РІШЕННЯ

                                    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2010 року травня місяця 18 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

                   Головуючого, судді Сінані О.М.

                                          суддів Синельщікової О.В.

М’ясоєдової Т.М.

                              при секретарі Комаренко М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом   ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про стягнення відсотків по депозиту і упущеної вигоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 січня 2010 року,

                                         ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 січня 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про стягнення відсотків по депозиту і упущеної вигоди відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ставлять питання про скасування рішення суду і просять ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вважають, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказують, що поза увагою суду залишилася та обставина, що згідно з пунктом 6 Договорів договори припиняють свою дію з моменту виплати банком вкладникам повних сум вкладів та нарахованих відсотків. Зазначають, що суд першої інстанції помилково не прийняв до уваги докази щодо упущеної вигоди, оскільки у той час, коли банк незаконно утримував їх грошові кошти, вони мали можливість покласти ці грошові кошти до іншого банку на більш вигідних умовах. Також, посилаються на те, що умови договорів, а саме пункт 3.4, згідно з яким починаючи з дати повернення вкладу, встановленої в пункті 1.1 цього договору, проценти не нараховуються, суперечать вимогам законодавства, а саме статті 536, частині 5 статті 1061 Цивільного кодексу України. Крім того, вказують, що відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», роз’яснень, наданих в пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», умови договору, що обмежують права споживача порівняно з положеннями, передбаченими законодавством, визнаються недійсними.

Заслухавши суддю-доповідача, позивачів, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що умовами договорів банківських вкладів, укладених з позивачами, не передбачена сплата відсотків по грудень 2009 року, а вимоги про стягнення суми упущеної вигоди суд визнав недоведеними.

Колегія суддів не може повністю погодитися з таким вирішенням спору, вважає, що судом першої інстанції у частині вирішення позову про стягнення суми відсотків неповно і неправильно встановлені обставини справи, допущено порушення норм матеріального права.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 22 серпня 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та позивачами були укладені договори банківського вкладу №1003/0301895000733001 та №1003/0301895000732001. Відповідно до вищезазначених договорів  банк приймає від вкладників грошові кошти в сумі 49000 грн. від кожного з 22 серпня 2008 року по 20 лютого 2009 року.

Згідно з пунктом 1.2 договорів процентна ставка за вкладами складає    18,2 % річних. Процентна ставка залишається незмінною протягом строку вкладу, зазначеного в пункті 1.1 договору банківського вкладу.

Відповідно до частини 1 статті 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

За частинами 1, 5 статті 1061 Цивільного кодексу України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

При апеляційному перегляді справи також встановлено, що після стягнення суми вкладів по 49000 грн. на користь кожного з позивачів рішенням Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 08 липня 2009 року (а.с.7-8), вони отримали свої кошти 08 грудня 2009 року.

Відповідно до пункту 6.2 договорів вони припиняють свою дію з моменту виплати банком вкладнику повної суми вкладів і нарахованих процентів.

Колегія суддів апеляційного суду не приймає до уваги доводи відповідача про введення мораторію Національним банком України на задоволення вимог кредиторів ТОВ «Український промисловий банк».

Із матеріалів справи вбачається, що постановою Правління Національного банку України від 20 січня 2008 року № 19/БТ в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» з 21 січня 2009 року призначена тимчасова адміністрація строком на один рік. З метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців – з 21 січня 2009 року до 21 липня 2009 року. З 05 серпня 2009 року по 21 січня 2010 року Правління Національного банку України продовжило мораторій на задоволення вимог кредиторів в ТОВ «Український промисловий банк».

Відповідно до статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України під час здійснення тимчасової адміністрації має право повністю або частково на строк не більше ніж три місяці ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів банку. Протягом дії мораторію:

1) забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України;

2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань перед кредиторами та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з того, що сплата процентів за договором банківського вкладу є частиною зобов’язання банку перед вкладником і повинна бути виконана відповідно до вимог статей 526, 1061 Цивільного кодексу України.

Введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не звільняє банк від виконання договірних зобов’язань і не погашає його зобов’язання перед вкладниками.

Розмір процентів по вкладам, що підлягають сплаті позивачам, становитиме 49000 х 18,2 % / 365 х 183 дні (користування вкладом за договором) = 4471,22 грн. кожному;

49000 х 18,2 % / 365 х 341 день (користування вкладом до 08 липня 2009 року) = 8331,61 грн. кожному.

Враховуючи, що позивачами заявлена до стягнення сума процентів 3860,39 грн. та 3225,14 грн., а всього по 7085,53 грн. кожному (а.с.4,31), колегія суддів відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України в межах заявлених позовних вимог стягує зазначену суму.

Що стосується вирішення позовних вимог про стягнення упущеної вигоди, тобто доходів, які особа мала б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено, то в цій частині колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що зазначена частина вимог залишилася недоведеною, і доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 88 Цивільного кодексу України підлягають розподілу судові витрати, понесені позивачами, за сплату судового збору і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у судах першої і апеляційної інстанцій у розмірі 388,50 грн.

За таких обставин, рішення суду слід скасувати у частині відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

                                             ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 січня 2010 року скасувати у частині вирішення позову про стягнення суми відсотків.

В цій частині ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_5 і ОСОБА_6 задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в особі Сімферопольської філії ТОВ «Укрпромбанк» на користь ОСОБА_5 і ОСОБА_6 суму відсотків по 3542,77 грн. кожному, у відшкодування судових витрат по 194,25 грн. кожному, а всього по 3737,02 грн. кожному.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.  

Судді:

Сінані О.М.                                 Синельщікова О.В.                       М’ясоєдова Т.М.