справа 2-2/2010р.

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2010 року                  Кам’янобрідський районний суд м. Луганська, у складі:

       головуючого:             судді Родіонова С.О.

       при секретарі:                     Яцкіній Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», третя особа – ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Кам’янобрідського районного суду м. Луганська з вказаним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначивши, що 09.10.06 року, приблизно о 15.00 годині, в м. Луганську по вул. Об’їзній, ОСОБА_2, керуючи автомобілем Камаз, державний номер НОМЕР_2, який належить Дочірньому підприємству «Луганський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», скоїв зіткнення з автомобілем Тайота, державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1. Винним у ДТП було визнано ОСОБА_2, який перебуває у трудових відносинах із ДП «Луганський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України». В наслідок ДТП автомобіль позивача було пошкоджено, та завдано матеріальну шкоду. У добровільному порядку відповідач не відшкодовує завдану шкоду. У зв’язку із чим позивач був змушений звернутися до суду та  просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 23783 гривень, моральну шкоду у розмірі 5000 гривень, а також судові витрати.    

Позивач у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач, повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи, у судове засідання повторно не з’явився, без поважних причин, тому судом, відповідно до ст.169, ст.224 ЦПК України постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши надані сторонами докази, вважає, що вимоги позивача щодо стягнення суми грошових коштів у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка володіє об’єктом, використання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до частини 1 тієї ж статті, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням транспортних засобів.

Судом встановлено, що 09.10.06 року, приблизно о 15.00 годині, в м. Луганську по вто. Об’їзній, ОСОБА_2, керуючи автомобілем Камаз, державний номер НОМЕР_2, який належить Дочірньому підприємству «Луганський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», порушив п. 31.4 г ПДР України та скоїв зіткнення з автомобілем Тайота, державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1. Постановою Станично-Луганського районного суду в Луганській області від 14.05.07 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні ДТП (а.с. 161).

Відповідно до ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, доказуванню не підлягає при розгляді інших справ. Тому суд вважає доведеним той факт, що скоєне ДТП сталося з вини ОСОБА_2

Згідно довідки наданої філією «Управління матеріально-технічного постачання» ДП «Луганський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» за № 28к-1/186 від 22.08.07 р. ОСОБА_2 працює у філіалі «УТМС» ДП «Луганський облавтодор» на посаді водія з 14.07.06 р. і до теперішнього часу.

Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди” №6 від 27.03.1992 року, зі змінами, джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини. Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела.

 Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов’язків.

Відповідно до висновку № 307/27  експертного автотоварознавчого дослідження від 25.04.08р. сума матеріальної шкоди власнику автомобіля Тайота, державний номер, 15007АХ складає 23783 гривень.

За таких обставин, на користь позивача ОСОБА_1 з відповідача слід стягнути матеріальну шкоду в розмірі  23783 гривень.

Крім того, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу була завдана моральна шкода. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач ОСОБА_1 отримав сильне психологічне потрясіння, також йому були спричинені моральні страждання та незручності, пов’язанні із проведенням ремонтно-відновлювальних робіт автомобілю, неможливість його використання тривалий час.

Згідно з ч.2  ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995р., зі змінами, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у  приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв’язку з незаконним  перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

За таких обставинах суд вважає доказаним факт спричинення позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди, та вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 гривень.

Відповідно до п.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Тому, з відповідача  на користь позивача слід стягнути судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 182,33 гривень, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37,50 гривень та витрат за проведення експертизи у розмірі 350 гривень, які підтверджується наявними у справі квитанціями  (а.с. 1,2,30).

Керуючись п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди” №6 від 27.03.1992 року, п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995р., ст.ст. 11, 509, 625, 1167, 1172, 1187, ЦК України, ст.ст. 10,11,209,212,214-215,218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду спричинену у наслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 23783 гривні та моральну шкоду у розмірі 5000 гривень, а всього  28783 (двадцять вісім сімсот вісімдесят три) гривні.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»  на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме: вартість проведення автотоварознавчого дослідження 350 гривен, судовий збір у розмірі 182,33 гривні та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37,50 гривень, що разом складає 569 (п’ятсот шістдесят дев’ять) гривень 83 копійки.  

Рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, якщо відповідач подасть заяву про перегляд заочного рішення суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Луганської області через Кам’янобрідський районний суд м. Луганська шляхом подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення  рішення, а також апеляційної скарги в строк 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення не набрало законної сили

Суддя                                                                                                    С.О. Родіонов