справа № 2 «А» - 92\10р.
ПОСТАНОВА
іменем України
07 травня 2010 року Барський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого, судді Хитрука В.М.
при секретарі Чепельській Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до посадової особи – начальника ВДАІ з ОАТ Барського району Вінницької області Циганського Федора Володимировича про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
В заяві до суду позивач ОСОБА_1 вказав, що постановою по справі про адміністративне правопорушення серії АВ № 085441 від 03.04.2010 року його притягнуто до адміністративної відповідальності у виді накладення штрафу в розмірі 1020 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ст.. 140 ч. 1 КУпАП. З постанови вбачається, що позивач ОСОБА_1 будучи відповідальною особою за стан і утримання залізнично-дорожнього переїзду № 31, утримував його в неналежному стані, а саме виявлено неналежне дорожнє покриття на підходах до переїзду. Вважаючи, що притягнення до адміністративної відповідальності є безпідставним та незаконним позивач просив суд скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав повністю, пояснивши суду, що зазначений переїзд, відповідно до його технічної характеристики, має довжину 17 м. та перебуває в належному стані. За покриття автомобільної дороги, яка розташована за межами переїзду, він відповідальності не несе.
Відповідач по справі начальник ВДАІ з ОАТ Барського району Вінницької області Циганський Ф.В. позов визнав частково, показавши суду, що співробітником ВДАІ, який складав протокол про адміністративне правопорушення, було складено не всі необхідні документи, які є обов’язковими для притягнення до адміністративної відповідальності. Зокрема, відсутній акт обстеження переїзду, відсутні результати обстежень і огляду автомобільної дороги та залізничного переїзду. З матеріалів адміністративної справи не можливо визначити межі залізничного переїзду та розмежувати його з автомобільною дорогою.
Суд, заслухавши пояснення позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, вважає, що позов слід задовольнити повністю. До такого висновку суд дійшов з наступного.
З постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АВ № 085441 від 03.04.2010 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 будучи відповідальною особою за стан утримання залізничного переїзду № 31, утримував його в неналежному стані, а саме виявлено неналежне дорожнє покриття на підходах до переїзду.
В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 працює бригадиром з поточного утримання й ремонту колій та штучних споруд ПЧ-9, ПД-12,ПДБ-1. В силу наданих йому обов’язків він відповідає за стан утримання залізничного переїзду № 31. Згідно технічної характеристики переїзду, яка погоджена саме з УДАІ УМВС України у Вінницькій області, довжина переїзду становить 17м. Тому, позивач є відповідальною особою за стан і утримання залізничного переїзду в межах його довжини і не може нести відповідальність за покриття автомобільної дороги, яка розташована за межами переїзду. З цим погодився в судовому засіданні відповідач Циганський Ф.В. За створення безпечних умов руху на автомобільній дорозі має відповідати відповідна дорожньо-експлуатаційна організація.
Відповідно до ст.. 24 Закону України «Про дорожній рух» власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.
Тобто, Закон розмежовує поняття дороги, вулиці та залізничного переїзду, і як наслідок розмежовуються уповноважені органи, які несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.
Частина 1 ст.. 140 КУАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху.
Відповідно до ст.. 21 Закону України «Про дорожній рух» автомобільна дорога, вулиця являє собою частину території, в тому числі в населеному пункті, призначену для руху транспортних засобів і пішоходів, з усіма розміщеними на ній спорудами.
Зважаючи на те, що відповідно до ст.. 251 КУАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд враховує як доказ показання позивача ОСОБА_1 про дотримання ним своїх обов’язків щодо утримання в належному стані залізничного переїзду.
Пункт 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005р. №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" звертає увагу на неприпустимість спрощеного підходу до розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності. При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП, у тому числі шляхом допиту свідків. Зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язана з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Однак, в порушення зазначених вимог відповідач по справі спрощено підійшов до розгляду справи про адміністративне правопорушення не з'ясувавши всіх обставин, перелічених у статтях 247 і 280 КпАП.
Справа про адміністративне правопорушення була розглянута відповідачем без підготовки до розгляду та без вирішення питань, які наведені в ст. 278 КУАП.
Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб’єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. З боку відповідача суду не надано доказів на спростування тих обставин, які викладені в позовній заяві.
Співробітником ВДАІ, який складав протокол про адміністративне правопорушення, не було складено акту технічної перевірки залізничного переїзду, який є обов’язковим доказом по адміністративній справі. Оскільки без такого акта суду неможливо визначити межі залізничного переїзду, розмежувати його з дорожнім покриттям автомобільної дороги, з’ясувати в чому саме виразилося неналежне утримання переїзду та дорожнього покриття та в якому саме місці. Адже, за неналежне утримання автомобільних доріг і вулиць має нести відповідальність посадова особа іншої служби.
Статтею 7 КУАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 33 КУАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до вимог ст.. 9 КУАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За таких обставин, суд визнає не доведеним факт протиправної винної поведінки ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 140 ч.1 КпАП України, а постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АВ № 085441 від 03.04.2010 року такою, що не відповідає вимогам адміністративного законодавства.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 33, 251, 258, 268, 278, 280 КпАП України, ст.ст. 9, 11, 71, 122, 159, 160, 162, 163 КАС України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005р. №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", Правилами дорожнього руху України, -
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити повністю.
Визнати нечинною та скасувати Постанову посадової особи – начальника ВДАІ з ОАТ Барського району Вінницької області Циганського Федора Володимировича по справі про адміністративне правопорушення серії АВ № 085441 від 03.04.2010 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1020 грн.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Київського адміністративного апеляційного суду протягом десяти днів з дня її проголошення або протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: