У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого Іващука В.А.,
суддів: Вавшка В.С., Колоса С.С.,
при секретарі Зозулі Н.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 2 березня 2010 року,
у с т а н о в и л а :
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 2 березня 2010 року позов задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_5 право власності на ѕ частини квартири АДРЕСА_1.
У решті позовних вимог - відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги про визнання за ним право власності на 5/6 квартири № АДРЕСА_1.
У доводах апеляційної скарги ОСОБА_5 вказував на те, що рішенням Ленінського районного суду м.Вінниці від 3 червня 2009 року за ОСОБА_6 було визнано право власності на 1/6 спірної квартири, а питання щодо його частки права власності квартири не приймалось, що порушує його права.
Зазначає, що ОСОБА_7 все своє майно заповідала сину ОСОБА_8, а ОСОБА_6 ніякого права на нього не набув.
Також зазначає, що ухвала Ленінського районного суду м. Вінниці від 8 грудня 2009 року про роз’яснення рішення не відповідає змісту основного рішення суду від 3 червня 2009 року, оскільки суд вказав, що за ОСОБА_6 визнано право власності на 1/6 частку спадкового майна, яке належало ОСОБА_9 та складалося з Ѕ частки зазначеної квартири.
1/6 частка ніколи не дорівнювала ј частці спірної квартири, а тому його права порушені.
Відповідач заперечував доводи апеляційної скарги через їх безпідставність. Просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення останньої виходячи із наступного.
Відповідно статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається із змісту позовної заяви, пояснень представника позивача про суть цього спору, сторони не оспорюють права кожного із них на квартиру в порядку спадкування за законом та заповітом, яке було встановлено рішенням Ленінського районного суду від 3 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про визнання права власності на частку спадкового майна, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, внесення змін до свідоцтва про право на спадщину. Рішення суду набуло законної сили 2 липня 2009 року (а.с.10).
Ухвалою цього ж суду від 8 грудня 2009 року було роз’яснено суть цього рішення щодо встановлення права власності на відповідну частку квартири за ОСОБА_6 (1/4 частка) та відповідного права на решту цієї квартири за ОСОБА_5 (3/4 частки).
Із оглянутих колегією суддів матеріалів цивільної справи за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про визнання права власності на частку спадкового майна, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, внесення змін до свідоцтва про право на спадщину вбачається, що судом при вирішенні цієї справи не були встановлені обставини на які посилається у позовній заяві та апеляційній скарзі ОСОБА_5
Зокрема ОСОБА_5 помилково вважає, що згідно із вказаним вище рішенням суду від 3 червня 2009 року йому має належати 5/6 квартири № АДРЕСА_1, оскільки рішенням суду за ОСОБА_6 визнано право власності на 1/6 частку спадкового майна, яке належало ОСОБА_9 та складалося з Ѕ частки квартири.
Із судового рішення Ленінського районного суду від 3 червня 2009 року вбачається, що за ОСОБА_6 визнано право власності на 1/3 частку спадкового майна, яке належало померлому ОСОБА_9 та складалось з Ѕ частки квартири АДРЕСА_1. Це право за ним визнано в порядку перерозподілу спадщини після смерті ОСОБА_9, яка раніше була розподілена без нього.
За змістом рішення суду спадковою масою у даному випадку є половина (Ѕ) частки квартири АДРЕСА_1, яка належала спадкодавцю ОСОБА_9
Спадкоємцями цієї частки квартири є 3 особи – ОСОБА_7 (дружина покійного), ОСОБА_6 (син), ОСОБА_8 (син) право якого на спадщину перейшло в порядку трансмісії до позивача ОСОБА_5
Частка кожного із них у спадщині (у Ѕ частці квартири) становить 1/3.
Відповідно пункту 3.2 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об’єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року №55, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 липня 2007 року за №774/14041, право кожного співвласника в спільній частковій власності визначається часткою, яка виражається в простих правильних дробах (1/2; 1/3; 3/5) тощо). При цьому вказані в правовстановлювальних документах розміри часток співвласників на об’єкт нерухомого майна в сумі повинні становити одиницю.
Оскільки розміри часток співвласників на об’єкт нерухомого майна в сумі повинні становити одиницю, то вказані вище частки по 1/3 кожному відповідають 1/6 в цілому нерухомому майну (квартирі).
Разом із тим, згідно із рішенням суду одна із вказаних часток, а саме 1/3, що відповідає 1/6 відносно всієї квартири (як одиниці нерухомого майна), що належала ОСОБА_7, яка померла, в порядку спадкування за законом успадкована ОСОБА_6 та ОСОБА_5 порівну по 1/12 частки кожному від успадкованої 1/6 частки.
За таких обставин, та враховуючи, що ОСОБА_5 успадкував за заповітом після ОСОБА_7 її частку, яка становила від одиниці нерухомого майна 3/6, то частки у спадщині становлять – у ОСОБА_5 9/12, що відповідає ѕ частки квартири в цілому, а в ОСОБА_6 3/12, що відповідає ј частці квартири.
Судом правильно встановлено, що у підсумку ОСОБА_6 має право на ј частку вказаної спадкової квартири, а ОСОБА_5 має право на ѕ частки цієї квартири в порядку спадкування, що відповідає як судовому рішенню від 3 червня 2009 року так і роз’ясненню цього рішення в ухвалі суду від 8 грудня 2009 року.
Отже оскаржуване рішення суду є по суті правильним та справедливим, а тому не може бути скасованим з формальних міркувань.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Такі доводи не є підставами для скасування судового рішення з ухваленням нового про задоволення позову.
При розгляді справи колегія суддів також не знайшла порушень норм процесуального права, що можуть бути підставою для скасування судового рішення. Таких прикладів порушень, що призвели до неправильного вирішення справи, не наведено у апеляційній скарзі.
Відповідно частині 3 статті 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Отже рішення суду першої інстанції є правильним і справедливим та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Заочне рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 2 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двох місяців може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України.
Судді: /підпис/ В.А. Іващук
/підпис/ В.С. Вавшко
/підпис/ С.С. Колос
З оригіналом вірно: