справа № 2 «А» - 82\10р.
ПОСТАНОВА
іменем України
02 квітня 2010 року Барський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого, судді Хитрука В.М.
при секретарі Чепельській Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до посадової особи - інспектора ДПС ВДАІ м. Вінниці Трофинишина Богдана Анатолійовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
В заяві до суду позивач ОСОБА_1 вказав, що постановою по справі про адміністративне правопорушення серії АВ № 211401 від 05.03.2010 року його притягнуто до адміністративної відповідальності у виді накладення штрафу в розмірі 450 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ст.. 122 ч. 2 КУпАП. З постанови вбачається, що позивач 05.03.2010 року в м. Вінниця, керуючи автомобілем НОМЕР_1, проїжджаючи перехрестя вулиць Свердлова-Р.Сколецького-Зодчих, зі смуги руху, яка призначена для повороту ліворуч здійснив рух прямо на заборонений сигнал світлофора. Вважаючи, що притягнення до адміністративної відповідальності є безпідставним та незаконним позивач просив суд скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав повністю, пояснивши суду, що він 15.03.2010 року в м. Вінниця автомобілем НОМЕР_1 проїхав перехрестя вулиць Свердлова-Р.Сколецького-Зодчих на зелений сигнал світлофора.
Відповідач по справі посадову особу інспектор ДПС ВДАІ м. Вінниці Трофинишин Богдан Анатолійович був належно повідомлений про день розгляду справи в суді, двічі викликався повісткою під розпис, а саме на 25 березня 2010 року та 02 квітня 2010 року, але в судове засідання не з'явився без поважної причини, не повідомив про причини свої неявки. За даних обставин суд не вбачає підстав для відкладення справи і вважає можливим розглянути її на підставі наявних доказів.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, вважає, що позов слід задовольнити повністю. До такого висновку суд дійшов з наступного.
З постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АВ № 211401 від 05.03.2010 року вбачається, що позивач 05.03.2010 року в м. Вінниця, керуючи автомобілем НОМЕР_1, проїжджаючи перехрестя вулиць Свердлова-Р.Сколецького-Зодчих, зі смуги руху, яка призначена для повороту ліворуч здійснив рух прямо на заборонений сигнал світлофора. Його притягнуто до адміністративної відповідальності у виді накладення штрафу в розмірі 450 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ст.. 122 ч. 2 КУпАП.
Відповідно до п. 8.7.3. Правил Дорожнього руху України: а) зелений дозволяє рух; е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.
Оглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії АВ № 144801 від 05.03.2010р. суд встановив, що в ньому відсутній запис про свідків правопорушення. В справі відсутні будь-які інші докази вчинення позивачем правопорушення.
Зважаючи на те, що відповідно до ст.. 251 КУАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд враховує як доказ показання позивача ОСОБА_1 про дотримання ним ПДР України при проїзді перехрестя вулиць Свердлова-Р.Сколецького-Зодчих 05.03.2010 року в м. Вінниця та відмову відповідача - інспектора ДПС ВДАІ м. Вінниці Трофинишина Б.А. залучити до справи та внести в протокол свідків, які були на місці зупинки позивача.
Пункт 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005р. №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" звертає увагу на неприпустимість спрощеного підходу до розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності. При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП, у тому числі шляхом допиту свідків. Зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язана з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Однак, в порушення зазначених вимог відповідач по справі посадова особа інспектор ДПС ВДАІ м. Вінниці Трофинишин Б.А. спрощено підійшов до розгляду справи про адміністративне правопорушення не з'ясувавши всіх обставин, перелічених у статтях 247 і 280 КпАП, не зазначив в протоколі про адміністративне правопорушення свідків чи будь яких інших доказів.
Справа про адміністративне правопорушення була розглянута відповідачем без підготовки до розгляду та без вирішення питань, які наведені в ст. 278 КУАП.
Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб’єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. З боку відповідача суду не надано доказів на спростування тих обставин, які викладені в позовній заяві.
Статтею 7 КУАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 33 КУАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до вимог ст.. 9 КУАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За таких обставин, суд визнає не доведеним факт протиправної винної поведінки ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 122 ч.2 КпАП України, а постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АВ № 211401 від 05.03.2010 року такою, що не відповідає вимогам адміністративного законодавства.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 33, 122, 251, 258, 268, 278, 280 КпАП України, ст.ст. 9, 11, 71, 122, 159, 160, 162, 163 КАС України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005р. №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", Правилами дорожнього руху України, -
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити повністю.
Визнати нечинною та скасувати Постанову посадової особи - інспектора ДПС ВДАІ м. Вінниці Трофинишина Богдана Анатолійовича по справі про адміністративне правопорушення серії АВ № 211401 від 05.03.2010 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 450 грн.
Справу про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 122 КпАП України стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Київського адміністративного апеляційного суду протягом десяти днів з дня її проголошення або протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: