Справа № 2-а-120/10

                                                                        ПОСТАНОВА                                                                          

                                                                   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня  2010 року                                               м. Апостолове

    Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

у складі:   головуючого судді - Петренко А.П.    

                  при секретарі- Ровній Н.А.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Апостолове, залі суду № 4 справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Апостолівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про поновлення пропущеного строку, стягнення разової допомоги на оздоровлення та визнання дій Управління праці та соціального  захисту населення Апостолівської районної державної адміністрації в недоплаті зазначеної допомоги протиправними, -

                                                         ВСТАНОВИВ:                      26.01.2010 року до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Апостолівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про поновлення пропущеного строку, стягнення разової допомоги на оздоровлення та визнання дій Управління праці та соціального захисту населення Апостолівської районної державної адміністрації в недоплаті зазначеної допомоги протиправними.                 В обґрунтування позовних вимог позивач пояснила, що вона є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, що підтверджується посвідченням серії                НОМЕР_1, виданим Дніпропетровською державною адміністрацією 16.04.1993 року, а також             інвалідом ІІІ групи, що підтверджується довідкою МСЕК серії НОМЕР_2 від                 04.04.1993 року виданою безстроково, експертний висновок № 19/1578 від 26.12.1991 року.     Позивач зазначила, що відповідно до постанови КМУ       № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 12.07.2005 року, розмір щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам ІІІ – ї групи становить 90 гривень. Однак відповідно до абзацу третього ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  № 796-ХІІ гарантовано щорічну разову допомогу  на оздоровлення, як інваліду ІІІ групи, учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС  1 -ї категорії – чотири мінімальних заробітних плат.                 Позивач просить: відновити  пропущений строк для звернення до суду  за захистом прав, свобод та інтересів. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Апостолівської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну компенсацію на оздоровлення  за 2007,2008, 2009 р.р. в сумі 5810 гривень. Дії Управління праці та соціального захисту населення Апостолівської районної державної адміністрації в частині недопущення та недоплати разової допомоги на оздоровлення  визнати протизаконними. Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Апостолівської районної державної адміністрації надалі виплачувати позивачу, щорічну компенсацію на оздоровлення в розмірі  чотири  мінімальних заробітних плат згідно абзацу третього ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796- ХІІ від 28.02.1991 року.                     Від позивача надійшла заява з проханням справу слухати без її участі в зв'язку з станом здоров'я, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх в повному обсязі.     Від відповідача надійшла заява з проханням справу розглядати без участі їх представника, позовні вимоги ОСОБА_1 не визнають мотивуючи це тим, що заключними  положеннями  Закону України № 796- ХІІ, а саме ст. 62 даного Закону  передбачено, що роз'яснення порядку застосування цього закону проводиться в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковим для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, а тому позивачу  виплату на оздоровлення виплачено в повному обсязі. Відповідач вважає, що позивач одержав щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі, що передбачений діючим законодавством та на підставі постанови КМУ №. № 562 та № 836.                     Враховуючи вище викладене, дослідивши матеріали справи: суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.             Судом встановлено, що позивач – ОСОБА_1 дійсно є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 виданого 16.04.1993 року (а.с.5). Відповідно до експертного висновку                 № 041101100064 від 22 січня 2004  року, протокол № 480, захворювання позивача пов'язано з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 7).  Згідно довідки  № НОМЕР_2 (а.с.8), ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ-ї групи з 01.04.1993 року, інвалідність встановлена безстроково.                                 Відповідно до ст. 48 Закону № 796 – ХІІ  інвалідам ІІІ групи передбачена щорічна допомога на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Положеннями   Закону   № 796 – ХІІ визначені основні засади реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, оскільки відповідно до частини першої ст. 50 Конституції України  кожен має право на безпечне для життя та здоров'я довкілля та на відшкодування  завданим порушенням  цього права шкоди.                 Законом № 796-ХІІ Кабінет Міністрів України не уповноважений зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема допомоги на оздоровлення. Навпаки ч. 1 ст. 67 зазначеного Закону  встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, а встановлений ще в 1996 році Кабінетом Міністрів України розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався, отже не відповідає розміру встановленому іншими законами України. Оскільки в подальшому будь-яких рішень із цих питань Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України не приймалось, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню  підлягає саме ст. 48 Закону України № 796-ХІІ та положення інших законів щодо встановлення розміру мінімальної заробітної плати на кожен рік. Крім того, пільги компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, і тому, враховуючи положення                                                          ч.3  ст. 22 Конституції України, звуження підзаконним актом змісту та обсязі  права наданого Законом України № 796-ХІІ, є безпідставним. Таким чином відповідач неправомірно виплачував позивачу щорічну компенсацію на оздоровлення у розмірі встановленому постановами                         Кабінету Міністрів України  № 562 та № 836 а не відповідно ст. 48 Закону України  № 796- ХІІ.     Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав свобод та інтересів.                             Згідно ч. 2 ст. 100 КАС України “Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом”.                             Суд вважає, що позивач пропустила строк звернення до суду з поважних причин, оскільки вона дізналася про порушення своїх прав лише після висвітлення рішень Конституційного Суду у засобах масової інформації, після чого звернулась до суду, у зв'язку з цим суд приходить до висновку про поновлення пропущеного строку для звернення  з адміністративним позовом до суду ОСОБА_1.                 Позивач в своєму позові просить стягнути з відповідача недоплачену щорічну компенсацію на оздоровлення  за 2007, 2008, 2009 роки у відповідній сумі, проте в даному випадку суд не має можливості вирішити таку позовну вимогу, оскільки судом фактично буде самостійно здійснено перерахунок розміру щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення                                   ОСОБА_1, що стане підміною функції Управління праці та соціального захисту населення Апостолівської районної державної адміністрації України в Апостолівському районі Дніпропетровської області, що неприпустимо відповідно до чинного законодавства.         Суд не знаходить підстав  для задоволення позовної вимоги  щодо зобов'язання відповідача надалі виплачувати щорічну компенсацію на оздоровлення в розмірі чотири мінімальних заробітних плат згідно абзацу третього ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.         Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів  фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій  на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.             Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах     повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.                         Таким чином у суду немає законних підстав  встановлювати обов'язки для будь-яких осіб вчиняти ті чи інші дії у певній формі, обсягах та у спосіб.                 Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАСУ України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно  для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.                         Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне конкретніше сформулювати  резолютивну частину постанови з метою можливості  її виконання в подальшому.        

   Керуючись ст. ст. 160-163, 256 КАС України, -

                                                             ПОСТАНОВИВ:

    Адміністративний позов задовольнити частково: відновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду.                             Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Апостолівської районної державної адміністрації, щодо не здійснення перерахунку та виплати  ОСОБА_1 щорічної компенсації на оздоровлення за 2007р., 2008р., 2009р. згідно                       ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати встановленої                 Законом України “Про Державний бюджет України” на відповідний рік.             Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Апостолівської районної державної адміністрації здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щорічну компенсацію на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,  виходячи з розміру мінімальної заробітної плати встановленої Законом України “Про Державний бюджет на відповідний рік” за 2007р., 2008р., 2009р. з урахуванням сум, які були їй виплачені.         В задоволенні іншої частини позову відмовити.                  На постанову може бути подана апеляційна  скарга до апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області.                             Заява про оскарження постанови суду подається до Апостолівського районного суду упродовж десяти днів з дня складання  постанови в повному обсязі.             Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Апостолівського районного суду упродовж двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:                                                                                       А.П. Петренко