Справа № 22ц-957 2010 р. Головуючий в І інстанції
Радченко Г.А.
Категорія 57 Доповідач: Прокопчук Л.П.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2010 року квітня місяця «28» дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого – Семиженка І.В.
Суддів – Воронцової Л.П., Прокопчук Л.П.
при секретарі – Борисовій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м.Херсона на постанову Комсомольського районного суду м.Херсона від «01» жовтня 2009 року у справі
за позовом
ОСОБА_2
до
управління Пенсійного фонду України
в Комсомольському районі м.Херсона
про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» , -
в с т а н о в и л а:
15 травня 2009 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вона повинна з 01 січня 2006 року щомісячно отримувати соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який визначався Законами України Про Державний бюджет на 2006-2008 роки.
Однак зазначена допомога у 2006-2008 роках їй не виплачувалася і сума невиплати склала 4471 грн. 20 коп.
Просила визнати відмову відповідача щодо виплати їй щомісячної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком протиправною та зобов’язати відповідача нарахувати недоплачену соціальну щомісячну допомогу, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2006-2008 роки у сумі 4471 грн. 20 коп.
Постановою Комсомольського районного суду м.Херсона від 01 жовтня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м.Херсона щодо виплати ОСОБА_2 щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у 2008 році.
Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м.Херсона здійснити нарахування та забезпечити виплату ОСОБА_2 недорахованої та недовиплаченої надбавки, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2008 рік у розмірі 1158,60 грн.
В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленою постановою, Управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м.Херсона подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом вимог матеріального права, просило її скасувати, а позов ОСОБА_2 залишити без задоволення.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі апеляційну скаргу підтримав з підстав, викладених у ній.
Вважаючи рішення суду законним, ОСОБА_2 просила залишити його без змін.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Із матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни в розумінні ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та згідно ст.6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в такій редакції «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рн/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Зазначене рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим, крім того, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року спірні відносини регулюються відповідно до ст.6 Закону України України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону, яка діяла до 01 січня 2007 року та яка передбачає, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується, замість пенсії, підвищується на 30% від мінімальної пенсії за віком.
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при розрахунку підвищення пенсії, яке передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», застосуванню підлягає мінімальний розмір пенсії за віком, який вираховується виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», а не, як правильно встановив суд першої інстанції, розмір, що установлений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Однак, задовольняючи позовні вимоги позивачки про стягнення суми ненарахованої та невиплаченої соціальної допомоги за 2008 рік, суд першої інстанції безпідставно не врахував, що рішення Конституційного Суду України щодо неконституційності положень п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було прийняте лише 22 травня 2008 року, а тому лише з цієї дати мають бути збільшені розміри виплат.
Крім того судом не враховано, що відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.
Згідно з ч.2 ст.1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Ураховуючи наведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносини, суд може визнати дії відповідача незаконними та зобов’язати провести нарахування (перерахування) та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретної суми.
З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення підлягає скасуванню в частині зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м.Херсона здійснити нарахування та забезпечити виплату позивачці недорахованої та недовиплаченої надбавки за період з 01 січня до 22 травня 2008 року та стягнених 1158,60 грн. з постановленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_2
Оскільки ст.99 КАС України встановлений строк звернення до адміністративного суду, а не позовна давність, та зважаючи, що справи із соціальних правовідносин підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, то за аналогією закону мають застосовуватися положення про позовну давність, визначену нормами ЦК України.
Таким чином і рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог позивачки про виплату соціальної допомоги дітям війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року у зв’язку з пропуском строку позовної давності є незаконним, а тому підлягає скасуванню.
Позивачка має право на соціальну допомогу за вказаний період в силу того, що рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 положення пункту 12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинялася, визнано такими, що не відповідають Конституції України.
Щодо вимог позивачки про підвищення пенсії дітям війни у 2006 році, то воно могло бути впроваджено лише за певних умов і поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету відповідно до вимог ст.110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», в редакції, викладеній у Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Проте такі умови не настали, а тому позивачка не має права на підвищення до пенсії дітям війни за 2006 рік.
Щодо інших доводів апеляційної скарги, то вони не можуть бути прийняті до уваги апеляційним судом як такі, що висновків суду не спростовують.
Так, доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів не можуть бути прийняті до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається.
Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки суд не ухвалює рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м.Херсона задовольнити частково.
Постанову Комсомольського районного суду м.Херсона від 01 жовтня 2009 року в частині зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м.Херсона здійснити нарахування та забезпечити виплату ОСОБА_2 недонарахованої та недовиплаченої надбавки, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 січня 2008 року до 22 травня 2008 року та стягнену надбавку у розмірі 1158,60 грн. скасувати і постановити нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
Цю ж постанову суду в частині відмови провести підвищення пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року скасувати і постановити нове рішення.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м.Херсона провести підвищення пенсії ОСОБА_2 за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: І.В.Семиженко
Судді: Л.П.Воронцової, Л.П.Прокопчук
Копія вірна Л.П.Прокопчук