З А О Ч Н Е     Р І Ш Е Н Н Я            справа №2-289/2010

                                             І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

17 травня 2010 р. Славутський міськрайонний суд Хмельницької області у складі:      головуючого - судді   Зеленської В.І.,  при  секретарі Кондратюк Л.О.,

       з участю – позивача ОСОБА_1 та його представників: ОСОБА_2,  

                          ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Славута   цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного інноваційного банку «Укрсиббанк» про захист прав споживача: визнання частково недійсним договору про надання споживчого кредиту та зобов’язання до внесення змін в кредитний договір і перерахунок суми кредиту,

                                               в с т а н о в и в.

 Позивач ОСОБА_1  звернувся до суду з  позовом до  Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк»  про захист прав споживача: визнання недійсним п.п. 1.1. договору від 14.05.2007 року про надання споживчого кредиту № 11153495000 на суму 80000 доларів США  та зобов’язання  внести зміни до п.п. 1.1. договору від 14.05.2007 року про надання споживчого кредиту № 11153495000  і встановлення суми кредиту в національній валюті по курсу на момент укладення договору, проведення перерахунку сплачених сум та зобов’язання надалі приймати платежі за кредитним договором від 14.05.2007 року про надання споживчого кредиту № 11153495000 в національній валюті за курсом на момент укладення договору.

Обґрунтовуючи  позовні вимоги позивач  посилається на наступні обставини: 14 травня 2007 року між позивачем, як фізичною особою, та відповідачем, Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»,  укладено Договір про надання споживчого кредиту №11153495000 на суму 80000 доларів США, що дорівнює еквіваленту 404000,00 гривень за курсом НБУ на день укладення договору строком до 12 травня 2014 року. Вказаний договір  укладено сторонами із визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої банком, і на час укладення  договору банк володів достовірною інформацією про фінансово-майновий стан позивача, як сторони договору. При укладенні договору відповідачем не було додержано вимог, встановлених ч.1 ст. 203 ЦК України, згідно якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Зокрема, позивач посилається на  ст. 99 Конституції України, згідно з якою грошовою одиницею  України є гривня, на  ст.ст. 524, 533 ЦК України,   Закон України «Про національний банк України»,  за змістом яких виключається проведення будь-яких фінансових розрахунків  між особами-резидентами України в іноземній валюті. Вважає, що відповідно до Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених постановою Правління Національного Банку України від 30.05.2007 року № 200, фізичні особи – резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу у  випадках передбачених пп. «а». «в» та «е» п. 6.1, але означені підпункти не надають права банку використовувати готівкову іноземну валюту як засіб платежу за кредитним договором.  Як наслідок, видача банком  кредиту резиденту України в іноземній валюті, для розрахунків цією валютою з іншим резидентом України (споживчий кредит), є порушенням банком своїх обов’язків відповідно до п. 2 ст. 13 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю». Крім цього, що відповідно до п. 4 ст. 5 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» відповідач - «УкрСиббанк»  не має індивідуальної  ліцензії Національного Банку України на здійснення операцій з валютними цінностями, а отже не мав права надавати споживчий кредит в іноземній валюті. В добровільному порядку відповідач не погоджується внести зміни в кредитний договір та визначити суму кредиту в національній валюті за курсом Національного Банку України на момент укладення кредитного договору від 14.05.2007 року № 11153495000 і виключити вказівку про надання кредиту в іноземній валюті.

В судовому засіданні  позивач та його представники, посилаючись на Закон України «Про захист прав споживачів», просять позов задоволити повністю з наведених підстав.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, наслідки неявки в судове засідання.

Позивач та його представники не заперечують проти заочного розгляду справи. Наслідки заочного розгляду їм зрозумілі.

В письмових запереченнях проти позову представник відповідача просить справу розглянути в його відсутності, позову не визнає і заперечує проти його задоволення з наступних підстав.    Відповідно до ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.  Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність», Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Закону України «Про Національний банку України». «УкрСиббанк» має право здійснювати операції в іноземній валюті на підставі ліцензії, зокрема, № 75, виданої НБУ 24 грудня 2001 року , та дозволу № 75-2 на право здійснення операцій з валютними цінностями, виданого 19 листопада 2002 року, і додатку до нього , виданого 05 березня 2007 року. А тому вираження в іноземній валюті грошового зобов’язання за Кредитним договором № 11153495000 між «УкрСиббанком» та ОСОБА_4 від 14.05.2007 року відповідає вимогам чинного законодавства. З огляду на положення   ст. 5 Декрету Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», п.1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, банк має право на постійній основі здійснювати діяльність з надання кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від Національного банку України банківської ліцензії та генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій без отримання індивідуальної ліцензії. Відповідно до  п. 5.3 Положення про порядок видачі банком банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 року № 275, письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій.  Просить відмовити у задоволенні  позову.  

Заслухавши пояснення позивача та його представників, дослідивши письмові докази у справі, суд знаходить, що позов безпідставний і задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України  щодо загальних положень про правочини та про використання іноземної валюти в Україні при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями, а також нормами законів, що регулюють банківську діяльність.

Так, позивач просить визнати частково недійсним п.п. 1.1 кредитного договору № 11153495000 від 14.05.2007 року, укладеного між ним та «УкрСиббанком» про надання 80000 доларів США кредитних коштів. Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Проте, в ході судового розгляду позивачем та його представниками не наведено жодних підстав, вказаних у частинах 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України, для визнання кредитного договору частково недійсним, оскільки зміст кредитного договору не суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, сторони договору на момент його укладення мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, що стверджується паспортом позивача та свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи - відповідача, волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі, про що свідчать пп.1.1, , 7.12. Договору, кредитний договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, так як позивач отримав кредитні кошти у формі кредитної лінії (п.1.1 Договору), означений Договір не суперечить правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей позивача у зв’язку з відсутністю таких на момент укладення Договору.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України визначено - якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Позивач посилається на те, що банк не мав права надавати споживчий кредит в іноземній валюті (доларах США) у зв’язку з відсутністю у банку індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій.

Однак, така позиція позивача спростовується наступним.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст. 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частина 3 ст. 533 ЦК України допускає можливість використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на  території України за зобов’язаннями у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Випадки, порядок та умови здійснення банками операцій в іноземній валюті регулюються Законом України «Про банки і банківську діяльність», Законом України «Про національний банк України» та Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного  контролю», відповідно до яких банки здійснюють свою діяльність з коштами від свого імені, на власних умовах, та на власний ризик на підставі виданих НБУ ліцензій.

Статтею 44 Закону України «Про національний банк України» визначено, що Національний банк України є уповноваженою державою установою щодо застосування законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. До компетенції Національного банку України у сфері валютного регулювання та контролю належить видання нормативно-правових актів, щодо ведення валютних операцій.

Згідно ст.5 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Відповідно до п.5.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих  операцій,  письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій  згідно з Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року №19-93. Згідно п.2.3 зазначеного Положення, за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями по залученню та розміщенню іноземної валюти на валютному ринку України.

Отже, дослідивши банківську ліцензію №75 від 24 грудня 2001 року, видану Акціонерному комерційному інноваційному банку «УкрСиббанк» Національним банком України на право здійснювати банківські операції,  дозвіл №75-2 від 19.11.2002 року, виданий Акціонерному комерційному інноваційному банку «УкрСиббанк» Національним банком України на право здійснювати банківські операції, та  додаток до  дозволу № 75-2, виданий НБУ  05.03.2007 року, суд знаходить, що відповідач має право на постійній основі здійснювати діяльність  з надання кредитів в іноземній валюті  без отримання індивідуальної ліцензії.

За змістом  ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Позивач не заперечує, що на момент укладення кредитного договору №11153495000 від 14 травня 2007 року  він не подавав жодних зауважень  щодо змісту  та умов договору, добровільно за внутрішнім волевиявленням звернувся до «УкрСиббанку» із заявою про надання споживчого кредиту в іноземній валюті, зокрема в доларах США, та підписав кредитний договір, що дає суду підстави зробити висновок про недоведеність тверджень позивача про порушення його прав під час чи внаслідок укладення оскаржуваного кредитного договору.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом.

Позивач пояснив, що у зв’язку з економічною кризою та погіршенням його майнового стану він не може виконати умови кредитного договору. Проте, згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Як вбачається з п. 7.12 кредитного договору № 11153495000 від 14.05.2007 року, позивач, уклавши цей Договір, своїм підписом засвідчив факт та згоду з умовами цього Договору, підтвердив свої права та обов’язки за цим Договором і погодився з ними, підтвердив свою здатність виконувати умови цього договору, та що всі умови даного Договору йому цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до нього, а також що перед укладенням цього Договору він отримав від банку інформаційний лист згідно з вимогами Закону України «Про захист прав споживачів».

Тому суд знаходить безпідставними пояснення позивача про те, що банк не повідомив його про наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними тощо.

Керуючись ст..ст. 15, 30, 62, 88, 212, 213,  215, 228  ЦПК України, ст..ст.  192, 203, 215, 525, 526, 533, 625, 627  Цивільного кодексу України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», п.5.3 Постанови Правління НБУ №275 від 17.07.2001 року «Про затвердження Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на використання окремих операцій»,   Постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу», суд  

                                                 в и р і ш и в.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного інноваційного банку «Укрсиббанк» про захист прав споживача: визнання недійсним п.п. 1.1. договору від 14.05.2007 року про надання споживчого кредиту № 11153495000 на суму 80000 доларів США  та зобов’язання  внести зміни до п.п. 1.1. договору від 14.05.2007 року про надання споживчого кредиту № 11153495000  і встановлення суми кредиту в національній валюті по курсу на момент укладення договору, проведення перерахунку сплачених сум та зобов’язання надалі приймати платежі за кредитним договором від 14.05.2007 року про надання споживчого кредиту № 11153495000 в національній валюті за курсом на момент укладення договору.

Заочне рішення може бути переглянуте Славутським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії в Славутський міськрайонний суд.

Протягом десяти днів з моменту проголошення рішення суду сторони можуть подати заяву про апеляційне оскарження рішення та протягом наступних двадцяти днів подати апеляційну скаргу на рішення суду в апеляційний суд Хмельницької області через Славутський міськрайонний суд.

                                          Суддя