П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2010 року                                                        м. Сімферополь

      Суддя судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим Бондарєв В.К., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 23 березня 2010 року, якою                                                        

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Сімферополь, працюючий інженером в ОП «Кримтеплокомуненерго», проживаючий по АДРЕСА_1 в м. Сімферополь,  

притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.ст. 124, 122-4 КУпАП з накладенням стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на 6 місяців,

                         ВСТАНОВИВ:

      Відповідно до постанови суду, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 13 лютого 2010 року, близько 18 год. 20 хв. на АДРЕСА_2 в м. Сімферополі, керуючи транспортним засобом ВАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись заднім ходом, не переконався в безпечності маневру і допустив наїзд на автомобіль «Мітсубісі Галант», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, який стояв позаду без водія, що призвело до пошкодження транспортного засобу, після чого залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, чим порушив п.п. 10.9, 2.10 Правил дорожнього руху України, тобто вчинив правопорушення, передбачені ст.ст. 124, 122-4 КУпАП.

             В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати і справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Свою просьбу мотивує тим, що встановлені судом обставини справи не відповідають фактичним обставинам, оскільки судом не враховано суперечності в поясненнях свідка і потерпілого щодо часу події, а також не взято до уваги ту обставину, що в матеріалах справи не встановлено відповідність пошкоджень  на його автомобілі і на автомобілі потерпілого, посилаючись на те, що його автомобіль було пошкоджено за інших обставин.

             Заслухавши ОСОБА_1 і його захисника ОСОБА_4, які підтримали апеляційну скаргу, вислухавши ОСОБА_3, який заперечував проти доводів скарги, перевіривши їх доводи та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

             Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 26 лютого 2010 року, ОСОБА_1 13 лютого 2010 року, близько 18 год. 20 хв. на АДРЕСА_2 в м. Сімферополі, керуючи транспортним засобом ВАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись заднім ходом, не переконався в безпечності маневру і допустив наїзд на автомобіль «Мітсубісі Галант», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який стояв позаду, що призвело до пошкодження транспортного засобу, після чого залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, чим порушив п.п. 10.9, 2.10 Правил дорожнього руху України (а.с.1).

              Зазначені обставини підтверджуються заявою ОСОБА_3, даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної події з матеріальною шкодою, схемою події із фототаблицею, протоколом огляду транспорту, відповідно до яких зафіксовано пошкодження автомобіля «Мітсубісі Галант», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, який стояв біля будинку на АДРЕСА_2 м. Сімферополі (а.с. 2,3,4,7).

              Відповідно до пояснень ОСОБА_1., останній не заперечував, що ввечері (приблизно о 19 год.) 13 лютого 2010 року керував автомобілем ВАЗ у дворі по АДРЕСА_2 в м. Сімферополі, під’їзжав до другого під’їзду, а також здійснював маневри паркування та об’їзду, але заперечував зіткнення з будь-яким транспортним засобом (а.с. 6).

              Проте, такі заперечення спростовуються поясненнями свідка ОСОБА_6, який пояснив, що він 13 лютого 2010 року близько 18 год. 20 хв. їхав зазначеним двором та бачив, як автомобіль ВАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись заднім ходом, заднім лівим кутом бампера допустив наїзд на автомобіль «Мітсубісі Галант», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який стояв, після чого автомобіль ВАЗ під’їхав до другого  під’їзду. Свідок записав номерний знак автомобіля ВАЗ, відвіз свою родину додому та повернувся  на місце події, де водій автомобіля ВАЗ вийшов із під’їзду, підійшов до заднього лівого бамперу, подивився і поїхав з міста події. Після того, як вийшов хазяїн автомобіля Мітсубісі, свідок віддав йому записку з номерним знаком автомобіля ВАЗ, причетного до зіткнення (а.с. 5).    

              Доводи апеляційної скарги про невідповідність часу події в поясненнях свідка і потерпілого не можуть бути підставою вважати висновки суду невідповідними фактичним обставин справи, оскільки в поясненнях свідка і потерпілого час події зазначено приблизно і суттєво не відрізняється.

              Посилання апелянта на інші обставини, за яких було пошкоджено його автомобіль, також не спростовують висновків суду про зіткнення цього ж автомобіля при зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин з автомобілем ОСОБА_3, які підтверджуються і іншими вищенаведеними доказами в справі.

               Таким чином суд дійшов правильного висновку про вчинення ОСОБА_1 порушень правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів та залишення ним місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний, тобто правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 122-4 КУпАП.

               Судом відповідно до вимог ст.33 КУпАП стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами обрано з урахуванням характеру вчинених правопорушень, особи правопорушника, ступеня його вини та усіх обставини в справі.

               Так, враховуючи характер вчинення правопорушень, а також наявність в матеріалах справи даних про порушення ОСОБА_1 раніше правил дорожнього руху (а.с. 9),  висновки суду першої інстанції про необхідність обрання стягнення саме у виді позбавлення права керування транспортними засобами, є обґрунтованими, оскільки перевірка знань та навичок виконання вимог ПДДУ є обов’язковим наслідком застосування такого стягнення.

             Таким чином, судом належно встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 зазначених правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП, а остаточно визначене на підставі ст. 36 КУпАП адміністративне стягнення визначено в мінімальній межі для цього виду стягнення, встановленого санкцією ст. 124 КУпАП, якою передбачена більш сувора відповідальність, у зв’язку з чим будь-яких підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

      На підставі наведеного, керуючись ст. ст.  293, 294 КУпАП,

                                                                ПОСТАНОВИВ:

       Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 23 березня 2010 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.ст. 124, 122-4 КУпАП без змін.  

               Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

               Суддя                                                   Бондарєв В.К.