Справа № 2-1571/10

ряд. стат. звітн. – 56

Код суду – 0707

РІШЕННЯ

Іменем України

14 травня  2010 року                                               м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі :

головуючого   Котубей І.І.

при секретарі Бедринець М.Ю.

            з участю представника позивача  ОСОБА_1

    представника відповідача  Стегура І.І.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Мукачівської міської ради про стягнення недоплаченої одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та недоплачених щорічних допомог на оздоровлення, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом  до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Мукачівської міської ради про стягнення недоплаченої одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та недоплачених щорічних допомог на оздоровлення. Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідно до ст.10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС його визнано інвалідом другої групи з 17 червня 2008 року. До 17.06.2008 р. він мав статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії.     Відповідно до положень статті 14 Закону №796-ХІІ, з 17.06.2008 р. його віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Згідно з ст. 48 зазначеного закону йому мала бути виплачена одноразова компенсація в розмірі 45 мінімальних заробітних плат, а також повинна виплачуватися щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п’ять мінімальних заробітних плат.     В березні  2010 року він звернувся до Управління праці та соціального захисту виконавчого комітету Мукачівської міської ради  з заявою, в якій просив протягом одного місяця, в порядку ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплатити йому невиплачену одноразову компенсацію, як учаснику ліквідації наслідків аварії на   Чорнобильській   АЕС,   який   став   інвалідом другої групи  внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі 45 мінімальних заробітних плат на день виплати, та щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 рік та 2009 рік, однак  отримав відповідь на свою заяву від Відповідача у вигляді відмови.  Фактично розмір виплаченої йому одноразової компенсації складав 284,40 грн., допомога на оздоровлення в 2007 та 2008 роках по 100 грн., а в 2009 році – 120 грн.     Вважає розміри нарахованих та виплачених Відповідачем  одноразової компенсації та щорічні грошові допомоги на оздоровлення за 2007-2009 роки такими, що не відповідають розмірам гарантованим законом, а саме вони є більш ніж в 68 разів меншими, що в свою чергу є ущемленням його соціальних прав. Позивач зазначає, що виходячи з встановлених законом розмірів мінімальних заробітних плат розмір одноразової компенсації повинен був складати 24525,00 грн., щорічна допомога на оздоровлення в 2007 році – 2575,00 грн., в 2008 році – 3 025,00 грн., в 2009 році – 4 345,00 грн., а всього 34 470,00 грн. Оскільки йому було виплачено 504,40 грн., просить стягнути з відповідача кошти в сумі 33 965,60 грн.

Позивач в судове засідання не з’явився, подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав частково та пояснив, що після ознайомлення з запереченням відповідача та наданими ним документами він вважає, що з відповідача слід стягнути недоплачені кошти в сумі  28 345,60 грн., оскільки проведений позивачем розрахунок суми заборгованості є неточним. Крім того він погоджується з думкою представника відповідача щодо безпідставності вимоги про стягнення на користь позивача недоплаченої щорічної допомоги за 2008 рік, так як на момент проведення виплати у 2008 році діяла інша норма закону, рішення Конституційного суду щодо визнання якої неконституційною ще не було.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог повністю та просив суд в позові відмовити. Свої заперечення представник відповідача мотивує тим, що відповідно до ст. 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», фінансування витрат, пов’язаних з виконанням цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету і виконання цього Закону залежить від фінансових ресурсів дохідної частини Державного бюджету України. Починаючи з 1996 року в Законах України «Про встановлення мінімальної заробітної плати», які приймалися Верховною Радою України на відповідні роки, встановлено, що до прийняття Верховною Радою України змін до законів, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальний розмір заробітної плати, не застосовувати його як розрахункову величину ля визначення розмірів допомоги, компенсаційних та інших виплат. Хоча Конституційний  Суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року визнав неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак Верховною Радою України зміни до вказаного Закону не внесені. Зазначене рішення Конституційного Суду України не надає законодавчого права для застосування показника мінімальної заробітної плати, оскільки Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. В зв’язку з цим виплата щорічної допомоги на оздоровлення здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 року № 936 «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а виплата одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 року № 836. Вважає, що Управління праці та соціального захисту населення не порушило ніяких положень Конституції України та Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а діє лише в межах повноважень, наданих державою і не має права встановлювати розмір зазначених допомог, а лише виплачує їх відповідно до чинного законодавства.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з’ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до наступного висновку.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до ст.10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» 796-XII від 28.02.1991 року (далі Закон №796-ХІІ), ОСОБА_3, являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС його визнано інвалідом другої групи з 17 червня 2008 року. Це підтверджується  посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (серія НОМЕР_1, виданого 20.06.2008 р.), довідка МСЕК  (сер. МСЕ № 0288199, від 17.06.2008 р.), експертний висновок Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії від 15.05.08 р. До 17.06.2008 р. позивач мав статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії.     Відповідно до положень статті 14 Закону №796-ХІІ, з 17.06.2008 р. його віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

У відповідності до Закону України від 06.06.1996 р. № 230/96-ВР  « Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» частину першу викладено в такій редакції: "Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії
на   Чорнобильській   АЕС,   які   стали   інвалідами    внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській  АЕС  та  смерть  яких  пов'язана  з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах:  інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат, а частину четверту цієї статті викладено в такій редакції: "Щорічна допомога   на   оздоровлення  виплачується  в  таких розмірах:     інвалідам I і II групи - п'ять мінімальних заробітних плат;      учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2  категорії  -  п'ять мінімальних заробітних плат;

    Також ст. 48 цього закону доповнено частинами шостою та сьомою такого змісту: "Виплати, зазначені в цій статті, провадяться протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності чи смерті потерпілого. Розмір мінімальної заробітної  плати  визначається на момент виплати".

    Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-VI текст статті 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» був викладений в новій редакції: "Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на  Чорнобильській   АЕС,   які   стали   інвалідами    внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській  АЕС  та  смерть  яких  пов'язана  з Чорнобильською катастрофою,  щорічна  допомога  на  оздоровлення  виплачується  в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".

Однак Конституційний Суд України своїм рішенням № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року по справі №1-28/2008 року,  керуючись статтями 147,150,152 Конституції України та статтями 45,51,61,63,65 Закону України «Про Конституційний Суд України», зміну визнав неконституційною. Рішення Конституційного Суду є обов’язковим до виконання на території України, остаточним, і не може бути оскаржене.

    Згідно письмової відповіді на заяву позивача, він як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії  в січні 2008 року отримав щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 100, 00 грн., як учасник ліквідації наслідків аварії на   Чорнобильській   АЕС,   який   став   інвалідом другої групи  внаслідок Чорнобильської катастрофи в липні 2008 року отримав одноразову компенсацію в розмірі 284, 40 грн. ,  як учасник ліквідації наслідків аварії на  Чорнобильській   АЕС,   інвалід другої групи в січні 2009 року отримав щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 120, 00 грн.  Розмір даних виплат підтверджується також довідкою Управління праці та соціального захисту населення від 13.05.2010 року № 1130/01-7, в якій також зазначено що позивачу було виплачено щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рів в сумі 100 грн., а також те, що виплата йому проводилася на початку року за поточний, а не за минулий рік, як зазначає позивач.  

    За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами  при визначенні розміру одноразової компенсації та щорічних грошових допоміг застосуванню підлягає ст. 48  ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постанови КМУ від 26.07.1996 р. № 836 та від 12.07.2005 р. № 562, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав. Тобто КМУ повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної зарплати.

    Зі статі 48 Закону випливає, що під час визначення розміру одноразової компенсації та щорічної грошової допомоги, за основу їх нарахування береться мінімальна заробітна плата.

    За чинним законодавством розмір мінімальної заробітної плати визначається лише на підставі Закону України, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір немає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

    Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акту, суд застосовує акт, який має вищу юридичну силу.    

    Згідно ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду, як джерело права.  Відповідно до ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як  в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. При розгляді справи "Кечко проти України"  Європейський суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету.  Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату  надбавок, вносячи відповідно зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих випадках, доки відповідні положення є чинними. При цьому органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання свої зобов'язань. Оскільки правові положення, які передбачають виплату   компенсації за шкоду,  заподіяну здоров"ю, щорічну допомогу на оздоровлення  не скасовані, не змінені і позивач має право на їх отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.

    Як вбачається з матеріалів справи, одноразова компенсація як учаснику ліквідації наслідків аварії на   Чорнобильській   АЕС,   який   став  17.06.2008 р. інвалідом 2 групи  внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачена позивачу в липні 2008 року в розмірі 284,40 грн., тобто вже після прийняття Конституційним Судом України вищевказаного рішення.

    Статтею  59 Закон України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” від 28 грудня 2007 року № 107-VI, були встановленні розміри мінімальної заробітної плати з 01 квітня 2008 року – 525 грн., а з 01.10.2008 року – 545 грн. Отже, на час проведення виплати мінімальний розмір заробітної плати складав 525 грн., а не 545 грн., як зазначається позивачем. 45 мінімальних заробітних плат в цьому випадку складає – 23625 грн. і саме така сума повинна була виплачуватися позивачу. Враховуючи, що йому виплачено компенсацію в розмірі 284,40 грн., недоплаченою залишається сума 23340,60 грн.

    В даному, 2008 році, позивачеві також було виплачено щорічну допомогу на оздоровлення, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, в розмірі 100 грн. і така виплата за 2008 рік проведення 08.02.2008 року, що підтверджується відповідною довідкою. Станом на час виплати діяла норма статті 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка передбачала, що  щорічна  допомога  на  оздоровлення  виплачується  в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України". Дана норма була визнана неконституційною тільки 22 травня 2008 року.  Таким чином виплата щорічної допомоги позивачеві в 2008 році була проведена у відповідності до діючої на той час норми закону, а тому вимоги позивача про стягнення недоплаченої щорічної допомоги за 2008 рік до задоволення не підлягають.

    Щодо стягнення на користь позивача недоплачених щорічних допомог на оздоровлення за 2007 та 2009 роки суд приходить до наступного.

    Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» дію абзацу третього частини першої та дію абзацу третього частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинено на 2007 рів в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

    Рішенням Конституційного Суду України  від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п.5 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік  дію ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

    Оскільки виплата допомоги на оздоровлення позивачеві за 2007 рік проведена 21.09.2007 року, тобто після прийняття Конституційним Судом України вищевказаного рішення, суд приходить до висновку, що розмір виплаченої позивачу допомоги на підставі постанов уряду суперечить розміру, встановленому законом.

    Згідно Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» мінімальна заробітна плата станом на 21.09.2007 року (час проведення виплати) складала  440 гривень. Відповідно сума допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат мала складати 2200 грн. З врахуванням виплачених позивачеві 100 гривень допомоги у 2007 році, сума такої допомоги, яка залишилась не виплаченою, складає 2100 грн.

    Відповідно до наданої відповідачем довідки в січні  2009 року позивачеві  нарахована та виплачена щорічна допомога на оздоровлення за 2009 рік в розмірі 120 грн.

    Згідно ст. 55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»  на час даної виплати мінімальний розмір заробітної плати складав 605 грн. Таким чином сума допомоги на оздоровлення  позивачеві в розмірі 5 мінімальних заробітних плат мала складати 3025 грн. З врахуванням виплачених позивачеві 120 гривень допомоги у 2009 році, сума такої допомоги, яка залишилась не виплаченою, складає 2905 грн.

    З врахуванням викладено суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню і на користь позивача слід стягнути з відповідача недоплачену одноразову компенсацію як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом другої групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, в сумі 23340,60 грн., недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік в сумі 2100 грн. та недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік в сумі 2905 грн. Вимоги про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік до задоволення не підлягають.

    Загальна сума, яка підлягає стягненню на користь позивача, складає 28 345,60 грн. і проти часткового задоволення позовних вимог не заперечує представник позивача.

    Посилання відповідача на відсутність бюджетного асигнування передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмірів щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації, як на причину невиконання покладених на нього зобов’язань, до уваги не приймаються, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та ст. 48 ЗУ  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щодо визначення розміру допомоги.  

     Із врахуванням викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України,  ст. 48 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», ст. 59 Закон України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”,   ст. 55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»,  Рішенням Конституційного Суду України  від 09.07.2007 № 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" , ст.ст. 10, 60,  209, 213, 214, 215 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

    Стягнути з  Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Мукачівської міської ради на користь ОСОБА_3 недоплачену одноразову компенсацію як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом другої групи внаслідок Чорнобильської катастрофи,  та недоплачені щорічні допомоги на оздоровлення за 2007 та 2009 роки в сумі 28 345,60 грн. (двадцять вісім тисяч триста сорок п’ять грн.. 60 коп.)

    В решті позову відмовити.

Стягнути з  Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Мукачівської міської ради на користь ОСОБА_3 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 грн., та в користь держави судовий збір в сумі 283 грн. 46 коп.

    Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Закарпатської області.

    Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Суддя Мукачівського

міськрайонного суду                                   І.І.Котубей