СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
23 серпня 2006 року | Справа № 2-6/6039-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гонтаря В.І.,
суддів Борисової Ю.В.,
Щепанської О.А.,
за участю представників сторін:
представник позивача - не з'явився - відкрите акціонерне товариство "Крименерго";
представник відповідача - не з'явився - житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району міста Сімферополя;
представник відповідача - не з'явився - житлово-експлуатаційна дільниця № 7;
розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Крименерго" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Шкуро В.М.) від 29.05.2006 у справі № 2-6/6039-2006,
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" (вул. Київська, 74/6,Сімферополь,95034)
до Житлово-експлуатаційного об'єднання Київського району міста Сімферополя в особі (вул. Лермонтова, 17,Сімферополь,95000)
Житлово-експлуатаційної дільниці № 7 (вул. Лермонтова, 17,Сімферополь,95000)
про стягнення 241790,26 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію в сумі 241790,41грн.
Відповідач погодився, що має заборгованість за спожиту електроенергію у значно більшому розмірі, яка склалась в результаті поставки електроенергії загалом на всі комунальні об'єкти Київського району за договором № 570 від 08.04.1998, а не лише на ті, що обслуговуються житлово-експлуатаційною дільницею № 7.
У відзиві на позовну заяву зазначив, що згідно з наказом Управління житлового господарства виконкому Кримської обласної ради народних депутатів від 28.03.1980 №66 та рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради народних депутатів Кримської області від 10.06.1980 №270 з 01.07.1980 реорганізовані житлово-експлуатаційні об'єднання районів міста. На базі житлово-експлуатаційної контори-13 створене житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району, до якого увійшла на правах виробничої дільниці житлово-експлуатаційної контори-7. З 1998 взаємовідносини сторін врегульовані договором №570 від 08.04.1998, який укладений на комунальне освітлення та обслуговування ліфтів у будинках, що знаходяться на балансі житлово-експлуатаційного об'єднання Київського р-ну, у тому числі і житлових будинків, які обслуговує житлово-експлуатаційна дільніця-7. Вважає, що з моменту укладення зазначеного договору, договір №560 від 31.01.1991, яким позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, є припиненим. На цій підставі позов не визнає.
Крім того, відповідач також зазначив, що за період, зазначений у позові, у грудні 2005 року між сторонами вже були проведені взаєморозрахунки на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.02.2006 №124, про що підписаний протокол - погодження розрахунків №72112 на суму 189794,26грн. Підставою виникнення заборгованості станом на 01.01.2005 в протоколі - погодженні, зазначений договір №570 від 08.04.1998.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.05.2006 (суддя Шкуро В.М.) в позові відмовлено.
Не погодившись з вказаним судовим актом, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду скасувати.
Основний аргумент апеляційної скарги полягає в тому, що рішення господарського суду винесено при порушенні норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до розпорядження В.о. голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.07.2006, суддю Сотула В.В. було замінено на суддю Прокопанич Г.К.
Відповідно до розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.08.2006, суддю Прокопанич Г.К. було замінено на суддю Борисову Ю.В.
Розглянувши матеріали справи повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.
Відповідно до наказу Управління житлово-комунального господарства виконкому Кримської обласної ради народних депутатів від 28.03.1980 №66 (а.с.36) та рішення виконкому Сімферопольської міської ради народних депутатів від 10.06.1980 №270 (а.с.38) створено житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району на базі житлово-експлуатаційної контори-13, як головне підприємство, з включенням до його складу житлово-експлуатаційних контор, у тому числі і житлово-експлуатаційна контора-7, на правах структурних підрозділів. Зі створенням житлово-експлуатаційного об'єднання Київського району, житлово-експлуатаційні контори як самостійні організації ліквідовані.
15.02.1991 між районом електричних мереж-1 ПЕО "Крименерго" (енергопостачальна організація) та житлово-експлуатаційною конторою-7 Київського району (абонент) укладено договір №560 на користування електричною енергією (а.с.9-10).
08.04.1998 між державною енергетичною компанією "Крименерго" в особі РЕМ-1, правонаступником якої є відкрите акціонерне товариство "Крименерго" (енергопостачальна організація) та житлово-експлуатаційним об'єднанням Київського району міста Сімферополя (абонент) укладено договір №570 на постачання електроенергії для комунального освітлення та ліфтів (а.с.21-22).
До договору сторонами підписано додаток №3, у якому визначено перелік місць встановлення електролічильників та застосованих тарифів, по яким здійснюються розрахунки за відпущену електричну енергію (а.с.24-34). У цьому переліку зазначені житлові будинки, які розташовані на території структурних підрозділів житлово-експлуатаційного об'єднання Київського району, і обслуговуються, зокрема, житлово-експлуатаційною дільніцею-7.
В подальшому сторони підписували додатки №1 до договору №570, якими узгоджували об'єми поставки електроенергії відповідно на 2003, 2004, 2005 роки і відповідальність сторін за цим договором (а.с.55-57). Саме цей період визначений позивачем як період стягнення. Такі ж додатки підписані сторонами на 1998, 1999 роки (а.с.48, 51), тоді як до договору №827 з 1998 року жодного додатку про об'єми поставки електроенергії не існує.
Також сторонами 19.12.2005 згідно статті 36 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік", постанови Кабінету Міністрів України від 29.07.2005 №664, складено протокол - погодження розрахунків з погашення заборгованості за електроенергію за 2005 рік, де підставою її виникнення вказано саме договір №570 від 08.04.1998 (а.с.47).
Вказаними документами спростовуються твердження позивача про те, що поставка електроенергії здійснюється на підставі договору №827.
На підставі цього судова колегія доходить висновку, що взаємовідносини з приводу користування електроенергію і розрахунки між сторонами з 08.04.1998 здійснювалися за договором №570.
Щодо посилання відповідача на переліки місць встановлення електролічильників (а.с.63), заявку на споживання електроенергії на 1999-2000 роки (а.с.64), додаток до договору №827 від 16.11.1999 (а.с.66), то на цих документах є не застережені виправлення номеру договору з 570 на 827, а тому ці документи не можуть бути доказами продовження дії договору №827.
Визначення підстави позову, тобто обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а відповідно і меж доказування, є правом позивача. Підставою даного позову позивач зазначив договір №827 від 15.02.1991, вважаючи, що саме на підставі цього договору у відповідача існує обов'язок оплатити спожиту електроенергію.
Відповідно до статті 220 Цивільного кодексу Української РСР, який діяв у період виникнення спірних правовідносин, зобов'язання припинялось угодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими ж особами.
Угода про припинення зобов'язання могла бути здійснена за допомогою новації, під якою розумілось припинення старого зобов'язання з метою встановлення іншого, яке виникає між тими ж особами, відрізняючись від попереднього своїм змістом.
Таким чином, уклавши 08.04.1998 договір №570 про поставку електричної енергії на всі об'єкти житлово-експлуатаційного об'єднання Київського району міста. Сімферополя, до яких увійшли і ті, що обслуговуються житлово-експлуатаційною дільніцею-7, сторони досягли згоди про припинення зобов'язання за договором №827 від 15.02.1991 про поставку електроенергії лише на об'єкти житлово-експлуатаційної дільніці-7, що тягне відмову у стягненні заборгованості на підставі договору №827.
Частиною 1, частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього закону.
Пунктом 1 частини. 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, частини 7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання чи одностороння зміна його умов не допускається.
В статті 526 Цивільного кодексу України, частині 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно з умовами договору та положень чинного законодавства.
З положень частини 2 статті 193, 218 Господарського кодексу України випливає, що кожна сторона повинна вжити всіх необхідних заходів для належного виконання зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін).
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при вказаних обставинах, вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Отже, судова колегія не може прийняти до уваги посилання позивача, які викладено в апеляційній скарзі, оскільки вони суперечать нормам чинного законодавства та спростовуються доказами наданими в матеріалах справи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права та підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.05.2006 у справі № 2-6/6039-2006 залишити без змін.
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Крименерго" залишити без задоволення.
Головуючий суддя В.І. Гонтар
Судді Ю.В. Борисова
О.А. Щепанська