УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА МПС- 03680,

м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

УКРАЇНА

№22-3024 Головуючий.у 1 інстанції: Бужак Н.П.

Доповідач: Євтушенко О.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2009 року Апеляційний суд м. Києва

в складі:

Головуючого: ЄВТУШЕНКО О.І.

суддів: БІЛИЧ І.М., КОРОТУНА В.М.

при секретарі ТУРЧЕНКО Ю.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 січня 2009 року

в справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Київметробуд», Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м.Києві про стягнення невиплаченого відшкодування внаслідок трудового каліцтва.

Апеляційний суд,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2007 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення стягнення невиплаченого відшкодування внаслідок трудового каліцтва.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 січня 2009 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ВАТ «Київметробуд» на користь позивача 76 грн. 23 коп. невиплаченого відшкодування та на користь держави стягнуто судовий збір в розмірі 51 грн.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд, посилаючись на те, що воно винесене з порушенням норм матеріального права.

В апеляційній інстанції представник позивача підтримав подану апеляційну скаргу. Позивач в судове засідання не з*явився , про день і час розгляду справи повідомлений належним чином, не повідомив суд про причини своєї неявки, не подав відповідної заяви про відкладення розгляду справи, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, за участю його представника.

Представники відповідачів просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді ЄВТУШЕНКО О.І., пояснення осіб, які з'явились в апеляційну інстанцію, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач працював у відповідача ВАТ «Київметробуд», 03 листопада 1987 року позивач отримав травму в зв'язку з чим 17 березня 1988 року МСЕК йому була встановлена 2 група інвалідності з втратою працездатності 80%, у зв'язку з чим позивачу нараховується і виплачується як пенсія і відшкодовувався втрачений ним заробіток ВАТ "Київметробуд".

З 01 квітня 2004 року виплата втраченого заробітку позивачу проводиться Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до наказів по ВАТ «Київметробуд» позивачу було перераховано виплату втраченого заробітку в зв'язку з втратою працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві з 01 березня 2002 року. Середньомісячний заробіток перед нещасним випадком становив 572,64 грн. (480*1,193).

Згідно наказу від 30 січня 2004 року позивачу знову було проведено перерахунок доплати з 01 березня 2003 року на коефіцієнт 1,182.

Судом також встановлено, що позивачу з 01 січня 2004 року проводився перерахунок доплат з урахуванням встановленого коефіцієнта та корегованного середнього заробітку.

Згідно ст. 2 Закону "Про загальнообов*язкове державне страхування" №1105-Х1У від 23.09.1999 року, особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно з законодавством СРСР або Законодавством України, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасних випадків відповідно до цього Закону.

Судом встановлено, що перерахунок позивачу доплат проводився з урахуванням відкорегованої заробітної плати та коефіцієнт підвищення страхових виплат, що підтверджується матеріалами пенсійної справи позивача. Для вирішення питання обчислення позивачу розміру доплати, Фонд брав до уваги довідку ВАТ «Київметробуд», в якій зазначена його заробітна плата, яка й на даний час є дійсною.

Перерахунки проводились у відповідності до вимог діючого законодавства України і позивач не надав суду відповідних доказів того, що відповідачі невиплатили йому відповідні відшкодування завдані внаслідок трудового каліцтва.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст.61 цього Кодексу. Докази подаються сторойами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Врахоуючи те, що відповідач ВАТ «Київметробуд» при перерахунку встановив недоплату позивачу суми в розмірі 76, 23 гривень і направляв її позивачу поштою, яку той відмовився отримати, суд прийшов до правильного висновку, що саме ця сума підлягає відшкодуванню на користь позивача.

Доводи позивача про те, що відшкодування повинно проводись йому на підставі ст.ст. 1197, 1208 ЦК України в редакції 2004 року, правильно не прийняті судом до уваги, тому правовідносини сторін виникли в 1988 році, регулюються законодавством України "Про працю" та відшкодування шкоди завданої в результаті трудового каліцтва.

Суд повно і об»єктивно з»ясував дійсні обставини по справі, дав належну оцінку зібраним доказам і прийшов до правильного висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Доводи позивача викладені в скарзі, не спростовують висновків суду, а тому не є підставою для скасування рішення суду. Суд прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення недоплаченої суми з відповідачів є безпідставними, крім 76,23 грн., які суд вважав за необхідне стягнути з ВАТ «Київметробуд», а тому не підлягають задоволенню.

Рішення суду винесено у відповідності до вимог діючого законодавства України, а тому немає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, Апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 січня 2009 року без змін.

Ухвала набирає законної чинності з моменту її оголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.