У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року квітня місяця 26 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Яковенко Л.Г.
суддів Синельщікової О.В.
Летягіної О.В.
при секретарі Галіч Ю.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання пунктів 8.9 і 6.2 договору від 11 березня 2008 року недійсними та зобов’язання вчинити певні дії,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6 на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 жовтня 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
Оскаржуваним рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 жовтня 2009 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання пунктів 8.9 і 6.2 договору від 11 березня 2008 року про іпотечний кредит, укладеного між ОСОБА_5 та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», недійсними та зобов’язання Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» застосувати за договором від 11 березня 2008 року про іпотечний кредит відсоткову ставку у розмірі 15 % річних на протязі всього строку дії договору відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивачки ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення суду і просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вважає, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує, що суд не дав належної правової оцінки тому факту, що у листі ЗАТ КБ «Приватбанк» № 20.1.3.2/6-10971 від 08 серпня 2008 року відсутня дата, з якої буде застосовуватися підвищена відсоткова ставка за кредитним договором. Зазначає, що у наступних листах відповідача від 25 грудня 2008 року та від 02 березня 2009 року не зазначено обґрунтованих мотивів підвищення відсоткової ставки, а умовами кредитного договору не передбачений механізм визначення наявності змін кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні та розміру цих змін, а також їх впливу на розмір відсоткової ставки за раніше виданими кредитами. Посилається на те, що умовами кредитного не визначено, як підвищення або змінення тих чи інших обставин, передбачених підпунктом «в» пункту 8.9 договору впливає на кількість пунктів, на які підвищується відсоткова ставка. Також, вважає, що поза увагою суду залишилася та обставина, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 25 грудня 2008 року, який набрав чинності 10 січня 2008 року, заборонено змінювати, зокрема, збільшувати в односторонньому порядку розмір відсоткової ставки за кредитними договорами, а у листі від 25 грудня 2008 року зазначено про підвищення відсоткової ставки з 01 лютого 2009 року, тобто з дати, з якої у відповідача відсутні права змінювати в односторонньому порядку розмір відсотків. Крім того, вказує, що суд не звернув уваги на умови пункту 10.2 договору, яким передбачено, що цей договір може бути змінений або доповнений за взаємною згодою сторін, і, що відповідачем не надано доказів того, що сторони досягли згоди щодо змінення розміру відсотків за договором.
Заслухавши суддю-доповідача, позивачку, представників сторін, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що умови кредитного договору, що уклали сторони, не суперечить вимогам Закону України „Про захист прав споживачів”, „Про банки та банківську діяльність”, статті 651 Цивільного кодексу України, а дії банку під час дії договору іпотечного кредиту є відповідними його умовам.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким вирішенням спору, вважає, що судом першої інстанції дійсні обставини справи встановлені повно і правильно, справу вирішено згідно з законом.
При розгляді справи судом встановлено, що 11 березня 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_5 було укладено договір про іпотечний кредит, згідно умов якого ОСОБА_5 було надано грошові кошти у розмірі 189375 грн. на поліпшення якості окремої квартири, розташованої у с. Рибаче АДРЕСА_1 (а.с.9-12). Згідно пункту 1.1 кредитного договору позивачка, як позичальник грошових коштів, зобов’язалася повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 15 % річних, а також інші платежі, обумовлені умовами договору.
Відповідно до пункту 8.9 договору сторони домовились, що за умовами цього договору може бути встановлений новий розмір відсоткової ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої із обставин, передбачених цим підпунктом.
За текстом договору сторони погодили, що протягом дії цього договору кредитор відповідно до умов договору може змінити розмір відсоткової ставки в сторону збільшення у разі настання будь-якої із наступних обставин, а саме:
а) порушення позичальником кредитної дисципліни (тобто, неналежного виконання умов цього договору та/або умов договорів, за яким надано забезпечення виконання зобов’язань позичальника за цим договором); та/або
б) погіршення фінансового стану позичальника, документально підтвердженого в результаті щорічного моніторингу, що проводиться кредитором відповідно до внутрішніх нормативних документів на підставі довідки про доходи, тощо, а також даних по виконанню позичальником кредитної дисципліни, тобто, своєчасного погашення заборгованості та/або виконання інших зобов’язань, передбачених цим договором; та/або
в) здійснення поточних коливань відсоткових ставок за вкладами та/або кредитами, або зміни у грошово-кредитній політиці НБУ; підвищення ставки за кредитами кредиторів України у відповідній валюті (по статистиці НБУ); підвищення ставки більш ніж на 3 (три) відсоткових пункту за бланковими кредитами «овернайт» НБУ з дати укладення цього договору чи останнього перегляду відсоткової ставки.
Цим же підпунктом договору визначений порядок збільшення розміру відсоткової ставки.
Відповідно до статті 1056-1 Цивільного кодексу України, яка введена до Кодексу Законом України від 12 грудня 2008 року, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.
Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Таким чином, з часу набрання зазначеним законом чинності, тобто з 10 січня 2009 року, положення пункту 8 оспорюваного договору щодо права Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» змінювати розмір процентної ставки є нікчемними, не можуть бути застосовані протягом дії договору та не потребують визнання їх недійсними відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України.
Згідно зазначеної норми недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання зазначеного пункту договору недійсним з моменту укладення договору.
При цьому суд правильно виходив з положень статті 627 Цивільного кодексу України, згідно якої відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Також судом першої інстанції правильно враховані положення частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України, згідно якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Колегія суддів апеляційного суду також погоджується з тим, що при підвищенні процентної ставки під час дії договору до 10 січня 2009 року банком було дотримано порядок, передбачений кредитним договором сторін.
Також, колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність підстав для визнання недійсним пункту 6.2 договору, яким встановлено, що при порушенні позичальником зобов’язань по погашенню кредиту, передбачених пунктами 1.1, 2.4 цього договору, позичальник сплачує кредитору відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі від зазначеного в пункті 1.1., нараховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Розраховані відповідно до цього пункту договору відсотки сплачуються позичальником щомісяця в період сплати понад зазначену в пункті 1.1 суми щомісячного платежу за цим договором.
Обумовлена договором сторін сплата відсотків, нарахована на суму непогашеної у строк заборгованості, є неустойкою, яка забезпечує виконання зобов’язання з своєчасного і повного повернення банку кредитних коштів.
Що стосується частини позовних вимог ОСОБА_5, в яких вона просила припинити дії відповідача, що порушують її право, і відновити становище, яке існувало до порушення, тобто зобов’язати відповідача застосувати за договором від 11 березня 2008 року про іпотечний кредит № SIA6GI0000004864 відсоткову ставку у розмірі 15% річних протягом всього строку дії вказаного договору, то колегія суддів апеляційного суду вважає їх такими, що не відповідають положенням статті 16 Цивільного кодексу України, якою встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів судом відносно учасників договірних відносин.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення немає.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.
Судді:
Яковенко Л.Г. Синельщікова О.В. Летягіна О.В.