ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
08.08.2006 року Справа № 5/139
Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :
головуючого судді Якушенко Р.Є.
суддів Бородіної Л.І.
Перлова Д.Ю.
Склад судової колегії призначено розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 03.07.2006. Розпорядженням від 07.08.06 склад судової колегії змінено.
при секретарі Мартинцевій Н.М.
за участю представників сторін:
від позивача Волков М.М., адвокат, довіреність № 8 від 15.01.2006 від відповідача не прибув
розглянув
апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
„Лисичанський завод гумових технічних
виробів”, м.Лисичанськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від 08.06.2006
у справі №5/139 (суддя Закропивний О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
„Техносбит”, м. Сєвєродонецьк
до відповідача Відкритого акціонерного товариства
„Лисичанський завод гумових технічних
виробів”, м.Лисичанськ
про стягнення 1953 грн. 00 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 08.06.2006 у справі № 5/139 задоволено повністю позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Техносбит”, м.Северодонецьк до Відкритого акціонерного товариства „Лисичанський завод гумових технічних виробів”, м.Лисичанськ, стягнуто з відповідача 1953 грн. 00 коп. заборгованості за отриманий товар –прискорювач МК-1201 та судові витрати в сумі 220 грн. 00 коп.
Рішення господарського суду з посиланням на норми п.1 ч.2 ст.11, ст.202, п.1 ч.1 ст.208, п.4 ст.203, ст.215, п.1 ст.692 Цивільного кодексу України мотивовано обґрунтованістю заявлених позивачем вимог.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що факт передачі позивачем та отримання відповідачем продукції по своїй правовій природі фактично є поставкою продукції, яку відповідач згідно п.1 ст.692 Цивільного кодексу України повинен був оплатити одразу після її прийняття.
Відкрите акціонерне товариство „Лисичанський завод гумових технічних виробів”, відповідач у справі, не погодилось з прийнятим рішенням та подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду від 08.06.2006 у справі № 5/139 як таке, що не відповідає нормам матеріального права.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує наступне.
Поставка продукції позивачем 03.07.2003 здійснювалась на бездоговірних умовах, що не породжує ніяких правових зобов”язань.
Факт відсутності узгодженої договірної ціни виключає можливість вирішити спір між сторонами щодо оплати продукції.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив про необгрунтованість доводів відповідача та вважає рішення господарського суду від 08.06.2006 таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Відповідач вдруге не скористався правом участі в судовому процесі. Телеграмою відповідач просить перенести розгляд справи на невідомий строк через відсутність робітника юридичного відділу.
Судова колегія з урахуванням пропозиції позивача та того, що розгляд скарги вже відкладався з причини неявки відповідача, заявника апеляційної скарги, відхиляє клопотання відповідача, оскільки вважає його необгрунтованим.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, судова колегія
ВСТАНОВИЛА:
ВАТ "Лисичанський завод гумових технічних виробів" відповідач у справі 03.07.03 звернувся до ТОВ "Техносбит", позивача у справі з листом № 17СН-198А (а.с.9) з проханням відпустити прискорювач МК-1201 у кількості 180 кг., в якому гарантував оплату.
04.07.03 відповідачем було видано довіреності ЯЖК № 620974 на отримання у позивача прискорювача МК-1201 у кількості 180 кг. (а.с.11).
За накладною № 154 від 03.07.03 відповідач отримав прискорювач МК-1201 на загальну суму 2343 грн. 60 коп., у т.ч. ПДВ 390 грн. 60 коп. (а.с. 10).
30.11.2005 позивач звернувся до відповідача з листом № 77, в якому запропонував, посилаючись на статтю 530 Цивільного кодексу України оплатити борг за прискорювач МК-1201 в сумі 2343 грн. 60 коп. (а.с. 13)
Відповідач не оплатив отриману продукцію у повному обсязі, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду про стягнення боргу в сумі 1953 грн. 00 коп.
Рішенням господарського суду від 08.06.06 позов задоволено.
Перевіривши матеріали справи, правильність юридичної оцінки місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, та повноту їх встановлення судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Правовідносини у сторін за даним позовом виникли у період дії Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963, який втратив чинність з 01.01.2004 з набранням чинності Цивільним Кодексом України, та продовжують існувати на дату звернення позивача з позовом до господарського суду.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила цього кодексу застосовуються до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності цим кодексом та продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ст. 207 Цивільного кодексу України).
Стаття 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач звернувся до позивача з листом №17СН-198А від 03.07.2003 з проханням поставити йому прискорювач МК-1201 у кількості 180 кг., і гарантував його оплату.
03.07.03 позивач передав, а відповідач отримав прискорювач МК-1201 на суму 1953 грн. 00 коп., що підтверджується накладною позивача на відпуск товару від 03.07.2003 №154 та довіреністю відповідача на отримання товару серії ЯЖК від 04.07.2003 № 620974. Факт отримання продукції відповідачем не заперечується.
Враховуючи приписи ст.11, 205, 207 Цивільного кодексу України між позивачем та відповідачем відбувся правочин, відповідаючий загальним засадам цивільного законодавства –одна сторона (відповідач) звернулася до другої сторони з проханням про поставку конкретного товару, а друга сторона поставила необхідний відповідачу товар через його представника за довіреністю.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України у відповідача з моменту отримання товару за накладною №154 від 03.07.2003 виникло зобов’язання по його оплаті.
Стаття 530 Цивільного кодексу України передбачає, якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати його у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.
Позивач листом №77 від 30.11.2005 у відповідності до ст.530 Цивільного кодексу України пред’явив відповідачу вимогу на оплату отриманого ним товару за накладною №154 від 03.07.2003, яку відповідач не виконав.
Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що у відповідача виник обов’язок по сплаті отриманого товару.
На підставі вищевикладеного, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 08.06.2006 по справі №5/139 ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин та відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги є необгрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
У судовому засіданні за згодою представника позивача оголошені вступна та резолютивна частини постанови.
Відповідно до ст.49 витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги відносяться на заявника –відкрите акціонерне товариство „Лисичанський завод гумових технічних виробів”, м.Лисичанськ Луганської області.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, п.1 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Лисичанський завод гумових технічних виробів”, м.Лисичанськ Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 08.06.2006 по справі №5/139 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 08.06.2006 по справі №5/139 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку у місячний строк до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя Р.Є. Якушенко
Судді Л.І. Бородіна
Д.Ю. Перлов