УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Адаменко О.Г.
Суддів Руснак А.П.
Кірюхіної М.А.
При секретарі Фабінській В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про визнання права власності в порядку спадкування, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 2 лютого 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
18 серпня 2009 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до відповідачів про визнання права власності на 1/9 частку жилого будинку по АДРЕСА_1, АР Крим, на земельну ділянку площею 6,0735 га., яка розташована на території Рощинської сільської ради, Джанкойського району, АР Крим, 14423 акцій СВАТ «Племзавод «Тімірязєво» в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року її батька ОСОБА_13.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її батько ОСОБА_13. Після його смерті залишилась спадщина у вигляді 1/9 частки жилого будинку по АДРЕСА_1, АР Крим, земельна ділянка площею 6,0735 га., розташована на території Рощинської сільської ради, Джанкойського району, АР Крим, 14423 акцій СВАТ «Племзавод «Тімірязєво». Вона фактично прийняла спадщину після смерті батька, так як проживала та була зареєстрована разом з ним в будинку по АДРЕСА_1, АР Крим. Іншими спадкоємцями за законом першої черги є її мати і дружина померлого - ОСОБА_6, діти померлого і її рідні брати та сестри – ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11. Спадкоємці ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_11 також зареєстровані у спадковому будинку, але фактично на момент смерті спадкодавця в ньому не проживали і до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини не звертались. У зв’язку з цим вона просить визнати за нею право власності на все спадкове майно.
Рішенням Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 2 лютого 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дане рішення і ухвалити нове рішення про задоволення її позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Зокрема, позивач зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що вона є єдиним спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину після смерті батька, оскільки фактично проживала та була зареєстрована разом зі спадкодавцем. Інші спадкоємці першої черги не можуть вважатися такими, що прийняли спадщину, оскільки на момент смерті спадкодавця фактично разом з ним не проживали, а були лише зареєстровані. Отже між нею і іншими спадкоємцями існує спір, а тому вона не може отримати свідоцтво про право на спадщину у нотаріуса.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що позивач і відповідачі є спадкоємцями за законом першої черги після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_13. ОСОБА_5 прийняла спадщину, оскільки на момент смерті батька проживала разом з ним в будинку по АДРЕСА_1. Своє право на спадщину позивач може реалізувати шляхом звернення до нотаріальної контори, оскільки факт проживання її разом із спадкодавцем підтверджується даними про її реєстрацію.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Відповідно до вимог частини 3 ст. 1268 і частини 1 ст. 1270 Цивільного Кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців з часу відкриття спадщини він не заявив про відмову від неї.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_7, який на момент своєї смерті проживав і був зареєстрований по АДРЕСА_1, АР Крим.
Після його смерті залишилася спадщина у вигляді 1/9 частки жилого будинку по АДРЕСА_1, АР Крим, земельної ділянки площею 6,0735 га., яка розташована на території Рощинської сільської ради, Джанкойського району, АР Крим, 14423 акцій СВАТ «Племзавод «Тімірязєво».
До нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_13 протягом встановленого законом строку ніхто не звертався, спадкова справа не заводилась, заповітів від імені ОСОБА_13 посвідчено не було.
Між тим з будинкової книги вбачається, що дружина померлого – ОСОБА_6, а також його діти - ОСОБА_7, ОСОБА_11 і ОСОБА_5 на момент смерті спадкодавця були постійно зареєстровані разом з ним в АДРЕСА_1, АР Крим.
Отже, відповідно до закону вони вважаються такими, що прийняли спадщину.
Та обставина, що інші спадкоємці не бажають приймати спадщину, не може бути підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_5, оскільки частиною 1 ст. 1273 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.
Відповідно до роз’яснень пункту 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2007 року № 30 «Про судову практику у справах про спадкування», після закінчення цього строку частка у спадщині не може бути збільшена з тих підстав, що хто-небудь зі спадкоємців відмовляється від спадщини на користь інших спадкоємців. У таких випадках особа, яка прийняла спадщину, має право розпорядитись усім або частиною майна, отриманого в порядку спадкування, шляхом відчуження її іншому спадкодавцеві за договором купівлі-продажу, дарування, міни тощо.
У зв’язку з цим підстав для визнання права власності на все спадкове майно лише за позивачем ОСОБА_5 немає.
Статтею 1296 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Статтею 1297 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Позивач ОСОБА_5 для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на належну їй частку спадщини до нотаріуса не зверталась. Проте, така можливість нею не втрачена, оскільки законодавством ( частиною 1 ст. 1298 Цивільного кодексу України) кінцевий строк видачі свідоцтва про право на спадщину не обмежений.
За таких обставин суд обґрунтовано відмовив ОСОБА_5 у задоволенні позову у повному обсязі.
З огляду на зазначене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до вимог частини 1 ст. 308 Цивільного процесуального кодексу України, відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Рішення Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 2 лютого 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Судді: