02.03.2021

Справа № 431/1091/21

Провадження № 2-о/431/500/21

РІШЕННЯ

Іменем України

"02" березня 2021 р. м. Старобільськ Луганської області

Старобільський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Рукас О.В.,

за участі секретаря Коцини Ю.С.,

розглянувши в судовому засіданні в залі Старобільського районного суду Луганської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Старобільському району та місту Брянка Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про встановлення факту смерті,

встановив:

26.02.2021 року заявник ОСОБА_1 звернувся до Старобільського районного суду Луганської області з заявою про встановлення факту смерті його батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Артемівськ, Перевальського району Луганської області.

В обґрунтування своїх вимог, заявник посилається на те, що він є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Артемівськ, Перевальського району Луганської області, внаслідок атеросклеротичного кардіосклерозу, що підтверджується Довідкою про причину смерті до форми № 106/у № 49 від 25.09.2020 року та Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 25 вересня 2020 року, зареєстрованого Відділом запису актів цивільного стану Перевальського районного управління юстиції Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки, які видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Для реєстрації в законному порядку факту смерті батька, він звернувся до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Старобільському району та місту Брянка Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), проте йому було відмовлено, оскільки документи про смерть видані на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Також йому повідомили про необхідність звернутися до суду з заявою про встановлення факту смерті.

Встановлення факту смерті йому необхідно для проведення державної реєстрації смерті на території України, яка контролюється державними органами України та отримання свідоцтва про смерть.

На підставі викладеного, за захистом своїх прав, заявник змушений звернутися з даною заявою до суду.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, в своїй заяві просив суд справу розглянути без його участі, заяву підтримує в повному обсязі (а.с.1-2).

Представник заінтересованої особи Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Старобільському району та місту Брянка Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення повідомлення, в своїй заяві прохав суд ухвалити рішення згідно чинного законодавства, справу розглядати без участі представника (а.с.16).

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 від 22.08.1961 року (а.с.8).

Згідно копії Паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 виданого Перевальським РВ УМВС України в Луганській області 19 січня 2000 року, заявник ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.3-5). Відповідно Довідки ЦНАП виконавчого комітету Чмирівської сільської ради Старобільського району № 330 від 22.02.2021 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно фактично перебуває з 22.02.2021 року на території Чмирівської сільської ради та проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.7).

Згідно Довідки про причину смерті до форми № 106/у № 49 від 25.09.2020 року (а.с.12) та Свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 25 вересня 2020 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Артемівськ, Перевальського району Луганської Народної Республіки (а.с.13).

Отже, судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , факт смерті якого необхідно встановити, оскільки він помер на тимчасово окупованій території України визначеній постановою Верховної Ради України.

Вирішуючи справу по суті судом використовуються норми процесуального та матеріального права виходячи при цьому з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У відповідності до п.8 ч.1ст.315 ЦПК України суд розглядає справи, зокрема, про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно п.2 ч.1 ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 №1064.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до п.1 Розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України №52/5 від 18 жовтня 2000 року, підставою для державної реєстрації смерті є зокрема:

- лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006р. №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 р. за №1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть).

Згідно наказу Міністерства юстиції України № 1847/5 від 05.11.2014 року «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 17 червня 2014 року № 953/5 «Про невідкладні заходи щодо захисту прав громадян на території проведення антитерористичної операції» було тимчасово призупинено проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, повторну видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану та видачу витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян відділами державної реєстрації актів цивільного стану, що знаходяться на території Луганської області (Антрацитівського, Краснодонського, Лутугинського, Перевальського, Слов`яносербського, Свердловського, Станично-Луганського районів, міст Алчевськ, Антрацит, Брянка, Кіровськ, Красний Луч, Краснодон, Луганськ, Первомайськ, Ровеньки, Свердловськ, Стаханов). Проведення зазначених дій здійснюється будь-яким відділом державної реєстрації актів цивільного стану, що знаходиться за межами вказаної території.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до п.п. 13, 18 цієї ж Постанови суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.

Окрім того, відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

На підставі викладеного, суд вважає надані заявником документи, як доказ смерті особи належними та допустимими, не дивлячись на те, що установа, яка видала ці документи, знаходиться на території, яка тимчасово не контролюється органами державної влади України.

Згідно ч.2 ст. 319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Зі змісту поданої заяви вбачається, що встановлення факту смерті ОСОБА_2 необхідне заявнику для проведення державної реєстрації смерті на території України, яка контролюється державними органами та отримання свідоцтва про смерть.

Приймаючи до уваги викладені заявником обставини, підтвердження їх належними доказами, відсутність заперечень з боку заінтересованої особи, з метою захисту прав особи, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.430 ЦПК України встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України підлягає негайному виконанню.

Судові витрати на підставі ч.7 ст.294 ЦПК України не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 12, 19, 49, 81, 263-265, 247, 293, 294, 315, 317, 319, 430 ЦПК України суд,

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Старобільському району та місту Брянка Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про встановлення факту смерті - задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Червоний Жовтень, Зачепилівського району, Харківської області, громадянина України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Артемівськ, Перевальського району Луганської області(Україна).

Роз`яснити заявникові, що рішення суду про встановлення фактів, які підлягають реєстрації в органах реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Луганського апеляційного суду через Старобільський районний суд Луганської області.

Копія судового рішення видається особам, які брали участь у справі, негайно після проголошення такого рішення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи.

Суддя: О.В. Рукас