Справа № 2- а-161/10

                                                  П О С Т А Н О В А

                                                                        Іменем України                                                                    

16 квітня 2010 року  Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

                головуючого - судді Чумак Т.А.

        при секретарі   Жандарук В.В.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в м. Апостолове цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення  Апостолівської РДА про визнання дій  неправомірними та стягнення допомоги на оздоровлення,

                                    в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Апостолівської РДА про визнання дій  неправомірними та стягнення допомоги на оздоровлення.  Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач являється  учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії. Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивачу щорічно повинна надаватися грошова допомога на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, що діє на момент виплати. Всупереч вимогам вказаного закону щорічна допомога на оздоровлення в 2000 - 2009 рр. виплачувалась не в повному обсязі і розмір невиплаченої допомоги на оздоровлення за вказаний період часу складає 13 789 гр. 90 коп. Відповідач відмовився проводити перерахунок призначеної  допомоги на оздоровлення. Позивач вважає дії відповідача неправомірними, тому просить визнати дії  відповідача неправомірними та стягнути з відповідача  щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 13 789 гр. 90 коп.  за 2000-2009 рр. Також просить поновити строк звернення до суду.

За заявою позивача справу розглянуто без його участі (а.с.20).

            Відповідачем 29.03.10 року подано заяву про розгляд справи без участі представника та заперечення на позов (а.с.17-19), в яких зазначено, що відповідач позов не визнає, оскільки не було внесено змін до законів України про державний бюджет на кожен календарний рік і не були збільшені видатки на виплату допомоги на оздоровлення. Позивачу щорічно виплачувалася допомога на оздоровлення у розмірах, встановлених постановами Кабінету Міністрів України, оскільки ст. 62 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зазначено, що роз’яснення порядку застосування цього закону проводиться у порядку, визначеному КМУ, рішення якого є обов’язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої  влади, місцевими органами державної виконавчої влади. Постанови КМУ прийняті з метою виконання конституційних обов’язків і є обов’язковими для виконання. Позивач отримував щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі, що передбачено діючим законодавством.

      Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, про що свідчить заява позивача, клопотання представника відповідача про розгляд справи без його участі, тому судом не застосовано наслідки неприбуття у судове засідання сторін, передбачених ст. 128 КАС України, та проведено розгляд справи у відсутності сторін в порядку письмового провадження відповідно до ч.3 ст. 122 КАС України.

    Суд, вивчивши  матеріали справи, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

    Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на  Чорнобильській АЕС другої категорії, що підтверджується посвідченням серії А № НОМЕР_1, виданим 29.06.93 року Дніпропетровською обласною державною адміністрацією, має право на пільги, встановлені Законом України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» (а.с.7).

 Відповідно до довідки, виданої відповідачем (а.с.10), позивач отримав щорічну допомогу на оздоровлення як ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС у наступних розмірах: 2000 р. – 2002 р.  та 2004 р. – 2005 р. – щорічно по 26 гр. 70 коп.; у 2006 р. - 2009 р.  щорічно по 100 гр.; у 2003 р. допомога не надавалася.

При вирішенні питання  щодо протиправності дій відповідача по  визначенню розміру та виплаті щорічної державної допомоги на оздоровлення учаснику ліквідації на Чорнобильській АЕС, суд виходить з наступного.

Ст.3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров»я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» № 796-Х11 від 28.02.91 зі змінами та доповненнями року щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС другої категорії в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат (ч.4); щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення (ч.5); розмір мінімальної плати визначається на момент виплати.

Зі змісту ст.1 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 48 Закону № 796-Х11.

При виплаті позивачу щорічної допомоги на оздоровлення відповідач керувався постановою КМУ № 836 від 26.07.96 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постановою КМУ № 562 від 12.07.05 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними нормативними актами, суд вважає, що відповідач повинен виплатити щорічну допомогу на оздоровлення позивачу, виходячи з розмірів, встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи», а не вищезазначеними постановами Кабінету Міністрів України, тому вказані дії відповідача є протиправними, а позовні вимоги про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2000, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005 роки підлягають задоволенню, виходячи з наступного розрахунку:

2000 рік -  5х 74 гр. – 26,70 гр. =  343,3 гр.

2001 рік – 5х 118 гр. – 26,70 гр. = 563,3 гр.

2002 рік – 5х 140 гр. – 26,70 гр. = 673,3 гр.

2003 рік – 5х 185 гр.  =  925 гр.

2004 рік – 5х 205 гр. – 26,70 гр. = 998,3 гр.

2005 рік – 5х 262 гр. – 26,70 = 1283,3 гр.,

а всього  4786 гр. 50 коп.

Позовні вимоги в частині стягнення допомоги на оздоровлення за 2006 рік задоволенню не підлягають, оскільки дію абз.2 ч.4 ст. 48 Закону було зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України від 20.12.2005 року № 3235-1У, тому правові підстави для стягнення матеріальної допомоги за 2006 рік з урахуванням розміру мінімальної зарплати відсутні.

Дію  ч.ч. 4, 7 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» із змінами і доповненнями на 2007 рік,  зупинено п. 30 ч.1 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.06 року, який рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.07 року до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 року.

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для суду при розгляді ним позовів у зв»язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії законів, що визнані неконституційними.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними нормативними актами, суд вважає, що у 2007-2009 рр. виплата допомоги на оздоровлення здійснювалась відповідачем із порушенням спеціального законодавства.

Суд приходить до висновку, що дії відповідача по виплаті позивачу щорічної грошової допомоги в 2007- 2009 рр. на оздоровлення у розмірах, встановлених не Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи», а підзаконними нормативними актами, є протиправними, оскільки такі дії призвели до істотного звуження прав позивача.

Таким чином, позивачу належало до виплати у 2007-2009 рр. щорічної допомоги на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії в розмірі 5 мінімальних заробітних плат на момент виплати згідно ч.ч.4,5,7 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи».  Судом встановлено, що фактично відповідачем у 2007-2009 рр. виплачено позивачу допомогу на оздоровлення, передбачену вищевказаним законом України, в розмірі по 100 гр. щорічно, тобто не в повному обсязі.

Суд вважає, що при виплаті щорічної допомоги позивачу на оздоровлення відповідач помилково керувався постановами КМУ, а не ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи», оскільки діючий Закон має вищу юридичну силу відносно постанов Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.05 року, якою керувався відповідач при виплаті позивачу допомоги на оздоровлення, встановлено конкретний розмір виплат у визначеній сумі, що суперечить вимогам Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи», яким встановлено розмір таких виплат як кратну величину стосовно розміру мінімальної заробітної плати на час виплати. Даним Законом (статті 62 та 67) Кабінету Міністрів України надано право проводити лише роз’яснення порядку застосування цього Закону та підвищувати розміри доплат, пенсій і компенсацій, передбачених цим Законом, відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, але не зменшувати їх та встановлювати у твердій сумі, що не відповідає Закону.

Враховуючи протиправність дій відповідача, з метою захисту прав позивача від порушень з боку суб’єкта владних повноважень, суд приходить до висновку про необхідність захисту цих прав шляхом стягнення з відповідача не донарахованих сум допомоги на оздоровлення за 2001-2005 в розмірі 4786 гр. 50 коп. та 2007-2009 рр. в розмірі  7400 гр.

Визначаючи розмір допомоги на оздоровлення за 2007-2009 рр., яка підлягає стягненню з відповідача, суд виходить з наступного:

2007 рік – 5х 420 гр. – 100 гр. =  2000 гр.

2008 рік – 5х 515 гр. – 100 гр. = 2 475 гр.

2009 рік – 5х 605 гр. – 100 гр. = 2 925 гр.,

а всього 7 400 гр.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача допомога на оздоровлення за 2000-2005 та 2007-2009 роки на загальну суму 12 186 гр. 50 коп.

Суд вважає безпідставним  посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплати допомоги на оздоровлення у розмірах, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи», оскільки органи державної влади не можуть посилатися  на відсутність коштів як причину невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України. Право позивача на отримання щорічної допомоги на оздоровлення не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено законом. Оскільки таке право декларовано державою, то держава через створені нею органи – в даному випадку органи соціального захисту населення і несе обов’язок по своєчасній та повній виплаті допомоги саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов’язків (справа «Кечко проти України», рішення від 08.11.2005 р.).

Позивачем заявлено вимогу про поновлення строку звернення до суду.

Суд вважає, що  позивач не пропустив строк звернення до суду, виходячи з наступного.

Так, за правилами ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк. Однак іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.13 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов’язується  відшкодувати її за пошкодження здоров»я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно з п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється не вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я або смертю.

Аналіз зазначених норм матеріального права вказує на те, що строки позовної давності під час вирішення подібних спорів не застосовуються, тому позовна вимога про поновлення строку звернення до суду задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 159, 160-163, 167 КАС України, суд

                                                       п о с т а н о в и в:

      Адміністративний  позов  ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення  Апостолівської РДА про визнання дій  неправомірними та стягнення допомоги на оздоровлення  задовольнити частково.

Визнати неправомірними  дії  Управління праці та соціального захисту населення  Апостолівської РДА по визначенню розміру та виплаті щорічної державної допомоги на оздоровлення учаснику ліквідації на Чорнобильській АЕС ОСОБА_1

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення  Апостолівської РДА на користь ОСОБА_1 не донараховану щорічну державну допомогу на оздоровлення за період з 2000 по 2005 та з 2007 по 2009  роки в розмірі  12 186 гр. 50 коп.

В іншій частині позову відмовити.

    На постанову може бути подано апеляцію до апеляційного суду Дніпропетровської області через Апостолівський районний суд. Заяву про апеляційне оскарження може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення постанови суду, а в разі складення   постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційну скаргу на постанову може бути подано протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.

    Постанова в повному обсязі складена  20 квітня 2010 року.

           Суддя: