Справа № 1-76/2007
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 28 лютого 2007 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням
Заступника голови суду, судді Квятковського М.С.
при секретарі Федчук Т.А.
за участю прокурора Остапчука С. О.
адвоката ОСОБА_1.
потерпілого ОСОБА_2.
представника потерпілого ОСОБА_3.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі в місті Луцьку справу про обвинувачення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 Луцького району, громадянина України, із вищою освітою, не працюючого, на утриманні двоє малолітніх дітей: доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3., раніше не судимого,
за ст. 286 ч. 2 КК України,
ВСТАНОВИВ:
Підсудний ОСОБА_4 13.08.2006 року, близько 11 години 20 хвилин, керуючи автомобілем «Мерседес-Бенц-200» д.н. НОМЕР_1 по вул. Володимирській м. Луцька в напрямку виїзду вул. Львівської, проявив безпечність та неуважність, перевищив дозволену швидкість руху транспортних засобів в межах населеного пункту, при дозволеній максимальній швидкості 60 км/год., рухався зі швидкістю 65,9 км/год., в результаті чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7, яка перетинала проїзну частину вул. Володимирської м. Луцька зліва направо відносно напрямку руху автомобіля поблизу кінцевої зупинки тролейбуса, внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження у вигляді: лінійного зламу потиличної кістки справа, забою головного мозку із крововиливами під оболонки головного мозку, забійної рани потиличної ділянки справа, масивного синця правої кінцівки, прямих зламів 3-6 ребер справа, забою легень, від яких померла.
В прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, стало грубе порушення водієм ОСОБА_4 п.п. 12.3; 12.4 та 12.9 (б) Правил дорожнього руху України.
Так, він в порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України в момент виникнення небезпеки для руху, не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу.
В порушення вимог п.п. 12.4 та 12.9 (б) Правил дорожнього руху України перевищив дозволену швидкість руху транспортних засобів в межах населеного пункту і керував транспортним засобом зі швидкістю більше 60 км/год.
Допитаний в судовому засіданні, з приводу інкримінованого йому злочину, підсудний ОСОБА_4 своєї вини не визнав. Показав, що він дійсно 13.08.2006 року близько 11 години керував автомобілем «Мерседес-Бенц-200», д.н. «НОМЕР_1», та рухався із швидкістю близько 60 км/год. по вул.. Володимирській в м. Луцьку в напрямку виїзду вул.. Львівської, коли побачив приблизно за 40 метрів старшу жінку, яка переходила в цей час зустрічну полосу дороги, в напрямку руху його автомобіля. Коли подав звуковий сигнал, жінка призупинилась на роздільній полосі руху, і він продовжив рух, однак в цей час потерпіла почала швидко переходити дорогу. Тоді він почав гальмувати, різко повертаючи кермо автомобіля вправо, а жінка відхилятися від автомобіля, і як потім йому стало відомо впала, хоч зіткнення її з автомобілем не відчув. Оскільки при падінні потерпіла отримала тілесні ушкодження, попросив людей викликати швидку допомогу.
Не визнає своєї вини, оскільки вважає, що дозволеної швидкості не перевищував, вжив всі міри щоб уникнути наїзду на потерпілу, внаслідок винних необережних дій якої і сталася дорожньо-транспортна пригода.
Не зважаючи на те, що підсудний ОСОБА_4 своєї вини в інкримінованому йому злочині не визнав, його винність у вчиненні даного злочину стверджується зібраними та дослідженими по справі доказами.
Так, протоколом огляду місця події від 13.08.2006 року, схемою до нього було зафіксовано обставини наїзду автомобілем «Мерседес-Бенц-200», д.н. «НОМЕР_1», під керуванням підсудного ОСОБА_4, на потерпілу ОСОБА_7, що підтвердили в суді і свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9. Даний автомобіль в ході досудового слідства був оглянутий як речовий доказ по справі.
/а.с. 5-16; 32-33/.
Про обставини ДТП вказав під час відтворення обстановки і обставин події з ним підсудний ОСОБА_4
/а.с. 30-31/.
Саме дані, які були здобуті під час огляду місця події, додаткового огляду місця події та відтворення обстановки і обставин події з підсудним були прийняті до уваги під час проведення судової автотехнічної та додаткової судової автотехнічної експертизи, відповідно до яких ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути наїзду на потерпілу ОСОБА_7 при умові дотримання ним вимог п. 12.4. ПДР.
/а.с. 56-58/.
Про те, що ОСОБА_4 в ході досудового слідства погоджувався із цими вихідними даними, сам вказував на них, ствердили в суді свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12
З показань потерпілого ОСОБА_2., висновку судово-медичної експертизи за № НОМЕР_2, показань судово-медичного експерта ОСОБА_13. вбачається, що тілесні ушкодження, від яких настала смерть, потерпіла ОСОБА_7 могла отримати під час ДТП, що мало місце 13.08.2006 року.
/ а.с. 43-47 /.
При цьому у потерпілої, серед інших, були виявлені тілесні ушкодження у вигляді синця в ділянці правої плечової кістки, прямого зламу ребер справа, які могли утворитися внаслідок тангенційного зіткнення пішохода з автомобілем.
Не виключав під час досудового слідства даної обставини у своїх поясненнях підсудний ОСОБА_4, а також на досудовому слідстві і в суді свідки ОСОБА_14. і ОСОБА_15.
/a.c.21;26;49;50/.
На підставі наведених доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що своїми необережними діями, направленими на порушення п.п. 12.3, 12.4, 12.9, (б) Правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_7, підсудний ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ст. 286 ч. 2 КК України.
Заперечення підсудного ОСОБА_4 про те, що не порушував правила безпеки дорожнього руху, а тому не вчиняв злочину, суд до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються наведеними у вироку доказами і розцінює їх як намагання уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин.
Суд вважає, що момент виникнення небезпеки під час руху у підсудного ОСОБА_4 настав коли потерпіла ОСОБА_7 тільки почала переходити проїзну частину дороги, а не в момент, коли перетинала її середину, хоч і в такому випадку підсудний порушив зазначені у вироку пункти ПДР України, в зв'язку з чим і сталося ДТП.
При цьому суд враховує, що дорогу перетинала жінка похилого віку, що бачив, як сам ствердив і сам підсудний, і яка в силу фізіологічних особливостей потребувала до себе підвищеної уваги, якої ОСОБА_4 в силу безпечності і неуважності не було дотримано.
Твердження підсудного в суді, що очевидно потерпіла впала сама і отримала тілесні ушкодження, що у неї під час обстеження не було виявлено переломів ребер, на що вказує і історія хвороби, суд до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються наведеними у вироку доказами, показаннями в суді судмедексперта ОСОБА_13. про те, що він виявив ці тілесні ушкодження у потерпілої під час розтину трупа, а під час її обстеження в лікарні дані ушкодження могли бути і не виявлені.
Разом з тим, в суді не знайшло свого ствердження порушення ОСОБА_4 правил експлуатації транспорту, і такі не наведені в обвинуваченні.
Обговорюючи питання про вид і міру покарання щодо підсудного ОСОБА_4, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії тяжких, обставини які пом'якшують покарання, дані про його особу.
Обставини, які обтяжують покарання, досудовим слідством підсудному не інкриміновано.
При таких обставинах, враховуючи дані про особу підсудного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, вчинив злочин з необережності, та частково вину потерпілої, яка переходила дорогу у забороненому місці, суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, а тому щодо нього слід застосувати ст. 75 КК України.
Разом з тим, суд враховує суб'єктивне ставлення до своїх дій ОСОБА_4 під час ДТП і в даний час, підвищену в зв'язку з цим небезпеку його при керуванні транспортним засобом, а тому вважає необхідним позбавити його права керувати транспортними засобами.
Вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_2. до підсудного ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди, суд враховує, що внаслідок вчиненого підсудним злочину потерпілий втратив матір, внаслідок чого переносить великі моральні страждання. Разом з тим, суд враховує вину потерпілої під час ДТП, а тому позов слід задовольнити частково, а саме на суму 20 000 гривень.
Керуючись ст.ст. 323,324 КПК України, суд -ЗАСУДИВ:
Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5-ти /п'яти/ років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 /два/ роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом іспитового строку, тривалістю 2 /два/ роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в ці органи.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишити - підписку про невиїзд.
Стягнути із ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 20 000 грн. / двадцять тисяч гривень / моральної шкоди.
Стягнути із ОСОБА_4 в дохід держави судові витрати по справі в сумі 205 грн. 93 коп. / двісті п'ять гривень дев'яносто три копійки/.
На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської
області шляхом її подачі через Луцький міськрайонний суд протягом 15 діб з
моменту його проголошення.