Справа 2-157/10рік    

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

17 травня  2010 року                                                                                            Ямпільський райсуд

                                                                                                                                 Сумської області        

в складі:   головуючого судді  - Воловик Г.М.

         при секретарі             -Алфьоровій Ю.О.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Ямпіль цивільну справу   за позовом ОСОБА_1    до управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі   про стягнення з управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі Сумської області недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги « дітям війни»  за 2009 рік в сумі 1225, 20 грив., суд,-

                                                                         В С  Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1   звернулася  до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Ямпільському районі Сумської області, в якому   просить суд стягнути з відповідача, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2009 рік в сумі 1225,20 грив. Свої  позовні вимоги  обґрунтував тим , що вона   є дитиною війни і  відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 1 січня 2009 року  їй повинна виплачуватись щомісячна державна  соціальна допомога  в розмірі  30% мінімальної пенсії за віком , з урахуванням положень ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Однак, вона у 2009 році отримувала підвищення до пенсії, як дитина війни лише в розмірі 10% прожиткового мінімуму для  непрацездатних  осіб . Тому просить суд стягнути з відповідача недоплачену суму підвищення.

В судове засідання позивач не з’явився, подав  до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позов  підтримує.

Відповідач   в судове засідання не з’явився , подав до суду заперечення в якому позов не визнає, та зазначив, що позивач дійсно є дитиною війни і має право  на отримання  підвищення до пенсії  в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».В той же час зазначеним законом передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із Державного бюджету України. Позивач в 2009 році отримував підвищення до пенсії, як дитина війни у фіксованому  розмірі 49,80 грив. на місяць. Кошти на виплату підвищення в повному розмірі, а саме, 30% від мінімальної пенсії за віком, не були закладені до видаткової частини Державного бюджету у 2009 році. Також відповідач зазначає, що механізм реалізації положень ст..6 Закону  України « Про соціальний захист дітей війни» відсутній, не вирішено на законодавчому рівні величина мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення до пенсії  дітям війни. Тому  вважає, що дії управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі відповідають чинному законодавству, а вимоги позивача-безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.                                 Просить розглядати справу у його відсутність.

Суд вирішив розглядати справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів .

Суд, дослідивши матеріали справи  вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Встановлено, що позивач має статус «Дитини війни», що підтверджується пенсійним посвідченням  (а.с.5) та  отримує пенсію за віком і перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Ямпільському районі, яке є органом Пенсійного фонду України. Управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі забезпечує в районі  своєчасне і повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства, отже є відповідачем по справі.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи , зобов’язані діяти на підставі, в межах та у спосіб, передбачені законодавством України.

Відповідно до ст.22 Конституції України однією з конституційних гарантій прав та  свобод людини і громадянина є  недопущення їх скасування чи звуження їх обсягу при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних.

Статтею 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або  щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно Закону України « Про Державний бюджет на 2007 рік» було зупинено ст.6 Закону України « Про соціальний захист  дітей війни».

Рішенням Конституційного Суду України від 9.07.2007 року, визнано таким, що не відповідає Конституції України(є неконституційним) положення п.12 ст.71 Закону України « Про Державний бюджет на 2007 рік», яким було зупинено дію ст.6 Закону України  « Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно п. п.41 розділу 2 Закону України « Про Державний бюджет України на 2008 рік» текст ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» було викладено в новій редакції, згідно якої дітям війни до пенсії або  щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України  « Про Державний бюджет на 2008 рік».

Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено.  Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції від 18.11.2004, чинній у 2009 році) дітям війни пенсія або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30%мінімальної пенсії за віком.

Статтею 71 Закону України « Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах  у межах асигнувань, передбаченими за відповідними бюджетними програмами.  

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно з  Законом України « Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
           Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинно здійснюватися відповідно до ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни», тобто 30% мінімальної  пенсії за віком.

Згідно довідки управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі позивачу у 2009 році здійснювалася виплата  підвищення до пенсії як дитині війни, але в меншому розмірі, ніж встановлено законом, а саме: 10% від прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність(л.с.16).

З огляду на зазначене, суд вважає ,що  вимоги позивача про стягнення підвищення до пенсії як дитині війни за 2009 рік у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком обґрунтовані і виплата  зазначеного підвищення  підлягає перерахунку з урахуванням виплачених сум у 2009 році.

Стосовно посилань відповідача на визначення розміру підвищення, яке встановлено в п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року, то в даному випадку норми підзаконного нормативного акту суперечать нормі ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни», а тому не можуть бути застосовані, виходячи із положень ч.4 ст.8 ЦПК України.

Суд також не приймає до уваги заперечення відповідача щодо невизначеності джерел фінансування, оскільки сама по собі відсутність фінансового забезпечення державних соціальних гарантій і відсутність бюджетних асигнувань не може бути підставою для порушення права громадянина на отримання соціальної допомоги.

Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації ст.6 Закону України « Про  соціальний захист дітей війни» також не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав  людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу  покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.

Так само суд не може прийняти до уваги заперечення відповідача щодо законодавчої невизначеності самого поняття мінімальної пенсії за віком та законодавчої невизначеності порядку обчислення мінімальної пенсії за віком, з метою реалізації положень ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» , оскільки відповідно до ч.9 ст.8 ЦПК України забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини

Відповідно  до ч.8 ст.8 ЦПК України, якщо  спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону),  а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства( аналогія права).

Тому, з урахуванням зазначеного, при обчисленні підвищення до пенсії дітям війни необхідно застосовувати  загальні норми, які в даному випадку містяться у ч.1.ст.28 Закону України  « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в яких зазначено, що мінімальний розмір пенсії встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до ст.15 ЦК України, ст.3 ЦПК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.4 ЦПК України , здійснюючи  правосуддя , суд захищає  права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні  інтереси у спосіб, визначений законами України.

Враховуючи викладене, суд вважає , що відповідачем було порушено право позивача як дитини війни на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

За таких обставин, суд вважає , що Управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі, несплачуючи позивачу в повному обсязі підвищення до пенсії, як дитині війни в 2009 році діяло незаконно, а тому слід зобов’язати відповідача провести перерахунок  підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 1.01.01 2009 року по 31.12.2009 року, оскільки суд не уповноважений перераховувати пенсію замість органу, на який такі повноваження покладені законодавством.

Відповідно до ст.ст. 81,88 ЦПК України, суд вважає, за необхідне стягнути з  управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі на  користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді в сумі 120  грив. На підставі п.34 ч.1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України  від 21.01.1993 р.№ 7-93 « Про державне мито», стягнення судового збору на користь ОСОБА_1 в сумі 51 грив. провести за рахунок Державного бюджету  України, оскільки Пенсійний фонд України, його підприємства, установи і організації звільняються від  сплати державного мита.

            На підставі викладеного, керуючись ст.19,22,64,124,152 Конституції України, ст.61,69,73 Закону України «Про Конституційний Суд України», ст. ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Законом  України « Про Державний бюджет України на 2008 рік» , Законом України « Про Державний бюджет України на 2009 рік», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» , Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07 року №6-рп/2007 рік , Рішенням Конституційного Суду України  від 22.05.08 р. №10-рп/2008 рік , п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України» ,ст. ст. 4, 8, 10, 11, 15, 60,81,88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

             Позовні вимоги ОСОБА_1      задовольнити  частково.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі Сумської області  здійснити перерахунок пенсії   ОСОБА_1  з підвищенням  її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести виплату несплачених сум за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня  2009 року, з урахуванням виплачених сум у 2009 році, як дитині війни.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1- відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1:

 - витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грив з управління Пенсійного  фонду України в Ямпільському районі;

 - судовий збір в розмірі 51 грив. - з  Держбюджету України.

На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження до апеляційного суду Сумської області через Ямпільський райсуд Сумської області протягом 10 днів з дня його проголошення, а апеляційна скарга – протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

           Суддя:підпис

           Копія вірна.

           Заступник голови

           Ямпільського райсуду                                                                                    Г.М.Воловик