Справа № 2-а-161/2010 р.    

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

14.05.2010 року                                                                                               смт. Чорноморське

Чорноморський районний суд  Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Єрохіної І.В.

при секретарі          Приходько Н.Г.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ВДПС ДАІ Чорноморського району Пономарьова Максима Васильовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу,

ВСТАНОВИВ:

    Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора ВДПС ДАІ Чорноморського району Пономарьова М.В. зі скаргою на постанову інспектора ВДПС державної автомобільної інспекції від 09.03.2010 р. про притягнення до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. по  ч. 1 ст. 122 КпАП України. Позивач вважає, що постанова від 09.03.2010 р. є незаконною і підлягає скасуванню з тих підстав, що він ніякого порушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КпАП України не вчиняв, оскільки зупинився в «кармані» щоб не перешкоджати руху транспорту, що передбачено п. 15.9 «г» ПДР України, крім того, перехідний перехід знаходиться на вул.. Чапаєва, а він зупинився на вул.. Кірова, зупинився на відстані більш 10 метрів від пішохідного переходу. Також відповідач перевищив свої повноваження тим, що не мав права накладати стягнення на місці за адміністративне правопорушення, а повинен був скласти протокол та після закінчення зміни здати протокол начальнику підрозділу ДПС або уповноваженої особі для прийняття рішення.  Враховуючи, що доказів про скоєння позивачем адміністративного правопорушення не має, просить позов задовольнити.

    Позивач в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі. Разом з тим пояснив, що він дійсно знаходився в «кармані» між знаками «Пішохідний перехід», але дія знаку розповсюджується на проїжджу частину дороги, та не стосується «карману».

    Відповідач в судовому засіданні позов не визнав,  та пояснив, що 09.03.2010 року він виконував свої посадові обов’язки по нагляду за дорожнім рухом на маршруті патрулювання № 150. Ним був складений протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача, оскільки він зупинив машину в пішохідної зоні між дорожніми знаками «Пішохідний перехід», але не мав право цього робити. Крім того, він зупинився на відстані ближче 10 метрів від знаку, чим порушив п. 15.9 ПДР. Схему він не складав, оскільки понадіявся на напарника, але у даному випадку схема не є обов’язковою. Також пояснив, що позивач зупинився не на вул. Кірова, як вказує позивач, а на вул. Чапаєва, яка є пересічною з вул. Кірова, оскільки вул.. Кірова є пішохідною, рух транспорту на цій вулиці закритий, а тому зупинятися на вулиці, яка є закритою для руху транспорту та є пішохідною є порушенням ПДР. Рух транспорту відкритий лише по вул. Чапаєва, на яку розповсюджується знак «Пішохідний перехід». Знаки встановлені з обох кінців перехрестя, а тому їх дія розповсюджується на цю відстань, тобто на ширину вул. Кірова. «Карман», про який говорить позивач, не передбачений в даному випадку дорожніми умовами, не влаштовувався дорожніми службами, та не призначений для зупинки чи стоянки транспорту. Крім того, заїжджаючи в цей «карман», позивач пересік зустрічну смугу руху, та зупинився проти напрямку руху транспорту, що також є порушенням. Просить у задоволенні позову відмовити.

    Вислухавши позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку що позов не підлягає задоволенню  з наступних підстав.

    Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.      

    Таким чином, саме відповідач має довести законність свого рішення у вигляді притягнення позивача до адміністративної відповідальності та наявності підстав для цього.    

             Згідно зі ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

    Згідно зі ст. 256 КпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, пояснення порушника, прізвища, адреса свідків. У разі відмови особи, яка вчинила правопорушення, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка вчинила правопорушення, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу порушникові роз’ясняються його права і обов’язки, передбачені ст. 268 КпАП України, про що робиться відмітка в протоколі. Вказані вимоги, встановлені законом для протоколів, є необхідними для об’єктивного і неупередженого розгляду справи, оскільки протокол є одним із видів доказів, які встановлюють наявність або відсутність адміністративного правопорушення, вину конкретної особи і інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

    В суді встановлено, що відповідач Пономарьов М.В. заступив на патрулювання по нагляду за дорожнім рухом на маршруті № 150.  09.03.2010 та ним був складений протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 і накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. (а.с. 3-4).

В судовому засіданні відповідач пояснив, що відстань від знаку «Пішохідний перехід» до автомобіля позивача була не більш 7 метрів, враховуючи відстань між знаками «Пішохідний перехід» та габаритними розмірами автомобіля позивача. Позивач не заперечував проти цього факту, але пояснив, що знаходився в «кармані», на який дія дорожніх знаків не розповсюджується, а розповсюджується лише на проїжджу частину, не заперечував проти того, що він переїхав на іншій бік дороги та зупинився в «кармані», щоб не заважати руху транспорту. Враховуючи те, що позивач не заперечував проти того, що його автомобіль знаходився на відстані не більш 7 метрів до знаку, суд вважає цей факт встановленим, та таким, що не викликає сумнівів.

Відповідно до термінів, визначених в Правилах дорожнього руху, пішохідний перехід – це ділянка проїжджої частини чи інженерної споруди, яка призначена для руху пішоходів через дорогу. При відсутності дорожньої розмітки межи пішохідного  переходу визначаються відстанню між дорожніми знаками, а на перехресті при відсутності дорожніх знаків та розмітки – шириною тротуарів чи обочин.  

Відповідно до п. 15.9 ПДР п. «г» забороняється зупинка на пішохідних переходах та ближче 10 м з обох сторін. Але, позивач порушив цей пункт ПДР.

Відповідальність за порушення  ПДР, вчиненого позивачем, передбачена ч. 1 ст. 122 КпАП України, а тому відповідачем правомірно визнано позивача винним та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, розмір якого відповідає санкції за вказане правопорушення.

Що стосується перевищення відповідачем своїх повноважень складанням протоколу про адміністративне правопорушення та накладенням стягнення у вигляді штрафу у вигляді 340 грн, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 222 КпАП України від  імені  органів  внутрішніх  справ  розглядати справи  про    адміністративні    правопорушення    і    накладати адміністративні стягнення мають право за  адміністративні правопорушення,  передбачені, в тому числі, частинами  першою і другою статті 122 працівники Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, які мають спеціальні звання. В судовому засіданні відповідач пояснив, що має спеціальне звання «сержант міліції». Представник позивача проти цього не заперечував.

    Згідно з Інструкцією про оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24.04.2009 року № 374/16390 пункту 2.3 право розглядати від імені ДАІ МВС справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: за адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою та другою статті 122 КпАП України працівники Державтоінспекції МВС України, які мають спеціальні звання. Відповідно до п. 4.1 Інструкції за адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою та другою статті 122 КпАП України працівники Державтоінспекції МВС України, які мають спеціальні звання, відповідно зі своїми функціональними обов’язками самостійно виносять постанови по справах про адміністративні правопорушення.

    Також відповідно до п. 3.4 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 27.03.2009 року № 111, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 26.06.2009 року № 576/16592 до задач та функцій підрозділів ДПС віднесено винесення відповідно до діючого законодавства постанов про адміністративні правопорушення.

    Тому, суд прийшов до висновку, що відповідач діяв відповідно до своїх функціональних обов’язків.    

    Будь-яких порушень в діях працівника ДАІ суд не знаходить, а тому підстав для задоволення позову немає.

    Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 158-162 КАС України, суд    

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора ВДПС ДАІ  Чорноморського району про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу, - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через Чорноморський районний суд в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України.

Головуючий: