суду письмові заперечення, згідно яких просили розглянути вказану адміністративну справу у відсутність представника відповідача УПФУ в Джанкойському районі АРК.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, з урахуванням письмових заяв сторін про розгляд адміністративної справи у їх відсутність, оцінивши надані докази та зазначені сторонами обставини, вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію за віком і відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни, що підтверджується пенсійним посвідченням (а.с. 8). Згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195 від 18.11.2004 року, позивач має право на отримання державної щомісячної соціальної допомоги, яка виплачується до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. З 01.01.2006 року по 31.12.2007 року позивачу ОСОБА_1 взагалі не нараховувалася та не виплачувалася відповідачем Управлінням Пенсійного Фонду України в Джанкойському районі АР Крим щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що не оспорюється сторонами. Згідно заперечень УПФУ в Джанкойському районі АРК, позивач ОСОБА_1 отримує пенсію за віком і йому нараховувалося і виплачувалося у 2008 році підвищення дитині війні з січня по квітень 2008 року щомісячно по 47 гривень, а з квітня 2008 року по 48 гривень 10 копійок щомісячно, з липня 2008 року – 48 гривень 20 копійок, з жовтня 2008 року – 49 гривень 80 копійок.
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195 від 18.11.2004 року (в редакції, що діяла на спірний період 2006-2007 роки), дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195 від 18.11.2004 року, зупинено на 2006 рік згідно із п.17 ст. 77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” № 3235 від 20.12.2005 року. Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет на 2006 рік” № 3367 від 19.01.2006 року, п.17 ст. 77 ЗУ “ Про Державний бюджет України на 2006 рік” № 3235 від 20.12.2005 року виключено, а ст. 110 вказаного Закону викладено у наступній редакції “Ст. 110.Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 ст.5 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, запроваджується з 01.01.2006 року, а ст.6 — у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
П. 12 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195, з урахуванням ст. 111 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” відповідно до якої встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачуються замість пенсії, відповідно до ст. 6 цього Закону, виплачується особам, які є інвалідами у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Коституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп2007 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.ст. 29, 36, ч.2 ст.56, ч.2 ст. 62, ч.1 ст. 66, п.п.п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст. 71, ст.ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", положення п.12 ст.71 та ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» в частині зупинення на 2007 рік дії ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням ст. 111 вказаного Закону, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є не конституційним), оскільки зупинення дій положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених ст. 64 Конституції України. Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму, та порушується гарантоване у ст. 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень.
Редакцію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2008 рік було змінено відповідно до п.41 Розділу ІІ «Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 року, і встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп2008 від 22.05.2008 року, п.41 Розділу ІІ Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» 107-VI від 28.12.2008 року визнаний таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційним). Ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни» з моменту прийняття Конституційним Судом України вищевказаного рішення від 22.05.2008 року діє у редакції, згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком, який встановлюється відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Ст. 152 Конституції України передбачено що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність. Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, у тому числі і дітей війни.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Оскільки правові положення, які передбачають соціальні виплати, встановлені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18.11.2004, є чинними, тобто не скасовані, не змінені, і позивач є дитиною війни, тому має право на їх одержання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.
Суд, при розгляді вказаної справи, встановив, що позивачу ОСОБА_1 не нараховувалося і вона не отримувала у 2006-2007 роках підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% прожиткового мінімуму, а у 2008 році виплачувалося не у повному розмірі. Позивач ОСОБА_1 мала право на отримання такого підвищення до пенсії як дитина війни у розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року за спірний період 2006-2007 роки, але з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року вона не отримувала підвищення до пенсії як дитина війни, оскільки Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет на 2006 рік” № 3367 від 19.01.2006 року, п.17 ст. 77 ЗУ “ Про Державний бюджет України на 2006 рік” № 3235 від 20.12.2005 року, яким призупинено дію ст. 6 вказаного Закону України “Про соціальний захист дітей війни” виключено, а відповідно до положень ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» Кабінетом Міністрів України порядок запровадження у 2006 ріці пільг, передбачених ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» не був визначений. Дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” була зупинена п. 12 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року, а саме до дня прийняття рішення Конституційним судом України № 6-рп2007, оскільки відповідно до п. 3 цього рішення, положення п.12 ст. 71 вказаного Закону втратило чинність з дня ухвалення Конституційним судом цього рішення. У 2008 році позивач ОСОБА_1 отримувала підвищення до пенсії не у повному розмірі з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року (не у розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність) і мала право на отримання вказаного розміру державної соціальної допомоги дитині війни з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, оскільки п.41 Розділу ІІ Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» 107-VI від 28.12.2007 року, який встановлював підвищення дітям війни у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, визнаний таким, що не відповідає Конституції України. Ст. 73 Закону України “Про Конституційний суд України” № 422\96-ВР від 16.10.1996 року, передбачено, що у разі, якщо Закони та інші правові акти Верховної Ради України або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України, вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Право на отримання державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18.11.2004, не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Таким чином, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 року та положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VI від 28.12.2007 року, не можуть бути застосовані в частині розрахунку розміру допомоги дітям війни, оскільки вони суперечать вищезазначеним нормам Конституції України та міжнародному праву.
Відповідно до ст.65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» № 3235 від 20.12.2005 року (із внесеними змінами), для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року встановлено прожитковий мінімуму для осіб, які втратила працездатність: з 1 січня 2006 року – 350 гривень, з 01.04.2006 року – 359 гривень, з 1 жовтня 2006 року – 366 гривень.
Ч.3 ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 встановлено, що у 2007 році для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006, збільшений на 1 відсоток.
Згідно ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»), для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року затверджено на 2008 рік прожитковий мінімуму для осіб, які втратила працездатність: з 1 січня 2008 року – 470 гривень, з 01.04.2008 року – 481 гривні, з 1 липня – 482 гривні, з 1 жовтня 2008 року – 498 гривень.
Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, а саме п. 8 цієї постанови, встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірах з 22 травня 2008 року – 48 гривень 10 копійок, з 01 липня 2008 року – 48 гривень 20 копійок, з 01 жовтня 2008 оку – 49 гривень 80 копійок.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання соціальної допомоги, яка прямо передбачена законом. Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.
Враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 є дитиною війни, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання державної соціальної допомоги, і наділена як дитина війни, зазначеною соціальною гарантією. Держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни. Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Посилання відповідача УПФУ в Джанкойському районі АР Крим на те, що мінімальна пенсія встановлена для нарахування соціальних надбавок визначена Постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету» та розмір підвищення дітям війни, встановлений Постановою КМУ № 530 від 28.05.2008 року, не підлягає застосуванню для соціальної допомоги дітям війни, яка виплачується до пенсії, оскільки суперечить нормам діючого законодавства. Обчислення підвищення до пенсії, виходячи з розміру, встановленого Постановою КМУ № 530 від 28.05.2008 року, є порушення засад пріоритету Законів над підзаконними актами, у зв’язку з чим розрахунок підвищення дітям війни повинен здійснюватися відповідно до розміру встановленого Законом України «Про соціальний захист дітей війни», а саме ст.6 вказаного Закону.
Суд вважає, що дії відповідача є неправомірними щодо не нарахування і не виплати у повному обсязі щомісячної державної соціальної допомоги дитині війні ОСОБА_1 відповідно до діючого законодавства у вказаний судом період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року у розмірі 30% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, оскільки з урахуванням пропуску річного строку цей період складає з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, оскільки вказані дії не відповідають вимогам Конституції України, Рішенням Конституційного суду України, Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Посилання представника відповідача на те, що відсутній механізм виплат спірних сум та відсутність внесення змін до Закону, неврегульованість і прогалини у законодавстві в частині визначення поняття мінімальна пенсія за віком для нарахування підвищення дитям війни, не можуть бути прийняти до уваги, оскільки Законом України “Про соціальний захист дітей війни” визначені порядок та органи, на які покладений обов'язок виконувати виплати державної соціальної підтримки дітей війни та встановлені джерела фінансування цих виплат. Розмір цих виплат ґрунтується на понятті прожиткового мінімуму. Норми Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” з 09.07.2007 року та норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» з 22.05.2008 року, якими керувався відповідач, визнані неконституційними та не відповідають основному Закону України – Конституції України і обмежують права громадян, знижують життєвий рівень громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму та порушують гарантоване у ст. 48 Конституції України право кожного громадянина на достатній життєвий рівень.
Суд, задовольняє позовні вимоги позивача ОСОБА_1 частково і вважає суд необхідним для повного захисту прав позивача зобов’язати відповідача УПФУ в Джанкойському районі АР Крим здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачу ОСОБА_1 як дитині війни у розмірі 30% прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, що діяла з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року з урахуванням нарахованих та виплачених сум цього підвищення за спірний період у межах річного строку, передбаченого ст. 99 КАС України.
Суд, задовольняючи частково позовні вимоги позивача ОСОБА_1 з урахуванням ч. 1 ст. 100 КАС України, про що заявлено відповідачем у письмових запереченнях проти позову ОСОБА_1, оскільки строк звернення до суду про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги за 2006-2007 роки позивачем пропущений без поважних причин, оскільки позивач звернувся з вказаним адміністративним позовом до суду 09.01.2009 року, що підтверджується штампом суду, тобто поза межами річного строку, встановленого ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України. Законом України «Про соціальний захист дітей війни», як є спеціальним Законом за вказаними правовідносинами, не передбачено спеціальних строків виплати підвищення до пенсії, а тому застосовується загальний річний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, передбачений ст.99 КАС України, і що відповідно до ч. 1 ст.100 КАС України є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог за вищевказаний період позивачу. Позивачем ОСОБА_1 у позові не зазначено причин пропуску нею річного строку звернення до адміністративного суду, їх поважність, і які могли б бути прийняті судом до уваги і бути підставою для відновлення строку, передбаченого ст.99 КАС України. Поважних причин пропуску річного строку позивачем не зазначено, доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав позивач не надав.
Суд, відповідно до вимог ст.ст. 94 КАС Ураїни стягує з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 гривні 40 копійок.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 9, 11,12, 14, 70, 71, 94, 99, 100, ч.3 ст.122, 159, 160, 161-163 Кодексу Адміністративного судочинства України, -
постановив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим про зобов’язання здійснити нарахування щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни за 2006-2008 роки у розмірі 3891 гривні 30 копійок задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим здійснити нарахування та виплату дитині війни ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року відповідно до ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 30% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, встановленого на 2008 рік, з урахуванням виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок з Державного бюджету України.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанову може бути оскаржено до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови, складання її повного тексту заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку, передбаченому ч.5 ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Козуб О.В.