Справа № 2-а-2518/2009 року
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2009 року, Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим в складі: Головуючого, судді – Козуб О.В., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Джанкой адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити нарахування та виплачувати щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни за 2006-2008 роки, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити нарахування та виплачувати щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни за 2006-2008 роки. Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вона має статус дитини війни. Відповідно до ст. 6 цього закону Дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Але за період з 01.01.2006 року до часу звернення до суду їй не в повному обсязі нарахована щомісячна соціальна грошова допомога, яка передбачена статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV від 18.11.2004, внаслідок чого порушені її законні права.
Позивач у судове засідання не з’явилася, повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи у її відсутності. Згідно змісту позовної заяви просила визнати дії відповідача протиправними та зобов’язати здійснити перерахунок та виплачувати щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни за 2006-2008 роки.
Представник відповідача надав суду письмові заперечення на позов, згідно яких просив розглянути справу у відсутності представника відповідача та відмовити у задоволенні позовних вимог, посилається на наступне. Позивач ОСОБА_1 отримує підвищення до пенсії як учасник ВОВ згідно ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тому право на отримання підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» на позивача не поширюється.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Згідно з п. 10 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження — розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.
Суд, дослідивши матеріали справи, включаючи письмові заперечення відповідача, оцінивши обставини, зазначені сторонами, вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується паспортом громадянки України серії НОМЕР_1, виданим Джанкойським МРВ ГУ МВС України в Криму 16.10.1997 року, тобто станом на час закінчення Другої світової війни їй було менше 18 років, тому вона є особою, яка віднесена до категорії осіб, визнаних дітьми війни.
Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ветераном війни та має право на пільги, встановлені Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” №3551-ХІІ від 22.10.1993, та отримує підвищення до пенсії як учасник війни, що підтверджується довідкою Управління Пенсійного Фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим (а.с.10).
На правовідносини сторін, що виникли, поширюються норми статей 1, 3, 6, 8, 19, 21, 22, 46, 56, 58, 64, 68, 75, 92, 95, 96, 152 Конституції України, Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-IV від 18.11.2004 (зі змінами та доповненнями), в редакції, що діяла в спірний період, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»№ 3551-ХІІ від 22.10.1993 (зі змінами та доповненнями), в редакції, що діяла в спірний період, Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»№ 489-V від 19.12.2006, Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№ 107-VI від 28.12.2007.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла у 2006-2007рр., було визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Позивач ОСОБА_1, є ветераном війни та має право на пільги, встановлені Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” №3551-ХІІ від 22.10.1993, що підтверджується довідкою Управління Пенсійного Фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим.
Згідно даних відповідача позивач отримує підвищення до пенсії як учасник війни, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (арк. с.10)
Статтею 8 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що учасниками війни визнаються військовослужбовці, які в період війни проходили військову службу у Збройних Силах колишнього СРСР, трудівники тилу, а також інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Оскільки позивач заяву про відмову від підвищення, встановленого вказаним Законом або заміну його на підвищення, встановленого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» до Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим не надавала, що підтверджується довідкою відповідача, то відповідач правомірно сплачував підвищення позивачу на підставі Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту».
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши докази, з’ясувавши усі обставини справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп. стягненню з відповідача не підлягають, оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 8-11, 71, 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до до Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити нарахування та виплачувати щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни за 2006-2008 роки у повному обсязі.
Постанову може бути оскаржено до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови, складання її повного тексту заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку, передбаченому частиною 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Козуб