Справа 22ц-864, 2010р.                               Головуючий в 1 інстанції

                                                                                                        Головко О.В.

Категорія: 44                                                                       Доповідач  Прокопчук Л.П.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

      2010 року березня місяця  31 дня   колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

                                                Головуючого   Лісової Г.Є.

                                    Суддів:   Бугрика В.В., Прокопчук Л.П.

                                при секретарі   Борисовій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 29 січня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю,

в с т а н о в и л а :

Позивачка ОСОБА_3 звернулася з надалі уточненим позовом до ОСОБА_2 про виселення та зняття з реєстраційного обліку, посилаючись на те, що відповідач чинить їй перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 у м. Херсоні, яка належить їй та її сину на праві власності.

В обґрунтування своїх вимог позивачка послалася на поведінку ОСОБА_2, яка виразилася у систематичному зловживанні спиртними напоями, несплатою витрат за користування жилим приміщенням та комунальних послуг, вчиненням сварок, вимаганням сплати частини вартості квартири, постійними погрозами.

Така поведінка на її думку створює перешкоди у користуванні належною їй квартирою, оскільки обмежує вибір місця перебування у квартирі зобов’язує нести додаткові витрати, а також жити у постійному страху через погрози відповідача.

Крім того, вона не може продати квартиру через небажання відповідача знятися з реєстраційного обліку.

Вказані неправомірні дії ОСОБА_2 порушують її право власності, яке є непорушним та охороняється державою в силу ст.321 ЦК та ст.ст.13,41 Конституції України.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 29 січня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом вимог матеріального і процесуального права, просив його скасувати, а справу направити на новий розгляд.

В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_2 та його представник апеляційну скаргу підтримали з підстав викладених у ній.

Вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим, ОСОБА_3 та її представник просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з позовною заявою про виселення та зняття з реєстраційного обліку відповідача, позивачка ОСОБА_3 послалася на ст.321 та ст.391 Цивільного кодексу України як на підставу своїх вимог.

Частиною 1 статті 321 ЦК передбачено, що право власності  є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачці та її сину ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 14 листопада 2001 року належить на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_1.

Крім власників у вказаній квартирі зареєстрований та проживає відповідач ОСОБА_2 на правах члена сім’ї, оскільки є співмешканцем позивачки.

Зазначена обставина підтверджується як змістом позовної заяви, так і поясненнями свідка ОСОБА_4, а також узгоджується з вимогами ст.ст.64,156 ЖК України.

Статтею 156 ЖК України передбачено, що члени сім’ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилими приміщеннями нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цими приміщеннями.

Матеріали справи не містять доказів того, що при вселенні в квартиру відповідача укладалася угода про порядок користування спірною квартирою. Не укладався сторонами і договір найму житла, на відсутність якого вказує позивачка у своєму позові.

На думку колегії ні вищевказані обставини, ні невиконання відповідачем обов’язку приймати участь у витратах по утриманню будинку та сплаті комунальних послуг не є законними підставами для виселення та зняття ОСОБА_2 з реєстраційного обліку.

Не може бути виселеним відповідач і з підстав, передбачених ст.391 ЦК України, оскільки у спірну квартиру він заселився правомірно. Доказів неправомірного зайняття ним житлових приміщень позивачкою не надано.

Колегія суддів не може погодитися і з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 підлягає виселенню відповідно до вимог ст.116 ЖК України.

Зі змісту вказаної норми закону та роз’яснень, даних у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 квітня 1985 року (зі змінами) «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» слід зробити висновок про те, що при вирішенні питання про виселення у зв’язку з порушенням особою правил співжиття, що роблять неможливим для інших проживання з нею в одній квартирі чи в одному будинку необхідно враховувати, що заходи запобігання і громадського впливу мають передувати виселенню особи у зв’язку з неможливістю сумісного проживання з нею, таких заходів має бути не менше двох і вони повинні підтверджуватися письмовими доказами.

Із матеріалів справи вбачається, що лише один раз, 17 жовтня 2009 року, до відповідача були застосовані офіційні заходи запобігання, а тому підстав для виселення відповідача і відповідно до вимог ст.116 ЖК України без надання іншого житла у суду не було.

Крім того позивачка є власницею лише ? частини спірної квартири, а власником іншої є ОСОБА_4, який не ставив питання про виселення з належної і йому на праві спільної сумісної власності квартири та не уповноважував на такі дії від свого імені позивачку.

За таких обставин колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є незаконним, воно підлягає скасуванню з постановленням нового про відмову у задоволенні позову  ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 303,307,309 ЦПК України, колегія суддів,

                          В И Р І Ш И Л А  :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 29 січня 2010 року скасувати, постановити нове.

Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні її позову.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий: Г.Є.Лісова

Судді:  В.В.Бугрик, Л.П.Прокопчук

Копія вірна:                                                          Л.П.Прокопчук

зт.