УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 травня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Малахової Н.М.

суддів: Жизневської А.В., Матюшенка І.В.

при секретарі

судового засідання Жовновській О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Житомирі

апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення

Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24 березня

2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до

Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-Західна

залізниця" про поновлення на роботі, стягнення втраченого заробітку за час

вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

встановила:

У січні 2009 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому зазначав, що працював у відповідача згідно контракту на посаді провідника пасажирського вагону у вагонній дільниці станції Київ - Пасажирській та 26 грудня 2008 року був звільнений з роботи за п.8 ст. 36 КЗпП України. Зазначав, що звільнення його з роботи є незаконним, оскільки трудовий контракт перекладався декілька разів, тому трудовий договір вважається укладеним на невизначений строк. Крім того, вказував, що його звільнено без згоди профспілки та коли він був тимчасово непрацездатний.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду від 24 березня 2009 року у задоволені позову відмовлено за безпідставністю.

У апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги. Зазначає, що суд не правильно застосував положення ст. 39-1 КЗпП України, не врахував, що він є головою ревізійної комісії первинної профспілкової організації, а його звільнено без згоди виборчого профспілкового органу.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що позивач працював у відповідача з 26 червня 2001 року згідно контракту, який неодноразово переукладався. Останній контракт було укладено 22 вересня 2008 року на період з 22 вересня 2008 року по 26 грудня 2008 року. Позивач звільнений з роботи 26 грудня 2008 року за п.8 ст. 36 КЗпП України згідно умов контракту (п.16-а закінчення дії контракту). При припинені трудових стосунків, відповідачем були дотриманні вимоги п.21 контракту, оскільки позивач за два місяці до закінчення контракту був попереджений про звільнення.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо безпідставності позову.

Зокрема, зміст ч.3 ст. 21 КЗпП України дає підстави вважати, що контрактна форма застосовується до строкових трудових договорів. Контракт може укладатися лише за умови, що в Законі є вказівка щодо застосування цієї форми трудового договору в даній сфері трудових відносин.

Законом України „Про залізничний транспорт" передбачена можливість широкого застосування контрактної форми трудового договору в цій галузі.

Перелік категорій і посад працівників залізничного транспорту, які працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року № 764. До вказаного переліку увійшли і провідники пасажирських вагонів.

Неодноразове переукладення контракту з позивачем на визначений строк, не дає підстав вважати, що дії трудового договору були продовжені на невизначений строк, оскільки укладення контрактів на строк з урахуванням частини третьої ст. 21 КЗпП України підпадає під частину другу ст. 23 КЗпП України, що виключає при переукладені контракту декілька разів застосування частини другої ст. 39 -1 КЗпП України.

Передбачена ч.3 ст. 40 КЗпП України заборона на звільнення працівника в період відпустки чи тимчасової непрацездатності стосується лише розірвання трудового договору з ініціативи власника підприємства або уповноваженого ним органу. На випадки припинення трудового договору з інших підстав, в тому числі на спірні правовідносини, дія цієї норми закону не поширюється.

Припинення трудового договору з позивачем проведено не за ініціативою відповідача, а з підстав закінчення строку дії контракту.

Крім того, правила ст. 43 КЗпП України про необхідність попередньої згоди профспілкового органу підприємства на розірвання трудового договору поширюються лише на його розірвання з підстав, передбачених п.1 (крім ліквідації підприємства), п.п. 2-5, 7 ст. 40 і п.п. 2, 3 ст. 41 КЗпП України ( якщо не йдеться про перелічені у ст. 43-1 КЗпП випадки, коли така згода не потрібна). Припинення трудового договору з будь-яких інших підстав із наявністю такої згоди не пов'язується.

Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304,307, 308,313-315 ЦПК України, колегія суддів –

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24 березня 2009 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяці.

Справа №22ц/1280 Головуючий у суді 1-ї інст. Бабич В.І.

Категорія 52 Доповідач-суддя Малахова Н.М..