УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Адаменко О.Г.
Суддів Руснак А.П.
Летягіної О.В.
При секретарі Шевченко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до військової частини № 76410, третя особа - ОСОБА_6, про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, за апеляційними скаргами ОСОБА_5 та його представника - адвоката ОСОБА_7 на рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 25 січня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
31 серпня 2009 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до військової частини № 76410 Збройних сил Російської Федерації, в якому просить поновити його на посаді лаборанта хімічного аналізу у групі газозабезпечення військової частини № 76410; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, 20000 грн. на відшкодування моральної шкоди, витрати на оплату правової допомоги в сумі 3000 грн.; покласти на третю особу ОСОБА_6 відповідальність за матеріальну шкоду, завдану військовій частині № 76410 його незаконним звільненням.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 18.01.2007 року він був прийнятий на роботу у військову частину № 13111 на посаду водія. З цього часу він також безкоштовно виконував обов’язки інженера-еколога частини. 05.06.2009 року у зв’язку з реорганізацією військової частини № 13111 його було попереджено про скорочення займаної ним посади. Командиром військової частини № 13111 ОСОБА_8 йому була запропонована посада інженера-еколога відповідно до нового штатного розкладу військової частини № 76410, яка є правонаступником військової частини № 13111. Він погодився зайняти цю посаду. 31.07.2009 року у зв’язку з відпусткою командира ОСОБА_8 виконуючий обов’язки командира частини ОСОБА_6 без його згоди, не мотивуючи свого рішення, призначив його своїм наказом на посаду лаборанта хімічного аналізу військової частини № 76410, а 07.08.2009 року звільнив, не пояснюючи причини звільнення. Лише після отримання трудової книжки він дізнався, що його було звільнено з посади водія військової частини № 13111 наказом від 31.07.2009 року у зв’язку з розформуванням військової частини. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки він надав згоду на продовження трудових відносин на новій посаді лаборанта хімічного аналізу, пропрацював на цій посаді 7 днів і фактично був звільнений з цієї посади без будь-яких підстав, а тому підлягає поновленню на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Крім того, неправомірним звільненням йому було завдано моральну шкоду, яка полягає у стражданнях та незручностях, порушенні життєвих планів, погіршенні відносин у родині. Цю шкоду він оцінює у 20000 грн.
Рішенням Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 25 січня 2010 року позов задоволено частково. ОСОБА_5 поновлено на роботі на посаді водія автомобіля військової частини № 76410; стягнуто з військової частини № 76410 на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 8697 грн. 95 коп. без урахування податків та інших обов’язкових платежів до бюджету. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_5 на роботі і стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 1739 грн. 59 коп. В решті позову відмовлено.
Ухвалою Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 12 лютого 2010 року виправлено арифметичну помилку в рішенні суду і стягнуто на користь ОСОБА_5 з військової частини № 76410 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 9471 грн. 10 коп. без урахування податків та інших обов’язкових платежів до бюджету.
Додатковим рішенням Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 12 лютого 2010 року стягнуто з військової частини № 76410 у дохід держави судовий збір в сумі 94 грн. 71 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.
Позивачем ОСОБА_5 та його адвокатом ОСОБА_7 подані апеляційні скарги, в яких вони просять рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи і порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Зокрема, позивач і його представник зазначають, що суд помилково дійшов висновку, що ОСОБА_5 не довів, що з 01.08.2009 року був переведений на посаду лаборанта хімічного аналізу військової частини № 76410, оскільки ці обставини підтверджуються цілим рядом доказів: копією заяви ОСОБА_5 про переведення на посаду лаборанта хімічного аналізу з візою командира частини ОСОБА_6 «До наказу»; копіями журналу щоденного інструктажу на робочому місці і книги інструктажу з пожежної безпеки, в яких є записи про проходження ОСОБА_5 інструктажів в період з 1 по 7 серпня 2009 року; показаннями свідка ОСОБА_9, який заповнював вказані журнал і книгу; поясненнями представника відповідача про існування двох екземплярів журналу щоденного інструктажу на робочому місці. Відсутність інших доказів пов’язана з тим, що вони знаходяться у відповідача і він ухиляється від їх надання.
Крім того, суд необґрунтовано відмовив у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди і покладання на третю особу обов’язку відшкодувати військовій частині матеріальну шкоду, завдану його незаконним звільненням.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню з наступних підстав.
При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що 18.01.2007 року ОСОБА_5 був прийнятий на посаду водія автомобіля у військову частину № 13111 Збройних сил Російської Федерації згідно з нормами трудового законодавства України.
Наказом № 277 від 5 червня 2009 року проведено організаційно-штатні заходи у зв’язку з переформуванням 43 окремого морського штурмового авіаційного Севастопольського Краснознаменного ордену Кутузова полку у 7058 авіаційну Севастопольську Краснознаменну ордену Кутузова базу», а з 1 серпня 2009 року 43 окремий морський штурмовий авіаційний полк (військова частина №13111) на підставі наказу командира військової частини № 13111 від 31 липня 2009 року переформовано.
05.06.2009 року ОСОБА_5 був попереджений про скорочення його посади у зв’язку реорганізацією військової частини № 13111 шляхом розформування та злиття з військовою частиною № 76410, а 7 серпня 2009 року звільнений на підставі пункту 1 частини 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку з розформуванням частини. Проте, при звільненні ОСОБА_5 всупереч вимогам частини 3 ст. 49-2 КЗпП України не була запропонована інша робота, а саме посада стрілка ВОХР.
У зв’язку з цим порушенням трудового законодавства ОСОБА_5 поновлено на роботі на посаді водія у військовій частині № 76410, яка є правонаступником військової частини № 13111, і стягнуто середній заробіток водія за час вимушеного прогулу.
У задоволенні позову про поновлення ОСОБА_5 на роботі на посаді лаборанту хімічного аналізу військової частини № 76410 і відшкодування моральної шкоди суд відмовив у зв’язку з недоведеністю позивачем факту його переведення на цю посаду з посади водія військової частини № 13111 і факту спричинення йому моральної шкоди з вини відповідача. Також суд не знайшов підстав для покладання матеріальної відповідальності за незаконне звільнення ОСОБА_5 на командира частини ОСОБА_6
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Під час вивільнення працівників мають бути додержані вимоги ст. 49-2 КЗпП України.
Оскільки відповідачем було порушено вимоги частини 3 ст. 49-3 КЗпП України щодо запропонування позивачу іншої роботи, суд обґрунтовано поновив його на роботі на посаді, яку він займав до звільнення у військовій частині № 76410, яка є правонаступником частини № 13111 і стягнув на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Відповідно до вимог частини 3 ст. 10 і частини 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд обґрунтовано вважав недоведеним позивачем факт переведення його з військової частини № 13111 до військової частини № 76410 на посаду лаборанту хімічного аналізу, оскільки наказом № 1 від 01.08.2009 року на цю посаду з 1 серпня 2009 року було призначено переведенням з військової частини № 13111 іншу особу, а ОСОБА_5 був звільнений з військової частини № 13111 з 7 серпня 2009 року наказом № 142 від 31.07.2009 року і наказ про переведення його до військової частини № 76410 не видавався.
Та обставина, що командиром військової частини № 13111 ОСОБА_5 пропонувалась посада інженера-еколога цієї частини не має правового значення, оскільки у штатному розкладі військової № 76410 такої посади не було.
Проходження ОСОБА_5 інструктажу в період з 1 по 7 серпня 2009 року у військовій частині № 76410 як члена групи газозабезпечення і фактичне виконання обов’язків лаборанта хімічного аналізу не свідчать про його переведення з 1 серпня 2009 року на цю посаду, оскільки працюючи водієм у військовій частині № 13111 ОСОБА_5 додатково виконував обов’язки інженера еколога, отже міг продовжувати виконувати їх у військовій частині № 76410 до моменту свого звільнення після розформування з 1 серпня 2009 року військової частини № 13111.
Наявність резолюції командира військової частини ОСОБА_6 «До наказу» на заяві ОСОБА_5 про переведення на посаду лаборанта хімічного аналізу військової частини № 76410 не свідчить про фактичне переведення позивача, оскільки відповідний наказ не видавався і ця посада з 1 серпня 2009 року була зайнята.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Позивач не надав ніяких доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди внаслідок звільнення у зв’язку з розформуванням військової частини за скороченням штатів з порушенням вимог частини 3 ст. 49-2 КЗпП України.
Як вбачається з його пояснень моральна шкода йому завдана звільненням з посади лаборанту хімічного аналізу. Проте, судом встановлено, що на цю посаду позивач не переводився і з неї не звільнявся.
Отже, в цій частині рішення суду також є законним і обґрунтованим.
Статтею 237 КЗпП України передбачено покладання матеріальної відповідальності на службову особу, винну у незаконному звільненні або переведенні працівника.
Проте, право вимагати покладання такої відповідальності на службову особу належить підприємству, установі, організації, яким завдано шкоду, а не працівникові.
Відповідачем такі вимоги до третьої особи ОСОБА_6 не заявлялись.
Отже, покладання такого обов’язку на третю особу на підставі ст. 237 КЗпП України без відповідної позовної заяви військової частини суперечило б вимогам частини 1 ст. 11 ЦПК України.
З огляду на зазначене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до вимог частини 1 ст. 308 ЦПК України, відхиляє апеляційні скарги і залишає рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
УХВАЛИЛА :
Апеляційні скарги ОСОБА_5 та його представника - адвоката ОСОБА_7 - відхилити.
Рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 25 січня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Судді: