Справа №2-а-13 2007 рік.

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

2 березня 2007 року                                                Донецька                                область

Дружківський                                               міський                                   суд

в складі:                      головуючого судді                                        - Грубника О.М.

суддів                                             Сєріковой О.О., Пановой Т.Л.

при секретарі                                                - Варламовій О.Д,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Дружківка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, Донецького обласного управління юстиції про стягнення гро­шової компенсації вартості службового обмундирування, -

ВСТАНОВИВ:

В січні місяці 2007 року ОСОБА_1. звернувся з позовом до від­повідачів, в якому вказав, що з 20 травня 1985 року він був призначений суддею Артемівського міського суду, а з 27 березня 2004 року по тепері­шній час він працює суддею Артемівського міськрайонного суду Доне­цької області, має другий кваліфікаційний клас

Відповідачі протиправно, в порушення вимог закону не забезпечили його службовим обмундируванням, а також не виплатили відповідну гро­шову компенсацію. Просить стягнути на його користь з Державної судової адміністрації України компенсацію за обмундирування, що не видане, в розмірі 12706 грн. 97 коп. за період з 1994 по 1999 рік та з 20 березня 2002 року по 04 вересня 2003 року.

Також просить поновити йому строк позовної давності, оскільки від­повідачами не приймалися рішення про відмову йому у видачі обмунди­рування або компенсації за нього, і у нього не було підстав вважати, що відповідачі не виконують свої обов'язки.

Позивач, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надавши на адресу суду письмову заяву, в якій підтримуючи позов, просить розглянути справу у його відсут­ність.

Представник Міністерства юстиції України та Донецького обласного управління юстиції в особі начальника Донецького обласного управління

юстиції Маркова В.І., діючого на підставі довіреності, в письмових запере­ченнях на позов, просить розглянути позов у його відсутність, відмовивши в задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не направляв на їх адресу заяву щодо оформлення компенсаційних виплат. Крім того, зазначає, що з 01 січня 2003 року почала діяти Державна судова адміністрація України, яка здійснює фінансове забезпечення діяльності судів загальної юрисдик­ції і несе за це відповідальність. Також посилається на пропуск позивачем строків позовної давності для пред'явлення позову.

Представник Міністерства фінансів України Олійник Н.Л., діючий на підставі довіреності, в письмовому відзиві позовні вимоги не визнав, вказавши, що діючим законодавством не передбачена виплата компенсації за невидане службове обмундирування. До 2002 року головним розпоря­дником бюджетних коштів для судів було Міністерство юстиції України, а з 1 січня 2003 року Державна судова адміністрація України. Міністерство фінансів України у правовідносинах з позивачем не знаходилось і не знаходиться і вимоги до нього безпідставні. Просить розглянути справу без його участі.

Представник Державного казначейства України Западня І.В., діюча на підставі довіреності, в письмових запереченнях просить розглянути позов без її участі і відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що Державна судова адміністрація України з 2003 року самостійно виконує функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо матеріального забезпечення діяльності судів. Чинним законодавством не передбачений захист порушеного права внаслідок невиконання одним державним органом своїх завдань за чухонок коштів іншого державного органу.

Представник Державної судової адміністрації України Олейник З.Д. діюча на підставі довіреності, приймаючи участь в судовому засіданні 19 лютого 2007 року, не визнала позовні вимоги і пояснила, що обов'язок по виділенню бюджетних коштів для забезпечення суддів службовим обму­ндируванням з 1994 року був покладений на Міністерство фінансів Украї­ни через головного розпорядника коштів бюджетних коштів, яким до 01 січня 2003 року було Міністерство юстиції України, а з вказаної дати -Державна судова адміністрація України. На судову адміністрацію не покладені обов'язки погашення заборгованості в результаті невиконання зобов'язань іншими юридичними особами. Просить в задоволенні позову відмовити. В судове засідання 02 березня 2007 року представник Державної судової адміністрації не прибула, надала до суду заяву про роз­гляд справи у її відсутність.

Беручи до уваги, що відповідачі про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглянути справу у їх відсут­ність на підставі наявних у ній доказів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1. з 20 травня 1985 року по теперішній час працює суддею, має другий кваліфікаційний клас, що підтверджується довідкою ТУ ДСА в Донецькій області.

Відповідно до ст. 130 Конституції України фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів забезпечує держава. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.

Відповідно до частини 12 статті 44 Закону України «Про статус суд­дів» судді забезпечуються безплатним службовим обмундируванням за нормами, які визначаються урядом України.

Постановою Президії Верховної ради України від 15 листопада 1993 року за №3592-12 затверджені описи зразків мантії та службового обму­ндирування суддів.

Постановою КМ України від 19 березня 1994 року за №177 «Про норми забезпечення службовим обмундируванням та терміни його носін­ня, а Міністерство фінансів України для цієї мети було зобов'язане виділя­ти бюджетні кошти. Вказана Постанова втратила чинність 04 вересня 2003 року.

На підставі цієї постанови наказом Міністра юстиції України від 22 квітня 1994 року затверджене «Положення про порядок одержання, облі­ку, видачі та носіння службового обмундирування суддів України».

Відповідно до п.2.10 цього Положення, за одяг, який не виданий, су­ддям виплачується грошова компенсація вартості даного одягу і згідно з нормами зараховується в термін його носіння.

Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних ко­штів» від 17 лютого 2000 року перше речення з частини 12 статті 44 Закону України «Про статус суддів» було виключене. Однак рішенням Конституційного суду України за №5-рп/2002 від 20 березня 2002 року положення вказаного Закону відносно забезпечення суддів безплатним службовим обмундируванням були визнані неконституційними з дня прийняття Рішення.

Суд приходить до висновку, що позивачеві належало до видачі слу­жбове обмундирування за період з 1994 по 1999 роки включно, та з 20 бе­резня 2002 року по 04 вересня 2003 року, яке йому не було видане та не була компенсована його вартість.

Вартість службового обмундирування, що належало до видачі пози­вачеві за весь вказаний період, згідно Листа Міністерства промислової політики України за №9-1-2/980 від 14 грудня 1999 року «Про вартість службового обмундирування для суддів України» та перелічених нормати­вних актів, становить 6609 грн.

Дану суму компенсації суд вважає за необхідне стягнути з відповіда­ча Державної судової адміністрації України, оскільки на теперішній час згідно зі ст. 120, 126 Закону України «Про судоустрій України», положен­ня про Державну судову адміністрацію України, затвердженому Указом Президента України від 03 березня 2003 року за №182/2003, Державна су­дова адміністрація України самостійно виконує функції головного роз­порядника коштів Державного бюджету України щодо матеріального забезпечення судів.

Крім цього, в Законах України про державний бюджет на 2005,2006 рік передбачається виділення коштів Державній судовій адміністрації України для виконання рішень судів на користь суддів. Відповідно до цьо­го в Державному казначействі України відкритий рахунок Державної су­дової адміністрації за кодом програмної класифікації видатків 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів».

Оскільки відповідачами не приймалося будь-яких рішень про від­мову позивачеві у видачі йому службового обмундирування, або компенсації за нього, суд дійшов висновку, що у позивача не було підстав вважати, що відповідачі не виконують своїх обов'язків, покладених на них Конституцією та Законами України, тому причину пропуску строку звернення до суду визнає поважною і його поновлює.

Керуючись ст.ст. 158-163, 166 КАС України, ст. 130 Конституції України, ч.12 ст.44 Закону України «Про статус суддів», Законом України «Про судоустрій», Постановою Президії Верховної Ради України від 15 листопада 1993 року №3592-12, Постановою КМ України від 19 березня 1994 року №177 «Про норми забезпечення службовим обмундируванням суддів України», п.2.10 Положення про порядок одержання, обліку, вида­чі та носіння службового обмундирування суддів України», затвердженого Наказом Міністра юстиції України від 22 квітня 1994 року, Листом Міністерства промислової політики України №0-1-2/980 від 14 грудня 1999 року «Про вартість службового обмундирування для суддів України», Положення про Державну судову адміністрацію України», затвердженому Указом Президента України від 03 березня 2003 року №182/2003, Положення «Про державне казначейство України», суд -

ПОСТАНОВИВ

Позов ОСОБА_1задовольнити частково.

Стягнути з Державної судової адміністрації України і зобов'язати Державне казначейство України провести видатки з державного бюджету, передбачені Державній судовій адміністрації України на користь ОСОБА_1в сумі 6609 (шість тисяч шістсот дев'ять) гривень.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду надається протя­гом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.