Справа № 2-270

                                             2010 р.

                                                        Р   І   Ш   Е   Н   Н   Я

                                                 І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

1.   травня  2010  року

Дубенський  міськрайонний  суд   Рівненської  області

В  особі  головуючого  судді                                       Стадійчука  А.О.

               при  секретарі                                                 Лаврик  О.В.

               представника  відповідачів                           ОСОБА_1

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  м.Дубно  справу  за  позовом      Служби автомобільних доріг у Рівненській області до  ОСОБА_2  та  ОСОБА_3,  третьої особи – Державного нотаріуса Другої Дубенської державної нотаріальної контори Рівненської області ОСОБА_4  про   визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.09.2009 року та визнання укладеним договір купівлі-продажу земельної ділянки між Службою автомобільних доріг у Рівненській області та ОСОБА_2,

                                                            В С Т А Н О В И В :

               7 грудня 2009 року  Служба автомобільних доріг у Рівненській області  (далі Служба) звернулася в суд з позовом де вказує, що останніми роками здійснюється реконструкція  автомобільної дороги державного значення Київ – Чоп.

               Проведення цих робіт зумовило необхідність викупу Службою автомобільних доріг у Рівненській області (далі – Служба) деяких земельних ділянок, що належать громадянам на праві власності.

                Зокрема, виникла неохідність викупу земельної ділянки площею 0,42 га., що знаходиться в с. Птича  Дубенського району та належала на праві власності ОСОБА_2, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії РВ № 013056,  виданого Птицькою сільською радою Дубенського району 26 серпня 2003 року.

              ОСОБА_2 було роз’яснено, що земельна ділянка необхідна для суспільних потреб, для реконструкції автомобільної дороги державного значення, про що її було повідомлено листом від 20.02.2004 року і вона дала згоду на викуп даної земельної ділянки.

              При підготовці викупу земельної ділянки Служба отримала документи, а саме:

-   рішення Птицької сільської ради № 138 від 10.04.2005 р. про погодження місця розташування об’єктів;

-   розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації № 384 від 29.07.2004 р. про погодження місця розташування об’єктів;

-   рішення Рівненської обласної ради № 89 від 11.08.2006 р. про погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Вказаним рішенням Рівненської обласної ради Службу зобов’язано сплатити ОСОБА_2 вартість земельної ділянки в порядку встановленому чинним  земельним законодавством.

             Викупна ціна земельної ділянки визначається за експертною грошовою оцінкою, що проводиться згідно «Методики експертної грошової оцінки земельних ділянок»,  затвердженої постановою КМ України від 11.10.2002 року  №1531. Згідно висновку про експертну грошову оцінку земельної ділянки, станом 30.11.2006 року її ринкова вартість становила  20 748  грн.          

            Договір купівлі-продажу земельної ділянки не був укладений  з тих підстав, що ОСОБА_5 ухилилася від його нотаріального посвідчення.

            Весною2009 року Службі запропонували купити вищевказану земельну ділянку, але за ціною, яка буде встановлена новою експертною грошовою оцінкою. Служба погодилась на таку пропозицію.

             Укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_2 уповноважила за дорученням  свого внука ОСОБА_6

              За домовленістю сторін, експертну грошову оцінку земельної ділянки мало здійснити ПП «Експерт-Рівне», яке розробило тристоронній договір. Зазначений договір для підписання було надано ОСОБА_6, проте він даний договір не підписав та не повернув в Службу.

              В кінці вересня 2009 року їм стало відомо, що ОСОБА_6 самостійно отримав висновок про експертну оцінку земельної ділянки і  23 вересня 2009 року від імені ОСОБА_2 уклав договір купівлі-продажу земельної ділянки зі своєю тещею  ОСОБА_3  за  168 142,8 грн.

               Згідно до ч.1 ст.234 ЦК України – даний договір є фіктивним, так як укладання даного договору купівлі-продажу земельної ділянки відбулося не з метою переходу права власності на цю земельну ділянку від одного власника до іншого,  а метою даного договору є  отримання більшої суми грошових коштів від продажу земельної ділянки Службі, ніж вартість землі встановлена експертною грошовою оцінкою.

               В пункті 2.2 договору купівлі-продажу від 23.09.2009 року зазначено, що загальна вартість земельної ділянки згідно висновку про експертну оцінку від 21 липня 2009  року становить 66 276 грн., а продаж земельної ділянки вчинено за 168 142,8 грн.

              ОСОБА_3 купуючи земельну ділянку знала, що дана земельна ділянка  підлягає викупу для суспільних потреб з метою реконструкції автомобільної дороги.

               В 2006 році між Службою та ОСОБА_2  було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору.  Служба уклала 3.10.2006 року договір  на проведення експертної грошової оцінки,  замовником якої виступила ОСОБА_2, а Служба провела оплату експертної оцінки  землі.  Безпідставне ухилення ОСОБА_2 від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки, спричинило порушення їхніх прав та суспільних інтересів.

                Просить визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 23 вересня 2009 року між ОСОБА_2  та  ОСОБА_3  та  визнати укладеним  та затвердити договір купівлі-продажу земельної ділянки між Службою автомобільних доріг в Рівненській області та ОСОБА_2

                В суді представник позивача ОСОБА_7. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить позов задоволити.  Не згідний з висновком про експертну грошову оцінку земельної ділянки проведеної  ТзОВ «Експертна фірма «Нива-Експерт», де зазначено, що ринкова вартість земельної ділянки становить 159 768 грн.

                Представник  відповідачів ОСОБА_1 позов не визнала, подала заперечення проти позову та пояснила,  що ОСОБА_2 до 23 вересня 2009 року була власником земельної ділянки площею 0,42 га. в АДРЕСА_1 яка належала їй на підставі  Державного акту на право приватної  власності на землю.

                У 2004 році  Служба автомобільних доріг звернулась до ОСОБА_2 з пропозицією викупити у неї вказану земельну ділянку, але між сторонами не була визначена та узгоджена вартість земельної ділянки.  Після того як 20 лютого 2004 року  ОСОБА_2 дала згоду на викуп землі, Службою не вчинялось жодних дій на укладення нотаріаль посвідченого договору купівлі-продажу. Проект договору їй не надавався та до нотаріуса не запрошували.

                16 липня 2009 року ОСОБА_2 дала доручення ОСОБА_6, який 23  вересня 2009 року діючи в її інтересах продав дану земельну ділянку ОСОБА_3, за ціною яка була  домовлена між ними, розрахунки між ними відбулися в нотаріальній конторі після укладення договору купівлі-продажу. При укладенні договору купівлі продажу були дотриманні усі вимоги Закону, а тому даний договір є законним і не має підстав визнавати його недійсним.

                Вона як представник  ОСОБА_3, яка на даний час є власником спірної земельної ділянки,  не заперечує, щоб між її довірителем та Службою автомобільних доріг був нотаріально укладений договір купівлі-продажу по тій ціні яка зазначена у експертному висновку,  проведеного ТзОВ «Експертна фірма «Нива-Експерт». Тобто в сумі 159 768 грн.  Дана ціна є не високою, так як на дані земельні ділянки які продаються біля автомобільної дороги Київ – Чоп, набагато вищі.

                Суд вислухавши доводи сторін, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.  

                Судом встановлено, що  ОСОБА_2 на праві  власності належала земельна ділянка площею 0,42 га. по АДРЕСА_1 що стверджується копією державного акту (а.с.20).

                 23 вересня 2009 року ОСОБА_6, який діяв від імені та в інтересах ОСОБА_2,  продав вищевказану земельну ділянку ОСОБА_3 за  168142,80 грн. Договір купівлі продажу був оформлений  нотаріусом Другої Дубенської державної нотаріальної контори (а.с.11).

                  У зв’язку з будівництвом автомобільної дороги Київ – Чоп, Служба звернулася з клопотанням до Птицької сільської ради про погодження місця розташування об’єктів які підлягають вилученню під будівництво автодороги.  Рішенням Птицької сільської ради №138 від 10.04.2004 року, дано попередню згоду  на погодження місця розташування об’єктів підлягаючих в постійне користування під будівництво автодороги, в тому числі 0.42 га. ріллі на правах особистої власності ОСОБА_2, що підлягають викупу (а.с.16).

                   Розпорядженням голови Рівненської обласної державної адміністрації від 29.07.2004 року за № 384 та рішенням Рівненської обласної ради від 11 08.2006 року № 89, було погоджено  місця розташування автомобільної автодороги  та проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (а.с.14, 15).

                   3 жовтня 2006 року між ОСОБА_2 та Службою було укладено договір  про проведення  експертизи для встановлення грошової вартості земельної ділянки яка належала ОСОБА_2 (а.с.13). Згідно експертного висновку, ринкова вартість вказаної земельної ділянки  на той час становила 20748 грн. (а.с.12).

                   З 2006 року по 23 вересня 2009 року, тобто до моменту продажу земельної ділянки ОСОБА_2, Службою не приймалося мір щодо викупу земельної ділянки у ОСОБА_2  Позивачем не представлено ніяких доказів щодо вчинення даних дій.

                   Доводи позивача про визнання  недійсним договору купівлі продажу земельної ділянки від 23 вересня 2009 року  нічим не обґрунтовані і суд не вбачає підстав для його скасування, так як він укладений відповідно до чинного законодавства, а тому немає підстав визнавати укладеним договір купівлі продажу земельної ділянки між Службою та відповідачем.

                   Суд вважає, що в інтересах громадськості, необхідно зобов’язати власника земельної ділянки, тобто ОСОБА_3, укласти договір купівлі-продажу спірної земельної  ділянки з Службою, по ринковій вартості відповідно до експертного висновку грошової оцінки земельної ділянки в розмірі 159 768 грн. (а.с. 101-143).          

             Керуючись  ст. 218  ЦПК  України,  суд

                                                            Р   І   Ш   И   В :

                Позов  Служби автомобільних доріг у  Рівненській області до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третьої особи – Державного нотаріуса Другої Дубенської державної нотаріальної контори Рівненської області ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.09.2009 року та визнання укладеним договору купівлі-продажу земельної ділянки між службою автомобільних доріг у Рівненській області та ОСОБА_2  -  задоволити  частково.

                Зобов’язати  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії СР № НОМЕР_2, виданий Рівненським МУ УМВС України в Рівненській області 14.02.1999 року), яка проживає в АДРЕСА_1 укласти  договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,42 га. яка розташована в АДРЕСА_1 та належить їй на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23 вересня 2009 року,  між нею та Службою автомобільних доріг у Рівненській області, виходячи з вартості земельної ділянки  159 768 (сто п’ятдесят дев’ять тисяч сімсот шістдесят вісім) грн.

               В позові про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.09.2009 року та визнання укладеним договору купівлі-продажу земельної ділянки між Службою автомобільних доріг у Рівненській області та ОСОБА_2  - відмовити, за безпідставністю вимог.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області через Лубенський міськрайонний суд з поданням в 10-денний строк заяви про апеляційне провадження та наступним поданням в 20-денний строк, після подачі цієї заяви, апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене і без подання заяви про апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

У випадку неподання заяви про апеляційне оскарження в 10- денний строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку.

В разі подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання апеляційної скарги в 20- денний строк, рішення набирає чинності після закінчення цього строку.

Якщо подано заяву про апеляційне оскарження, але не подано скаргу в 20-денний строк, то рішення набирає законної сили після закінчення цього строку.

В разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили в разі його не скасування судом апеляційної інстанції.

                    Суддя: