У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
27.04.10 Справа №18/23/10
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Федоров І.О. судді Федоров І.О. , Коробка Н.Д. , Хуторной В.М.
при секретарі: Лола Н.О.
за участю представників:
від позивача: не з’явився;
від відповідача: не з’явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська торгівельно-виробнича компанія «Деметра Вектор», с. Першотравневе Василівського району Запорізької області,
на рішення господарського суду Запорізької області від 17.02.2010 р. у справі № 18/23/10
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська торгівельно-виробнича компанія «Деметра Вектор», с. Першотравневе Василівського району Запорізької області,
про стягнення 5071,69 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду від 27.04.2010 р. № 1124 справу № 18/23/10 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий – Федоров І.О. (доповідач), судді: Коробка Н.Д., Хуторной В.М. Колегія суддів прийняла справу до провадження.
Представники сторін в судове засідання не з’явились. По закінченні судового засідання колегією суддів прийнято постанову.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.02.2010 р. у справі № 18/23/10 (суддя Носівець В.В.) позов задоволено. Стягнуто з ТОВ «СТВК «Деметра-Вектор» на користь ПП ОСОБА_1 4504,00 грн. основного боргу, 465,45 грн. пені, 36,03 грн. втрат від інфляції, 66,21 грн. – 3 % річних, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Рішення господарського суду ґрунтується на приписах ст. ст. 525, 526, 530, 611, 625, 629 ЦК України, та ст. ст. 223, 230, 232 ГК України і мотивоване доведеністю позовних вимог щодо стягнення сум основного боргу, витрат від інфляції, пені та 3% річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору № 01/05 від 15.05.2009 р.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду в частині стягнення з відповідача 3% річних, втрат від інфляції та пені.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що з кінця червня 2009 року до початку грудня 2009 року між сторонами велись переговори стосовно відстрочення виконання відповідачем грошового зобов’язання за договором № 01/05 від 15.05.2009 р. у зв’язку із скрутним матеріальним положенням підприємства. Лише коли сторони не дійшли згоди щодо розстрочки суми боргу, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Тому відповідач вважає, що нарахування штрафних санкцій за цей період є необґрунтованим, оскільки така несплата здійснювалася за домовленістю між сторонами.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав, що при оголошенні резолютивної частини оскаржуваного рішення відповідач визнав свою заборгованість, але навмисно затягує розгляд справи з метою відстрочення розрахунків. Просить залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
В судове засідання сторони своїх представників не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.
Колегія суддів зауважує, що відкладення розгляду справи на підставі ст. 77 ГПК України у разі нез’явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов’язком суду, і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні. Якщо ж суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення, він може, не відкладаючи розгляд справи, вирішити спір по суті.
Колегія суддів дійшла висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, і розгляд скарги можливий без присутності представників сторін.
Відповідно до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2009 р. між ПП ОСОБА_1 (виконувач) та ТОВ «СТВК «Деметра-Вектор» (замовник) було укладено договір по організації та забезпеченню послуг з внесення мінеральних добрив та зрошенню отрутохімікатами в сільському господарстві № 01/05.
Згідно з п.1.1. договору замовник доручає, а виконувач приймає на себе забезпечення та організацію авіаційних робіт та інших робіт за бажанням замовника з тимчасового аеродрому с. Орлянка літаком АН-2, в обсягах 634 га з нормою втрати 50 кг/л/га, на осередненому віддалені від аеродрому тимчасового базування до обробляючої ділянки 5 км з усередненою довжиною гону обробляючої ділянки 1100 метрів.
Згідно з п. п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3 договору виконувач зобов’язаний при умові виконання замовником усіх обов’язків по договору не пізніше 3-х днів після отримання авансу або підписання додаткового узгодження до договору, узгоджувати з замовником час і місце початку робіт, забезпечити прибуття повітряного судна на місце робіт в узгоджений час; виконати роботу згідно діючим технологіям в строки, вказані замовником, за винятком випадків неможливості виконання польотів по незалежних від виконавця обставин; по акту встановленої форми здати замовнику виконану згідно завданню роботу протягом одного дня після її закінчення.
Розділом 3 передбачена така вартість виконаних робіт: при виконанні робіт літаком АН-2: вартість однієї години польоту, затраченої на переліт від аеродрому постійного базування до аеродрому тимчасового базування та зворотно, 1500,00 грн. переліт згідно акту. Попередня вартість виконаних робіт за цим договором складає 29272,00 грн. Сума авансу 20000,00 грн., що складає 75 % від попередньої вартості виконаних робіт. Кінцева вартість одного обробляємого гектару визначається реальними умовами виконання робіт (довжина гону, віддаленість ділянки, дозування), відображеними актом виконаних робіт та рахунком, виставленим замовнику.
Згідно п. п. 4.1., 4.2., 4.3 договору сплаті підлягають гектари згідно акту виконаних робіт чи льотної години в разі погодинного розрахунку; замовник перераховує на вказаний виконавцем розрахунковий рахунок сум авансу на початок виконання робіт, а залишок суми протягом п’яти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт; протягом одного дня після закінчення робіт, роботи, вказані у завданні виконаних робіт, оформляються актом виконаних робіт в трьох примірниках: один для замовника, а два для виконавця. Якщо протягом одного дня з будь-яких умов акти виконаних робіт не оформлені, вважати їх автоматично підписаними та оформленими.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав взяті на себе зобов’язання належним чином, виконавши у період з 15 по 16 травня 2009 р. авіаційні сільськогосподарські роботи на площі 646 га. Роботи відповідачем прийняті, про що свідчить двосторонньо підписаний акт виконаних робіт від 16.05.2009 р. З боку відповідача акт підписано директором Смирським В.В. та скріплено печаткою підприємства.
16.05.2009 р. відповідачу був вписаний рахунок № 1 на загальну суму 31504,00 грн.
Оплата за виконані позивачем роботи проведена відповідачем частково:
- 13.05.2009 р. була перерахована попередня оплата в сумі 20000,00 грн.;
- 04.06.2009 р. сплачено 7000,00 грн. згідно рахунку № 1 від 16.05.2009 р.
Всього сплачено 270000,00 грн.
У зв’язку з несплатою замовником послуг виконувача в повному обсязі, ПП ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ «СТВК «Деметра-Вектор» основного боргу в сумі 4504,00 грн., а також 465,45 грн. пені, 66,21 грн. – 3% річних та 36,03 грн. витрат від інфляції.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення містить ст.193 ГК України.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідач не надав доказів сплати вартості робіт на суму 4504,00 грн. ні до суду першої інстанції, ні на вимогу суду апеляційної інстанції. Суму основного боргу відповідач не заперечує, що підтверджується змістом апеляційної скарги.
Таким чином, відповідачем порушено умови договору щодо оплати виконаних робіт. Заявлена позивачем до стягнення сума основного боргу в розмірі 4504,00 грн. є законною, обґрунтованою та підлягає стягненню на користь позивача.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За період прострочення з 21.05.2009 р. по 21.11.2009 р. позивач нарахував 66,21 грн. - 3 % річних та 36,03 грн. інфляційних втрат.
Колегія суддів зазначає, що позивач невірно визначає період прострочення з 21.05.2009 р. Відповідно до п. 4.2 договору оплата мала бути здійснена відповідачем протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт.
Оскільки акт виконаних робіт підписано сторонами 16.05.2009 р., а наступний за ним день є неробочим (неділя), оплата мала бути здійснена відповідачем протягом наступних 5-ти банківських днів - до 22.05.2009 р. включно. Відповідно період прострочення слід обліковувати з 23.05.2009 р.
3% річних за період з 23.05.2009 р. по 21.11.2009 р. (з урахуванням сплаченої відповідачем 04.06.2009 р. суми 7000,00 грн.) становить 75,22 грн.
Оскільки заявлена позивачем до стягнення сума 3% річних не перевищує дану суму, а суд розглядає справу в межах позовних вимог, вимоги про стягнення 3% річних в сумі 66,21 грн. підлягають задоволенню.
Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97Р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» для визначення індексу за будь-який період необхідно помісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою. При застосуванні індексів інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця – червня.
В даному випадку прострочення платежу настало з 23.05.2009 р., тобто у другій половині місяця. Тому нарахування інфляційних втрат слід здійснювати з наступного за цим місяця - червня 2009 р. При цьому за період з 23.05.2009 р. по 04.06.2009 р. від суми 11504 грн. колегію суддів враховано інфляцію лише за 4 дні червня, оскільки прострочення становить менше 15 днів. Інфляція за ці дні склала 16,87 грн. За період з 05.06.2009 р. від суми 4504 грн. враховано інфляцію за червень-листопад 2009 р. Інфляція за цей період склала 164,19 грн.
Всього інфляційні втрати за період з червня по листопад 2009 року (з урахуванням сплаченої відповідачем 04.06.2009 р. суми 7000,00 грн.) становлять 181,06 грн.
Оскільки заявлена позивачем до стягнення сума інфляційних втрат не перевищує дану суму, а суд розглядає справу в межах позовних вимог, вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 36,03 грн. підлягають задоволенню.
На підставі п. 5.2 договору позивач також нарахував 465,45 грн. пені за період з 21.05.2009 р. по 21.11.2009 р.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
За ст. 3 цього ж Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з п. 5.2. договору при несплаті актів в установлений строк платежів виконавцем нараховується, а замовником сплачується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період за який стягується пеня.
Як вже зазначалося, період прострочення становить з 23.05.2009 р. по 21.11.2009 р.
Пеня за цей період (з урахуванням сплаченої відповідачем 04.06.2009 р. суми 7000,00 грн.) становить 543,43 грн.
Оскільки заявлена позивачем до стягнення сума пені не перевищує дану суму, а суд розглядає справу в межах позовних вимог, вимоги про стягнення пені в сумі 465,45 грн. підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача проти нарахування 3% річних, інфляційних витрат та пені з посиланням на домовленість між сторонами щодо відстрочення сплати суми боргу є необґрунтованими.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач не надав жодного доказу на підтвердження досягнення сторонами домовленості щодо відстрочки сплати боргу. В матеріалах справи такі докази відсутні.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Господарський суд першої інстанції встановив усі обставини, які мають значення для розгляду справи, надав їм вірну юридичну оцінку та вирішив спір з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, оскаржуване рішення суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.
Згідно ст. 49 ГПК України витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача – заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська торгівельно-виробнича компанія «Деметра Вектор», с. Першотравневе Василівського району Запорізької області, залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 17.02.2010 р. у справі № 18/23/10 залишити без змін.
Головуючий суддя Федоров І.О.
судді Федоров І.О.
Коробка Н.Д. Хуторной В.М.