Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-2318 2010 р. Головуючий у 1-й інстанції – Орінко В.В.
Категорія – 57 Доповідач – Авраменко Т.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
головуючої судді : Авраменко Т.М.
суддів: Пономаренко В.Г., Суровицької Л.В.
при секретарі : Ткач І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного Фонду України в Бобринецькому районі на постанову Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 19 січня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Бобринецькому районі про визнання бездіяльності управління неправомірною, зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А :
В січні 2010 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом про визнання бездіяльності управління неправомірною, зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу.
Зазначала, що має статус дитини війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії їй не нараховувалося та не виплачувалося, просила визнати такі дії відповідача протиправними та зобов'язати відповідача здійснити відповідні перерахунки за 2006-2008 роки та забезпечити виплату щомісячної допомоги.
Постановою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 19 січня 2010 року позов задоволено частково. Суд визнав незаконною бездіяльність відповідача щодо не нарахування позивачу підвищення до пенсії та виплати пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та зобов’язав відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу відповідно ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по час звернення з позовом в суд по 05 січня 2010 року. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову, ухвалену з порушенням норм права. Зазначає, що суд при розгляді справи не врахував, що підвищення до пенсії дітям війни є соціальною надбавкою, яка виплачується за рахунок коштів Державного бюджету, а не коштів Пенсійного фонду. Державним бюджетом кошти на виплату соціальної надбавки дітям війни не передбачено, проведення такого перерахунку законодавчо не врегульовано і правові підстави для проведення такого перерахунку відсутні. Посилається також на те, що суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивачка вимоги щодо стягнення підвищення за 2009-2010 роки не заявляла.
Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, оскільки доводи апеляційної скарги не є істотними .
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції (ч.1 ст.303 ЦПК України).
2
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Отже відповідно до положень вказаного закону пенсія позивачу повинна виплачуватись із збільшенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що розмір підвищення до пенсії не може бути визначений, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проте з такими доводами погодитись не можна.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14 прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з п. п. 7 п. 2.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а бездіяльність відповідача щодо не нарахування вказаного підвищення є незаконною.
Крім того, враховуючи положення ч. 2 ст. 152 Конституції України, та рішень Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 ,суд правильно визначив періоди, за які необхідно проводити перерахунок.
Доводи апеляційної скарги щодо відмови в позові з підстав відсутності бюджетних асигнувань на виплату соціальної надбавки дітям війни не можуть бути прийняті, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
У справі „Кечко проти України” Європейський суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань.
Безпідставними є доводи відповідача про незаконність рішення суду з тих підстав, що суд, вирішуючи спір, вийшов за межі позовних вимог, зобов’язавши відповідача нарахувати підвищення до пенсії по час звернення з позовом в суд. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд керувався ст.11 КАС України. Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Суд дійшов правильного висновку, що позивачка в межах діючого законодавства має право на підвищення в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а потім з 22 травня 2008 року не тільки по 31 грудня 2008 року, а і по час звернення з позовом в суд та обґрунтовано з метою повного захисту прав позивачки, яка є особою похилого віку та має статус дитини війни, зобов’язав відповідача нарахувати зазначене підвищення по 05 січня 2010 року. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду щодо необхідності повного захисту
3
позивачки.
В межах доводів апеляційної скарги підстав для зміни або скасування рішення суду не встановлено.
Керуючись ст.307 ч.1 п.1,ст.308,ст.314 ч.1 п.1,ст.315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі відхилити, а постанову Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 19 січня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуюча суддя:
судді: