УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Адаменко О.Г.
Суддів Руснак А.П.
Кірюхіної М.А.
При секретарі Приходько Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Сімферопольської міської ради, третя особа – Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини, про визнання рішення Сімферопольської міської ради недійсним, зобов’язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою представника Сімферопольської міської ради на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 23 жовтня 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до Сімферопольської міської ради, третя особа – Республіканський комітет АР Крим з охорони культурної спадщини, в якому просить визнати недійсним рішення 35 сесії 5 скликання Сімферопольської міської ради від 28 лютого 2008 року № 494 про відмову у наданні їй у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку; зобов’язати Сімферопольську міську раду визначити на місцевості в районі вулиці Петровська балка в м. Сімферополі (Петровські висоти) та надати їй дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 6 соток для будівництва та обслуговування жилого будинку і передати їй цю земельну ділянку у власність.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 05.02.2008 року вона звернулась до Сімферопольської міської ради із заявою про надання їй земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку. Проте, вказаним рішенням Сімферопольської міської ради їй було відмовлено у наданні у власність земельної ділянки з підстав наявності на вказаній території об’єктів культурної спадщини. Дане рішення порушує її право на отримання земельної ділянки, оскільки об’єкти культурної спадщини займають на масиві площею 250 гектарів лише 14 гектарів. Крім того, земельна ділянка, про виділення якої вона подавала заяву, розташована в іншому місці ніж об’єкти археології.
Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 1 жовтня 2009 року позовна заява ОСОБА_5 задоволена частково. Визнано недійсним рішення 35 сесії 5 скликання Сімферопольської міської ради від 28 лютого 2008 року № 494 у частині відмови ОСОБА_5 у передачі у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з даним рішенням в частині задоволення позовних вимог, представник Сімферопольської міської ради за довіреністю Медар Н.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Зокрема, представник відповідача зазначає, що рішення ухвалено з порушенням статей 13, 14, 142-145 Конституції України, статей 3, 12, 116 Земельного кодексу України, пункту 12 перехідних положень Земельного кодексу України, Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності», статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування».
Висновок суду про порушення Сімферопольською міською радою порядку розгляду питання про надання у власність земельної ділянки у зв’язку з невизначеністю території охоронної зони об’єктів археології не відповідає вимогам статей 116, 118 Земельного кодексу України і суперечить листу Республіканського комітету АР Крим з охорони культурної спадщини.
Крім того, дана справа має розглядатися в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статей 17, 18 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими адміністративним судам підсудні справи за зверненням до суб’єктів владних повноважень, до числа яких відноситься Сімферопольська міська рада.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Частково задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним рішення 35 сесії 5 скликання Сімферопольської міської ради від 28 лютого 2008 року № 494 в частині відмови ОСОБА_5 у передачі у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку у зв’язку з наявністю на даній території об’єктів культурної спадщини, суд першої інстанції виходив з того, що дане рішення є передчасним, оскільки в умовах невизначеності на місцевості охоронних зон об’єктів археології таке рішення, згідно з вимогами статті 118 Земельного кодексу України, може прийматися лише після розгляду міською радою проекту відведення земельної ділянки, узгодженого з відповідними органами.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про покладання на Сімферопольську міську раду обов’язку визначити на місцевості у районі вулиці Петровська балка у м. Сімферополі (Петровські висоти) та надати їй дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 6 соток для особистого будівництва та обслуговування жилого будинку і передати їй цю земельну ділянку у власність, суд виходив з того, що вирішення цих питань віднесено до компетенції міської ради і може здійснюватись лише у встановленому законом порядку.
Колегія суддів не може погодитися з таким рішенням, оскільки воно прийнято з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до вимог статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2010 від 1 квітня 2010 року у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України і пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, роз’яснено, що положення пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб’єкти владних повноважень;
Положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб’єктом владних повноважень, пов’язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
Даний спір пов’язаний з оскарженням рішення Сімферопольської міської ради з питання розпорядження землями територіальної громади, отже є земельним спором фізичної особи з органом місцевого самоврядування як суб’єктом владних повноважень, а тому має розглядатися за нормами Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 1 статті 205 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Суд першої інстанції не врахував зазначених вимог закону і помилково вирішив справу по суті з ухваленням рішення.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду, відповідно до вимог частини 1 статті 310 Цивільного процесуального кодексу України, підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, частиною 1 ст. 310, пунктом 1 ст. 205, ст. ст. 313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника Сімферопольської міської ради задовольнити частково.
Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 1 жовтня 2009 року скасувати.
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до Сімферопольської міської ради, третя особа – Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини, про визнання рішення Сімферопольської міської ради недійсним, зобов’язання вчинити певні дії.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Судді: