Справа № 2-а-59/10

                                                                        ПОСТАНОВА                                                                            

                                                                   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ      

04 лютого  2010 року                                                     м. Апостолове

           Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

у складі:   головуючого судді:     Петренко А.П.    

                  при секретарі:  Ровній Н.А.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Апостолове адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Апостолівському районі Дніпропетровської області про  визнання дій протиправними, -

                                                                    ВСТАНОВИВ:                         17 листопада 2009 року до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Апостолівському районі Дніпропетровської області про  визнання дій протиправними.         В обґрунтування позовних вимог позивач пояснила, що відповідно до ст. 1                                     Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-14 від 18.11.2004 року, вона відноситься до категорії громадян України, які мають статус “Діти війни”, згідно ст. 6 вищевказаного закону, позивачу повинні були виплачувати щомісячну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії по віку.                                 В 2007 році дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” відповідно до                 п. 12 ст. 71  Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року було зупинено. Однак рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнані неконституційними норми п. 12. ст. 71 З.У. “Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо зупинення дії ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на 2007 рік.             Рішення Конституційного Суду має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляданні ними позовів в зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей  вказаних законів, які визнані неконституційними.             На підставі ч. 2 ст. 33 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені  або відмінені іншими нормативно- правовими актами.                             Розмір соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.                       Відповідно до рішення Конституційного Суду України      від 22 травня 2008 року зміни щодо розміру пенсії дітям війни в 2008 році, визнано такими, що не відповідають  Конституції України.                                         Статтею 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету Міністрів     України надано право у 2009 році встановлювати  розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Вищевказана норма передбачає     встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України “Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної  пенсії за віком, таким чином  нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується  замість пенсії, повинні здійснюватись  відповідно до норм Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.         Позивач вважає, що відповідач не проводячи нарахування пенсії відповідно до                  ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” та виплату вказаних нарахувань грубо порушує Конституцію України та її права.                             Позивач просить визнати дії Управління пенсійного фонду України в Апостолівському районі Дніпропетровської області щодо відмови їй, як дитині війни, у підвищенні пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року протиправними.                                 Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Апостолівському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України                                        “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, та провести відповідні виплати за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по день винесення постанови по справі.     Зобов'язати  відповідача провадити такі нарахування та виплати в подальшому.         Від позивача надійшла зава з проханням справу слухати без її участі в зв'язку з похилим віком, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.                         Від відповідача надійшла заява з проханням справу слухати без представника  відповідача, з заявленими позивачем вимогами відповідач не погоджується, мотивуючим це тим, що частиною 17 ст. 77 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік” дію ст. 6 Закону України   “Про соціальний захист дітей війни” було зупинено. В 2007 році частиною 12 ст. 71 Закону України  “Про Державний бюджет України на 2007 рік” дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” також було зупинено та  ст. 111 встановлено, що виплата  цього підвищення  провадиться лише особам, які є інвалідами, у розмірі 50 %  від розміру надбавки, встановленої  для учасників війни. Законом України від 28.12.2007 року  “Про державний бюджет України  на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів  України”  внесено зміни до  ст. 6 Закону України “Про соціальний захист  дітей війни” та визначено, що дітям війни до пенсії або щомісячного  довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у 2008 році виплачується підвищення в розмірі надбавки встановленої  для учасників війни. Розмір зазначеної надбавки  учасникам війни  визначено ст. 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, а саме 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність. Крім того відповідач наполягає на відмові в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до суду. Таким чином відповідач  вважає що підстави для задоволення позову відсутні.                                 Враховуючи вище викладене, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку що: ОСОБА_1 дійсно має статус дитини війни і у відповідності до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” їй, як дитині війни,  пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на  30 відсотків  мінімальної пенсії за віком.                     Статтею 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті інших або нових законів, або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.                                     Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення  до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав свобод та інтересів                                     Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України “Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.”                                 Відповідач в своєму запереченні проти позову наполягає на відмові у задоволенні адміністративного позову позивача в зв'язку з пропущенням ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду.                               Оскільки позивачем в адміністративному позові не зазначено коли вона дізналася про порушення своїх прав, суд вважає, що строк звернення до суду почав спливати з моменту звернення позивача з адміністративним позовом, а саме з 17 листопада 2009 року.             Таким чином в задоволенні позовних вимог позивача до 17 листопада 2008 року необхідно відмовити, в зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.         Конституційний Суд України в рішенні від 03 жовтня 1997 року № 4-зп                                 (справа про набуття чинності Конституцією України)     зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом  суперечать один одному. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується  однопредметний акт, який діяв у часі раніше.                         Законом України  від 28 грудня 2007 року “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення  змін до деяких законодавчих актів України”  внесено зміни до Закону України                              “Про соціальний захист дітей війни”  щодо розміру соціальної надбавки дітям війни, однак рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), зміни щодо розміру  пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Отже до набрання законної сили рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року підстав для перерахунку  підвищення до пенсії позивачу,   як дитині війни, за період з 01 січня по 22 травня 2008 року немає, оскільки вищевказане рішення Конституційного Суду  України не має зворотної дії. Нарахування соціальної надбавки відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни ” в 2008 році здійснюється з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно.                 Статтею 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету Міністрів     України надано право у 2009 році встановлювати  розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Вищевказана норма передбачає     встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України “Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної  пенсії за віком.     Виходячи з вище викладеного,  нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується  замість пенсії, повинні здійснюватись  відповідно до норм Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.                         Отже, відповідач в 2009 році повинен нарахувати позивачу соціальну надбавку у відповідності до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в період з 01 січня 2009 року  до 30 листопада 2009 року включно.                             Суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача  в проміжок часу з               01 грудня 2009 року  до 04 лютого 2010 року, тобто по день винесення постанови по справі, оскільки позивачем, за даний період, не обґрунтовано вищезазначені вимоги, не зазначено докази, що підтверджують протиправність дій відповідача стосовно не нарахування позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, в вищевказаний період часу.                     Суд не знаходить підстав  для задоволення позовної вимоги  щодо зобов'язання відповідача в подальшому вчиняти дії з урахуванням положень Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.                                     Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів  фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин  від порушень з боку органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів  при здійсненні ними управлінських функцій  на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.                             Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи                   зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.                                 Таким чином, у суду немає законних підстав  встановлювати обов'язки для будь-яких осіб вчиняти ті чи інші дії у певній формі, обсягах та у спосіб.                     Отже, з урахуванням сукупності викладених обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.                                 Керуючись ст. ст. 90, 94, 160-163, 256 КАС України, -

                        ПОСТАНОВИВ:                     Позов задовольнити частково: визнати дії Управління пенсійного фонду України в Апостолівському районі Дніпропетровської області щодо відмови ОСОБА_1, як дитині війни, у підвищенні пенсії на 30 відсотків за віком з 17 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року  до 30 листопада 2009 року, протиправними.             Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Апостолівському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 згідно  ст. 6  Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в період з 17 листопада 2008 року по   31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року до 30 листопада 2009 року.                 У задоволенні позову в іншій частині відмовити.                 На постанову може бути подана апеляційна скарга до апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області через Апостолівський  районний суд.             Заява про оскарження постанови суду подається до Апостолівського районного суду упродовж десяти днів.                                                                                                                                                                                                                                                                                           Апеляційна скарга на постанови суду подається до Апостолівського районного суду упродовж двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.                       Суддя :                                                                                  А.П. Петренко