Справа 22ц-10516\2007                                     Головуючий у першій

Категорія 40(1)                                                    Інстанції Лиходєдов А.В.

Доповідач Соколан Н.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

22 лютого 2007 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді Барильської А.П.

Суддів - Соколан Н.О., Братіщевої Л.А.

при секретарі - Бадалян Н.О.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача Відкритого акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» Доценко Тетяни Юріївни розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 7 жовтня 2003 року за позовом   ОСОБА_1 до   Відкритого   акціонерного товариства  «Північний   гірничо-збагачувальний  комбінат»   про   визнання звільнення  незаконним,  стягнення заробітної плати за час  вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди

Встановила:

Позивач ОСОБА_1 в липні 2001 року звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідача відкритого акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат « (надалі ВАТ «Північний ГЗК»), посилаючись на те, що з 1993 року працював у відповідача завідуючим клуба юних техніків. Розпорядженням ВАТ «Північний ГЗК» від З травня 2001 року «НОМЕР_1 був звільнений за п. 5 ст. 36 КЗПП України в порядку переведення у Відділ освіти Тернівського районного виконавчого комітету Криворізької міської ради , але фактично виконував обов'язки на займаній посаді. До Відділу освіти на посаду завідуючого клуба юних техніків був прийнятий у порядку переведення тільки 15 січня 2002 року на підставі наказу районного відділу освіти № 5\2.Тому позивач, вважаючи звільнення незаконним, просив стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу і відшкодувати моральну шкоди.

ОСОБА_1 у вересні 2001 року та у лютому 2002 року доповнював свої позовні вимоги та просив суд поновити строк на звернення до суду з позовом та поновити його на роботі, а 21.05. 2003 року уточнив свої позовні вимоги та просив суд не поновлювати його на роботі, а визнати його звільнення незаконним.

2

Рішенням Тернівського районного cyду м. Кривого Рога від 7 жовтня 2003 року ОСОБА_1 в задоволені позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалені нового рішення про задоволення позовних вимог з тих підстав, що суд першої інстанції при ухвалені рішення не з'ясував обставин які стали підставою для його звільнення.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає за наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанцій' встановлено, що позивач працював у відповідача ВАТ "Північний ГЗК" з 1993 року на посаді завідуючого Клубу юних техніків. Розпорядженням ВАТ Пінічний ГЗК» від 3 травня 2001 року НОМЕР_1 був звільнений з 01.05.2001 року за п.5 ст. 36 КЗпП України в порядку переведення у відділ освіти Тернівського районного виконавчого комітету Криворізької міської ради м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, куди був прийнятий по переводу з 15.01.2002 року, згідно наказу НОМЕР_2 від 15.01.2002 року. Але, позивач ОСОБА_1 вважає, що відповідач ВАТ "Північний ГЗК" не повинен був звільняти його з 01.05.2001 року, так як Клуб юних техніків ВАТ "Північний ГЗК", де він працював, не було передано Відділу освіти виконкому Тернівської районної у місті ради м. Кривий Ріг Дніпропетровської області.

Відмовляючи ОСОБА_1 в позові суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що при звільнені позивача за п.5 ст.36 КЗпП України, відповідач дотримався вимог трудового законодавства, так як при звільненні працівника у зв'язку з переведенням на інше підприємство, в установу, організацію, власник повинен отримати на переведення - згоду працівника та клопотання про переведення працівника адміністрації, власника підприємства, установи, організації, куди переходить працівник.

Згідно матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 23.04.2001 року подав заяву про його звільнення у зв'язку з переведенням на роботу з 01.05.2001 року до Відділу освіти виконкому Тернівської районної у місті ради м. Кривий Ріг Дніпропетровської області на аркуші справи 6, до якої позивачем додано письмову згоду Відділу освіти виконкому Тернівської районної у місті ради м. Кривий Ріг Дніпропетровської області на прийняття його по переводу з ВАТ "Північний ГЗК" на аркуші справи 7.

Адміністрація підприємства, до якої працівник звернувся з проханням звільнити його в порядку переведення на інше підприємство та додав при цьому клопотання адміністрації підприємства, установи, організації - передбачуваного нового місця роботи, не несе яких - небудь

3

обов'язків перед працівником або адміністрацією» власником підприємства, які звернулись з клопотанням про переведення працівника.

Тому, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив-юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи позивача ОСОБА_1 стосовно того, що суд при ухваленні рішення не перевірив підстави переведення його до Відділу освіти виконкому Тернівської районної у місті ради м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, не обгрунтовані та спростовуються матеріалами справи та висновками суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 був звільнений з 01.05.2001 року, отримав трудову книжку та розрахунок, але до Відділу освіти виконкому Тернівської районної у місті ради м. Кривий Ріг Дніпропетровської області для працевлаштування не з'являвся, тому питання про його працевлаштування за переведенням до відділу освіти вирішено лише 15.01.2002 року, аркуш справи 117.

За таких обставин колегія суддів, вважає, що судом по справі ухвалено законне та вмотивоване рішення, а доводи скарги є безпідставними та спростовуються висновками суду першої інстанції.

Керуючись ст., ст. 303,307, 308,313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 7 жовтня 2003 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бут оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України потягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.